Постанова від 07.10.2025 по справі 910/12761/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2025 р. Справа№ 910/12761/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Максимчук О.О.;

від відповідача: Фокіна О.С.;

від третіх осіб: 1. Лабушний А.Г., 2. Курган Т.В., 3. Козак А.Л. , 4. Павленко А.В.

за апеляційною скаргою Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025, повний текст рішення складено 02.04.2025

у справі № 910/12761/24 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Міністерства у справах ветеранів України

до Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України

2. Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України

3. Кабінет Міністрів України

4. Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про усунення перешкоди в користуванні державним майном

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

До Господарського суду міста Києва звернулося Міністерство у справах ветеранів України з позовом до Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» про усунення перешкоди в користуванні Міністерством у справах ветеранів України (код ЄДРПОУ 42657144) державним майном, а саме приміщеннями на третьому поверсі (кімнати № 2, 4, 7- 20, 29- 34) будинку по вул. Хрещатик, 34, у м. Києві, загальною площею 736,5 кв.м, шляхом виселення із зазначених приміщень Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» (код ЄДРПОУ 00036897).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що власником приміщення є держава Україна в особі органу управління - Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України. Балансоутримувачем приміщень є Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Право користування приміщенням виникло у позивача на підставі: розпорядження Кабінету Міністрів України (Третя особа 3 на стороні Позивача) від 02.08.2024 № 720-р «Про розміщення Міністерства у справах ветеранів»; договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 23.08.2024 № 9720, укладеного між Мінветеранів та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (Третя особа 4 на стороні Позивача). Відповідач, перебуваючи у приміщенні та відмовляючись добровільно його звільнити, створює перешкоди у користуванні Позивачем орендованого нерухомого державного майна.

Позивач також у позовній заяві зазначає, що Кабінет Міністрів України згідно з розпорядженням від 16.10.1997 № 581-р «Про передачу будинку в оперативне управління Міністерству енергетики» вирішив розмістити Міністерство енергетики України у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві, передати цей будинок в оперативне управління цього Міністерства, а також взяв до відома, що відповідачу будуть надані у користування приміщення третього і сьомого поверхів у будинку по вул. Хрещатик, 34, на умовах оплати фактичних витрат, пов'язаних з утриманням займаних приміщень будинку. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 № 174-р у зв'язку з ліквідацією Міністерства енергетики України будинок по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві передано в оперативне управління Міністерству палива та енергетики України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2004 № 794 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» адміністративний будинок по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві закріплено за компанією на праві господарського відання для забезпечення її діяльності. У подальшому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 398 «Про ліквідацію Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» адміністративну будівлю по вул. Хрещатик, 34, у м. Києві закріплено на праві господарського відання за ДК «Ядерне паливо». Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.10.2023 № 994-р передано нежитлові приміщення першого, другого, третього, четвертого, шостого поверхів та підвалу загальною площею 3 214,5 кв. метра (інвентарний номер 00236), п'ятого поверху загальною площею 120,6 кв. метра та 746,5 кв. метра (інвентарні номери 00236/1/505-506 та 00236/1), сьомого поверху загальною площею 884,5 кв. метра (інвентарний номер 00236/2) в будівлі по вул. Хрещатик, 34, у м. Києві до сфери управління Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України із закріпленням їх на праві господарського відання за Управлінням адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.01.2024 № 2-р визнано таким, що втратив чинність, пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581-р, яким Уряд взяв до відома що Відповідачу будуть надані у користування приміщення третього і сьомого поверхів у будинку по вул. Хрещатик, 34. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.08.2024 № 720-р «Про розміщення Міністерства у справах ветеранів» прийнято рішення розмістити Позивача на умовах оренди в приміщеннях загальною площею 2 682,1 кв. метра (робоча площа 2021,4 кв. метра) на другому (кімнати № 10, 11), третьому (кімнати № 2, 4, 7-20, 29-34), п'ятому (кімнати № 2-4, 7-20, 22-24, 33-35), шостому (кімнати № 2-4, 6, 7, 9-25, 27-30, 39-41) та на сьомому (кімнати № 13-31, 46, 47) поверхах будинку по вул. Хрещатик, 34, у м. Києві.

