вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.10.2025м. ДніпроСправа № 904/1226/25
за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро
до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД", м. Дніпро
Відповідача-2 Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро
За участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 , м. Дніпро
За участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 , м. Дніпро
За участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів ОСОБА_4 , м. Дніпро
про зобов'язання вчинити певні дії, припинення трудових відносин
Суддя Ніколенко М.О.
При секретарі судового засідання Дейнеці А.В.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача-1: не з'явився
Від відповідача-2: не з'явився
Від третьої особи-1: не з'явився
Від третьої особи-2: не з'явився
Від третьої особи-3: не з'явився
РУХ СПРАВИ.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД", Відповідача-2: Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про:
- визнання припиненими повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" - ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням з посади директора за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, з 02 березня 2025 року.
- зобов'язання Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради вчинити реєстраційну дію щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД".
Ухвалою суду від 25.03.2025 (суддя Скриннікова Н.С.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Розгляд справи тривав по 05.08.2025.
Ухвалою суду від 05.08.2025 (суддя Назаренко Н.Г.) задоволено заяву судді Назаренко Н.Г. про самовідвід від розгляду справи № 904/1226/25. Матеріали справи № 904/1226/25 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2025 справу № 904/1226/25 було передано на розгляд судді Ніколенку М.О.
Ухвалою суду від 11.08.2025 прийнято справу № 904/1226/25 до свого провадження. Призначено підготовче засідання на 09.09.2025.
Також ухвалою суду від 11.08.2025 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 09.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 08.10.2025.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що дев'ятнадцятого травня тисяча дев'ятсот дев'яносто четвертого року було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД". Про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було вчинено запис № 12241200000009984 від 05.04.2025.
Позивач зауважив, що, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Пунктом 6.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" (надалі - Статут) встановлено, що вищим органом управління товариством є загальні збори учасників товариства, що складаються з учасників товариства або призначених ним представників.
Згідно з п.п. 4 п. 6.3 Статуту, до компетенції загальних зборів товариства належить обрання та відкликання директора товариства.
Пунктом 7.1 Статуту передбачено, що одноосібним виконавчим органом товариства є дирекція. Дирекцію очолює директор. Директор обирається загальними зборами учасників товариства.
Позивач стверджує, що рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД", оформленим протоколом № 1/17 dvs від 30.05.2017, обрано директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" ОСОБА_1 з 31.05.2017.
ОСОБА_1 вказав, що, 31.01.2025 він направив на адреси учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" повідомлення від 30.01.2025 про скликання загальних зборів учасників Товариства. На порядок денний загальних зборів було винесено питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства за власним бажанням.
Також, за твердженням позивача, у повідомленні від 30.01.2025 були визначені дата, час та місце проведення загальних зборів: 02.03.2025 об 11:00 год., АДРЕСА_1 .
Однак, як зазначив позивач, загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" від 02.03.2025 не відбулися внаслідок відсутності на таких загальних зборах кворуму, про що директором був складений акт від 02.03.2025.
А отже, ОСОБА_1 , на його думку, вчинив усі необхідні дії та дотримався встановленого законом порядку припинення трудових відносин з ТОВ "ДВС Компані, ЛТД". Разом з тим, провести загальні збори учасників Товариства та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу станом на момент подання директором заяви про звільнення є неможливим з об'єктивним причин: неможливість забезпечення кворуму на загальних зборах Товариства для розгляду заяви директора про звільнення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА-1.
Відповідач-1 відзиву на позов не надав.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА-2.
Відповідач-2 відзиву на позов не надав.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ-1.
Третя особа-1 письмово викладеної позиції щодо суті позовних вимог не надала.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ-2.
Третя особа-2 письмово викладеної позиції щодо суті позовних вимог не надала.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ-3.
Третя особа-3 письмово викладеної позиції щодо суті позовних вимог не надала.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про:
- визнання припиненими повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" - ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням з посади директора за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, з 02 березня 2025 року.
- зобов'язання Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради вчинити реєстраційну дію щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД".
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити факт дотримання позивачем встановленого законом порядку припинення трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД", зокрема: чи подавав директор заяву про звільнення за власним бажанням, чи були скликані директором загальні збори учасників товариства для розгляду такої заяви, чи відбулись такі загальні збори учасників товариства.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Дев'ятнадцятого травня тисяча дев'ятсот дев'яносто четвертого року було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД". Про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було вчинено запис № 12241200000009984 від 05.04.2025.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Пунктом 6.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" (надалі - Статут) встановлено, що вищим органом управління товариством є загальні збори учасників товариства, що складаються з учасників товариства або призначених ним представників.
Згідно з п.п. 4 п. 6.3 Статуту, до компетенції загальних зборів товариства належить обрання та відкликання директора товариства.
Пунктом 7.1 Статуту передбачено, що одноосібним виконавчим органом товариства є дирекція. Дирекцію очолює директор. Директор обирається загальними зборами учасників товариства.
Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД", оформленим протоколом № 1/17 dvs від 30.05.2017, обрано директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" ОСОБА_1 з 31.05.2017.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", до компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.
За приписами ч. 4 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
Як зазначено в ч. 13 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
За таких обставин, звільнення директора товариства з обмеженою відповідальністю можливе лише за умови прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників Товариства, тобто, внаслідок прийняття управлінського рішення.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Згідно з ч. 12 ст. 40 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).
Відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначено, що відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.
Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою зaхиcтy своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.
У своїй постанові від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 Верховний Суд зазначив: 5.14. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 по справі № 758/1861/18).
У Листі Міністерства соціальної політики України від 01.08.2013 № 147/06/186-13 зазначено, що статтею 38 Кодексу законів про працю України закріплено право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений термін, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Власник або уповноважений ним орган повинні розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Згідно зі статутним положенням призначення та звільнення директора товариства будь-якої організаційно-правової форми здійснюється за рішенням учасників (засновників) даного товариства.
За відсутністю засновників товариства можливо скористатися правом на судовий захист, передбачений статтею 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", і звернутися до суду з позовною заявою про звільнення з посади директора.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.02.2020 по справі № 462/5997/17, особливістю звільнення директора товариства, на відміну від іншого працівника, є те, що дана особа є керівною і звільняється не лише на підставі вимог КЗпП України, а й з урахуванням вимог Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якого має право самостійно ініціювати скликання загальних зборів товариства.
Отже, директор Товариства користується такими ж правами як і будь-який інший працівник. Разом з тим, особливість звільнення директора із займаної посади полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників Товариства.
Системний аналіз положень статті 38 КЗпП України, статті 145 ЦК України, статей 58, 60, 62 Закону України "Про господарські товариства" дає підстави для висновку, що праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов'язок учасників товариства провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу.
Так, ОСОБА_1 , 31.01.2025 направив на адреси учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" повідомлення від 30.01.2025 про скликання загальних зборів учасників Товариства. На порядок денний загальних зборів було винесено питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства за власним бажанням.
Також у повідомленні від 30.01.2025 були визначені дата, час та місце проведення загальних зборів: 02.03.2025 об 11:00 год., АДРЕСА_1 .
Однак, загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" від 02.03.2025 не відбулися внаслідок відсутності на таких загальних зборах кворуму, про що директором був складений акт від 02.03.2025.
А отже, ОСОБА_1 вчинив усі необхідні дії та дотримався встановленого законом порядку припинення трудових відносин з ТОВ "ДВС Компані, ЛТД". Разом з тим, провести загальні збори учасників Товариства та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу станом на момент подання директором заяви про звільнення є неможливим з об'єктивним причин: неможливість забезпечення кворуму на загальних зборах Товариства для розгляду заяви директора про звільнення.
Разом з тим, щодо вимоги позивача про визнання припиненими повноважень директора з 02 березня 2025 року, слід зазначити про таке.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що наведена в постанові від 25.02.2023 у справі № 127/27466/20, що належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів керівника товариства у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), як визначено у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 та 17.03.2021 у справі № 761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання/подання заяви про звільнення, як у цій справі, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.
Право на припинення трудових відносин на посаді директора (виконавчого органу) товариства саме за рішенням суду і саме з дати набуття ним (рішенням) чинності враховує можливість товариства доводити інші підстави звільнення, які можуть відрізнятись від підстав звільнення за власним бажанням.
Враховуючи специфіку реалізації права звільнитися з посади керівника (директора) товариства саме за рішенням загальних зборів товариства, встановлений КЗпП України двотижневий строк може бути недостатнім для вирішення питання зміни керівника та визначення підстав звільнення. На думку колегії суддів, такий строк має бути розумним, тобто таким, що надає обом сторонам реальну можливість вирішити спірне питання припинення трудових відносин без зловживання правом, а також акцентує увагу на помилковості підходу, за якого в усіх випадках констатується припинення трудових відносин через два тижні після подання / надіслання заяви про звільнення за власним бажанням, якщо на цей час рішення загальними зборами не прийнято.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими у частині визнання припиненими повноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" - ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням з посади директора за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, з дня набрання рішенням суду законної сили.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради вчинити реєстраційну дію щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" - слід зазначити про таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 в справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.
У постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За приписами частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зроблено в тому числі висновок про те, що наявність повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.
Отже, виходячи із вище викладеного, процедура звільнення керівника із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з кооперативом має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За таких обставин, позовні вимоги позивача про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з розділу "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" відомості про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" - є обґрунтованими.
Разом з цим, відповідно до частин першої - третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (пункт 63)).
Зі змісту і характеру відносин між учасниками цієї справи вбачається, що позивач має спір з Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД".
Державна реєстрація змін відомостей щодо керівника Товариства, є лише офіційним визнанням факту прийняття Товариством відповідного рішення.
Державний реєстратор здійснює реєстрацію змін відомостей щодо юридичної особи на підставі поданих йому документів.
Отже, позовні вимоги, спрямовані на внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за наслідками прийняття членами кооперативу певного рішення, не можуть бути звернені до державного реєстратора, якого позивач визначив співвідповідачем. Адже Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради не було порушено прав позивача.
Виключення рішенням суду з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" є підставою для вчинення відповідної реєстраційної дії. Остання вчиняється будь-яким державним реєстратором/приватним нотаріусом, а не лише Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. Із набранням законної сили відповідним судовим рішенням виникає юридичний факт, з яким законодавство пов'язує юридичні наслідки, зокрема, обов'язок реєстратора вчинити відповідну реєстраційну дію.
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75)).
Належним відповідачем за позовними вимогами про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" є лише Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД".
Аналогічна за висновками правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 та від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради є необґрунтованими.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться статутом ТОВ "ДВС Компані, ЛТД" (том 1 а.с. 9 - 17), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (том 1 а.с. 18), повідомленнями про скликання загальних зборів з доказами направлення (том 1 а.с. 19 - 23), актом від 02.03.2025 (том 1 а.с. 23), протоколом загальних зборів № 1/17 dvs від 30.05.2017 (том 1 а.с. 87).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині:
- визнання припиненими повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" - ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням з посади директора за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, з дня набрання рішенням суду законної сили;
- виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з розділу "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" відомості про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД".
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради - слід відмовити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненими повноважень директора з 02 березня 2025 року - слід відмовити.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на відповідача-1.
ЩОДО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА ВИТРАТ ПОЗИВАЧА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.
У заяві від 29.09.2025 позивач просив суд покласти на відповідача-1 витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн.
У якості доказів надання Адвокатським бюро «Лихопьок Д.П.» ОСОБА_1 юридичних послуг під час розгляду справи № 904/1226/25 позивачем долучено до суду: договір про надання правничої допомоги від 08.11.2024 № 08/11-24, додаткову угоду № 1 від 06.01.2025 з додатком, акт про надання послуг № 1-6 від 27.05.2025, платіжну інструкцію №@2PL692479 від 18.03.2025.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до акту про надання послуг № 1-6 від 27.05.2025, адвокатом були надані позивачу юридичні послуги на загальну суми 10 000 грн., які складаються з:
- надання консультації - 1 000 грн.;
- аналізу статутних документів та стану справ щодо корпоративних відносин - 1 000 грн.;
- підготовки проектів документів задля вирішення питання про припинення повноважень директора - 2 000 грн.;
- підготовки та подачі до суду позовної заяв - 2 000 грн.;
- представництво інтересів в суді, у тому числі шляхом підготовки заяв, клопотань та пояснень по справі № 904/1226/25 - 2 000 грн.
Розмір фактичних витрат позивача на правову допомогу адвоката підтверджений належними доказами та співмірний із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.
За таких обставин, з урахуванням часткової необґрунтованості позовних вимог, витрати позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн. слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог, а саме покласти на відповідача-1 у розмірі 5 000 грн.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати припиненими повноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" (місце реєстрації: 49044, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 15, А-3, кв. 1; ідентифікаційний код 20290141) - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) у зв'язку із звільненням з посади директора за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, з дня набрання рішенням суду законної сили.
Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з розділу "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" відомості про ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" (місце реєстрації: 49044, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 15, А-3, кв. 1; ідентифікаційний код 20290141).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Компані, ЛТД" (місце реєстрації: 49044, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 15, А-3, кв. 1; ідентифікаційний код 20290141 на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 844,80 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (місце реєстрації: 49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75; ідентифікаційний код 40392181).
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про визнання припиненими повноважень директора з 02 березня 2025 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 20.10.2025.
Суддя М.О. Ніколенко