вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Справа № 911/2608/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Святненко та партнери»
на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2025
про повернення позовної заяви
повний текст ухвали складено 20.08.2025
у справі № 911/2608/25 (суддя Бабкіна В.М.)
за позовом Адвокатського бюро «Святненко та партнери»
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дудай Буд»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник України»
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Факторіал»
4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консалт строй сервіс»
про визнання договорів відступлення права вимоги укладеними та визнання договорів про надання послуг і підряду недійсними, -
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.08.2025 у справі № 911/2608/25 позовну заяву № 1408/025 від 14.08.2025 разом з доданими до неї документами повернуто Адвокатському бюро «Святненко та партнери».
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем порушено правило об'єднання позовних вимог, відповідне суперечить вимогам ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.
Так, місцевим господарським судом зазначено, що у справі № 911/2608/25 об'єднано різного змісту позовні вимоги, а саме щодо п'яти різних договорів, які мають свої підстави для їх укладення та умови.
Крім того, судом зазначено, що позовна заява містить вимоги заявлені до двох відповідачів, розташованих в різних містах (місто Київ) та (місто Одеса), які не належать до територіальної юрисдикції Господарського суду Київської області, отже поданий позивачем позов підлягає поверненню на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Київської області від 20.08.2025 у справі № 911/2608/25, Адвокатське бюро "Святненко та партнери" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу, а справу № 911/2608/25 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржувану ухвалу прийнято з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права.
Так, скаржник вважає, що судом неправильно застосовано приписи законодавства щодо порядку визначення підсудності справи за вибором позивача.
Крім того посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку щодо повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовні вимоги позивача пов'язані між собою підставами їх виникнення та одним і тим самим способом захисту прав і законності інтересів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025, матеріали апеляційної скарги Адвокатського бюро "Святненко та партнери" по справі № 911/2608/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали господарської справи № 911/2608/25.
17.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/2608/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2608/25 за апеляційною скаргою Адвокатського бюро "Святненко та партнери" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2025, ухвалено справу № 911/2608/25 розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
В межах встановлених судом процесуальних строків відповідачами не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційну скаргу Адвокатського бюро "Святненко та партнери" слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2025 без змін, з наступних підстав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Так, звертаючись до суду з даним позовом Адвокатським бюро "Святненко та партнери" заявлено позовні вимоги, щоб в судовому порядку:
- визнати укладеним договір відступлення права вимоги № 1303025 від 13.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консалт строй сервіс» (м. Київ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дудай Буд» (Київська обл.);
2) визнати укладеним договір відступлення права вимоги № 1903025 від 19.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дудай Буд» (Київська обл.) та Адвокатським бюро "Святненко та партнери" (м. Київ);
3) визнати недійсними договір про надання послуг № 22-1-24 від 22.01.2024 та договір підряду № 08/05-24 від 03.04.2024, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консалт строй сервіс» (м. Київ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельник України» (м. Одеса);
4) визнати недійсним договір підряду № 105-ТР від 02.04.2024 р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консалт строй сервіс» (м. Київ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ «Факторіал» (м. Київ).
Перевіривши матеріали позовної заяви, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем об'єднано різного змісту позовні вимоги (про визнання укладеними та визнання недійсними) загалом п'яти різних договорів, предметом яких є різні правовідносини (надання послуг, виконання робіт, відступлення права вимоги), які мають різні підстави для їх укладення та умови.
Судом першої інстанції зазначено, що позовні вимоги про визнання укладеними: договору відступлення права вимоги № 1303025 від 13.03.2025 та договору відступлення права вимоги № 1903025 від 19.03.2025 заявлені до одного з відповідачів, що має місцезнаходження в Київській області. Водночас інші позовні вимоги подані до відповідачів, які зареєстровані в місті Києві та місті Одесі. Це означає, що Господарський суд Київської області не може розглядати ці вимоги відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України. Також неможливо передати справу до іншого суду за встановленою підсудністю, оскільки позов подано до двох відповідачів, які знаходяться в різних містах, а отже підсудні різним господарським судам.
Крім того судом вказано, що у даному випадку неможливо застосувати приписи ч. 6 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України щодо роз'єднання позовних вимог, за якими їх розгляд, виділених у самостійне провадження, має здійснювати суддя, який прийняв таке рішення, оскільки вимоги про визнання недійсними: договору про надання послуг № 22-1-24 від 22.01.2024, договору підряду № 08/05-24 від 03.04.2024 та договору підряду № 105-ТР від 02.04.2024 не належать до територіальної юрисдикції Господарського суду Київської області.
Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції повернуто позовну заяву Адвокатського бюро "Святненко та партнери" згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд, з урахуванням положень частини першої цієї статті, може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Слід зазначити, що під позовною вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Об'єднані можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18, постановах Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/18, від 24.12.2021 у справі №911/2291/21.
З правового аналізу частини першої статті 173 Господарського процесуального кодексу України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/1718/21 від 27.07.2022.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, з чим також погоджується колегія суддів, у позовній заяві Адвокатським бюро «Святненко та партнери» об'єднано різного змісту позовні вимоги, стосовно взагалі різних за своєю суттю договорів, предметом яких є різні правовідносини та підстави їх укладання.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обставини, на які посилається позивач відносно відповідачів у цій справі підтверджується різними доказами.
До того ж, заявлені позивачем в одному позові вимоги не є основними та похідними.
Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, що суперечить вимогам ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо доводів скаржника, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи законодавства щодо порядку визначення підсудності справи за вибором позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред'являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.
З позовної заяви вбачається, що позовні вимоги про визнання укладеними: договору відступлення права вимоги № 1303025 від 13.03.2025 та договору відступлення права вимоги № 1903025 від 19.03.2025 заявлені до одного з відповідачів, що має місцезнаходження в Київській області.
Втім, інші позовні вимоги подані до відповідачів, які зареєстровані в місті Києві та місті Одесі, що унеможливлює їх розгляд місцевим господарським судом відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України.
Судом першої інстанції правильно вказано, що у даному випадку неможливо застосувати приписи ч. 6 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України щодо роз'єднання позовних вимог, за якими їх розгляд, виділених у самостійне провадження, має здійснювати суддя, який прийняв таке рішення, оскільки вимоги про визнання недійсними: договору про надання послуг № 22-1-24 від 22.01.2024, договору підряду № 08/05-24 від 03.04.2024 та договору підряду № 105-ТР від 02.04.2024 не належать до територіальної юрисдикції Господарського суду Київської області.
Також, колегія суддів звертає увагу скаржника на надане саме позивачу право вибору між господарськими судами, яким підсудна справа на підставі ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Враховуючи все вищевикладене, з огляду на відсутність у даному випадку підстав для застосування положень статті 173 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовна заява Адвокатського бюро «Святненко та партнери», підлягає поверненню.
Суд першої інстанції правильно роз'яснив позивачеві, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню позивача до господарського суду в загальному порядку після приведення такого позову у відповідність із приписами Господарського процесуального кодексу України у відповідності до правил підсудності, встановлених нормами Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням правил об'єднання заявлених позивачем вимог.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не отримали підтвердження під час апеляційного провадження, не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви у цій справі, а тому наразі немає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваного судового рішення.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 255, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Адвокатського бюро "Святненко та партнери" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2025 у справі №911/2608/25 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 20.08.2025 у справі №911/2608/25 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/2608/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров