ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" жовтня 2025 р. Справа№ 910/8556/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання Басараби К.Ю.
у присутності представника скаржника Костишеної В.Л. в режимі відеоконференції
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 року
у справі №910/8556/25 (суддя Котков О.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет"
про видачу судового наказу
за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфект ПАК"
про стягнення матеріальних втрат у сумі 213 249,18 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.
У липні 2025 року ТОВ "Дебет" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ТОВ "Перфект ПАК" 169173,14 грн. інфляційних втрат та 44076,04 грн. 3% річних, що разом становить 213 249,18 грн., нарахованих за неналежне виконання договору-доручення на декларування №1 від 04.01.2021, право вимоги на які набуто відповідно до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №05-05-2025 від 05.05.2025 року. Також ТОВ "Дебет" було заявлено витрати на професійну правничу допомогу у сумі 100 000,00 грн.
10.07.2025 року Господарським судом Київської області видано судовий наказ за відповідною заявою щодо стягнення з боржника на користь заявника інфляційних втрат у сумі 169 173,14 грн., 3% річних у сумі 44 076,04 грн. та судових витрат у сумі 302,80 грн.
Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі №910/8556/25 відмовлено ТОВ "Дебет" у видачі судового наказу за вимогою до ТОВ "Перфект ПАК" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.
Дане судове рішення мотивовано тим, що стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі суперечить самій суті наказного провадження, оскільки договір не є укладеним між заявником та боржником, а відповідні вимоги не є за своєю суттю неоспорюваною заборгованістю боржника.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Дебет" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі №910/8556/25 та прийняти судовий наказ, яким стягнути з ТОВ "Перфект ПАК" на користь ТОВ "Дебет" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.; витрати по оплаті судового збору покласти на боржника.
Подану апеляційну скаргу мотивовано порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки ГПК не заборонено стягувати витрати на професійну правничу допомогу у наказному провадженні.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.
Ухвалою суду від 24.07.2025 відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження апеляційною скаргою ТОВ "Дебет" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 року у справі №910/8556/25, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8556/25.
28.07.2025 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/8556/25/4469/25 від 25.07.2025 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 28.07.2025 року по 29.08.2025 року перебував у відпустці, а тому фактично справу передано головуючому судді 01.09.2025 року.
У зв'язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 для розгляду справи №910/8556/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Сітайло Л.Г.
Ухвалою суду від 08.09.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Дебет" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі №910/8556/25, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 09.10.2025 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
19.09.2025 року через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Дебет" Костишеної В.Л. надійшла заява про проведення судового засідання 09.10.2025 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 22.09.2025 року вказану заяву було задоволено.
У зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 для розгляду справи №910/8556/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Сотніков С.В.
Ухвалою суду від 07.10.2025 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/8556/25 за апеляційною скаргою ТОВ "Дебет" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 року.
Представник ТОВ "Дебет" в судовому засіданні 09.10.2025 року в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 року у справі №910/8556/25 та прийняти судовий наказ, яким стягнути з ТОВ "Перфект ПАК" на користь ТОВ "Дебет" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.; витрати по оплаті судового збору покласти на боржника.
Представники ТОВ "Перфект ПАК" в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи боржник повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
09.10.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
Частина 1 ст. 12 ГПК України визначає, що Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:
1) наказного провадження;
2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, визначених ст.148 ГПК України, особі, якій належить право вимоги.
Як встановлено ч.1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, ч.2 такої статті визначає, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
В силу п.3 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.148 цього Кодексу.
Так, судом встановлено, що у заяві про видачу судового наказу заявник просив стягнути з ТОВ "Перфект ПАК" 100 000,00 грн. в якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
В свою чергу, стягнення витрат на професійну правову допомогу, яка надавалась на підставі договору про надання правової допомоги від 03.01.2024, укладеного між Адвокатським об'єднанням "Колт" та ТОВ "Дебет", суперечить самій суті наказного провадження, оскільки договір не є укладеним між заявником та боржником, а відповідні вимоги не є за своєю суттю неоспорюваною заборгованістю боржника.
В свою чергу, нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з наступного.
Так, відповідно до ч.ч.1,3 ст.123 ГПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України: витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Як визначено ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами лише за результатами розгляду справи у порядку позовного провадження, що у свою чергу забезпечує дотримання принципів змагальності сторін та пропорційності у господарському судочинстві.
Отже з огляду на наведені правові норми в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, судовий наказ не може бути виданий судом по вимогах, які прямо не зазначені в законі, видається судовий наказ без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні. Наказ суду ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв'язку з безспірністю вимог.
Аналіз наведеної норми процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що у наказному провадженні стягненню з боржника підлягають лише безспірні суми, до яких витрати заявника на правничу допомогу не відносяться, зважаючи на положення ст. 126 ГПК України, якою для розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами витрат на правову допомогу, передбачено як подання доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, так і доведення співмірності їх розміру із умовами, визначеними ч. 4 ст. 126 ГПК України, а саме: розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд може за клопотанням іншої сторони, при доведенні нею неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги, зменшити їх розмір.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З вищевикладеного вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, натомість в наказному провадженні судом розглядається заява про видачу судового наказу.
Отже, вирішення судом питання про розподіл між сторонами витрат на правничу допомогу адвоката відбувається за участю сторін, статус яких ст.41 ГПК України визначений лише у справах позовного провадження, в той час, як за приписами ч. 2 наведеної норми процесуального права при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат в наказному провадженні, колегія суддів виходить з того, що відповідно до положень частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Положеннями частини 2 статті 147 ГПК України передбачено право особи звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу, якщо вона вважає, що їй належить право вимоги.
Таким чином, саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.
Більш того, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі, та за правилами наказного провадження боржник по справі буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
Натомість ч. 2 ст. 12 ГПК України встановлено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
При цьому, п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України передбачено, що суд під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Таким чином, під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не надає висновку про обґрунтованість чи необґрунтованість заявлених вимог.
Частиною 3 ст. 152 ГПК України встановлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
За таких обставин, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні та те, що процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору під час розгляду справи у порядку наказного провадження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Дебет" про видачу судового наказу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.
Посилання скаржника на те, що витрати на оплату послуг адвоката відносяться до судових витрат і тому безумовно підлягають стягненню із боржника на підставі п. 6 ч. 1 ст. 155 ГПК України, колегія суддів вважає юридично неспроможними, оскільки, як зазначалося вище, у наказному порядку підлягають стягненню безспірні грошові суми, до яких господарським процесуальним законодавством із судових витрат віднесено лише судовий збір.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні необґрунтовані та недоведені, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування ухвали суду не вбачається.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Дебет" та скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 року у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 273, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 року у справі №910/8556/25 залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 року у справі №910/8556/25 залишити без змін.
3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови підписано 22.10.2025 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Б.В. Отрюх
С.В. Сотніков