Надалі, як зазначає позивач між ним (орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець), а також Управлінням адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (балансоутримувач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.08.2024 № 9720 (далі - договір). Відповідно до умов договору орендарем зазначених вище приміщень, у тому числі на третьому поверсі (кімнати № 2, 4, 7- 20, 29- 34) загальною площею 736,5 кв. м є Мінветеранів, яке відповідно до чинного законодавства, зокрема Закону України «Про оренду державного та комунального майна», є належним кориcтувачем майна. Водночас Позивач звертає увагу суду, що працівниками Мінветеранів 23.08.2024 було встановлено, що двері біля сходів, які ведуть до загального коридору та приміщень на третьому поверсі зачинені, на дверях встановлений додатковий електромагнітний замок та електронна система контролю доступу з відеокамерою. Біля дверей розміщена табличка із надписом «Український союз промисловців і підприємців Генеральна виконавча дирекція». Факт недопуску працівників Позивача до приміщення оформлено актом, копію якого додано як додаток до позовної заяви. В приміщеннях на сьомому поверсі також перебували речі та посадові особи Відповідача.

Враховуючи наведене, Мінветеранів листом від 23.08.2024 № 14165/1.8/16-24 (вх. № 132 від 26.08.2024) звернулося до Відповідача з проханням невідкладно вжити вичерпних заходів щодо вивільнення приміщень третього (кімнати № 2, 4, 7-20, 29-34) та сьомого (кімнати № 13-31, 46, 47) поверхів адмінбудівлі у місті Києві по вулиці Хрещатик, 34. Згодом, на адресу Мінветеранів надійшов лист Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» від 28.08.2024 № 010юр-1- 325, яким Відповідач повідомив, що захищає свої законні права щодо зазначених вище приміщень на третьому поверсі, в яких розміщується офіс відповідача, серед іншого в Господарському суді міста Києва. Відповідач також зазначив, що 19.08.2024 ним подано позов про визнання права власності за набувальною давністю на приміщення третього поверху у будівлі за адресою місто Київ, вул. Хрещатик, 34 до Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, де треті особи Кабінет Міністрів України та Мінветеранів. Справа № 910/9314/24 розглядається Господарським судом міста Києва у складі судді Трофименко Т. Ю. У той же час, відповідач з урахуванням поданого позову про визнання права власності за набувальною давністю на приміщення лише третього поверху у будівлі за адресою: місто Київ, вул. Хрещатик, 34, готовий розглянути передачу приміщень сьомого поверху, якими користується. У подальшому відповідач звільнив приміщення сьомого поверху. Одночасно із цим відповідач ігнорує законні вимоги Мінветеранів щодо розміщення в приміщеннях на третьому поверсі та відмовляється добровільно звільняти їх. Доступ до приміщень заблокований, працівники Мінветеранів не можуть потрапити через встановлений електромагнітний замок, як наслідок відповідач створює перешкоди у користуванні позивачем приміщеннями. У зв'язку із чим, позивач вимушений звернутися до Господарського суду міста Києва за захистом порушених майнових прав, які полягають у праві користування Мінветеранів орендованим державним майном.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з рішенням, Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/12761/24 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Міністерства у справах ветеранів України до Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» про усунення перешкоди в користуванні Міністерством у справах ветеранів України державним майном, а саме приміщеннями на третьому поверсі (кімнати № 2, 4, 7-20, 29-34) будинку по вул. Хрещатик, 34, у м. Києві, загальною площею 736,5 кв.м, шляхом виселення із зазначених приміщень Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» - у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що під час ознайомлення з матеріалами справи, 10.02.2025 з метою підготовки до першого засідання слухання справи по суті відповідачем було встановлено, що до позовної заяви позивачем не долучався акт приймання-передачі спірних приміщень, відтак, станом на початок розгляду справи по суті у матеріалах справи був відсутній акт приймання передачі приміщень.

19.02.2025 відбулося перше судове засідання з розгляду справи по суті. Під час засідання представник позивача виступив зі вступним словом, а представник відповідача ставив йому запитання, в тому числі апелюючи до відсутності акту приймання-передачі приміщень за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34 та недоведеності титулу на приміщення. Така стратегія захисту була вибудувана представниками відповідача зважаючи на відсутність документа у матеріалах справи, та враховуючи положення Постанови КМУ від 27 травня 2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», яка звільняє від обов'язку публікувати акти приймання-передачі державного майна. Відповідач розраховував на суворе дотримання судом норм процесуального права, і розумів що на етапі розгляду справи по суті подача нових доказів виключена. 18.03.2025 в системі «Електронний суд» від позивача (Міністерства у справах ветеранів України) сформовано додаткові письмові пояснення по справі з додатковими документами. В додатках до цих документів містився Акт приймання-передачі від 23.08.2024, однак, позивач не навів жодних аргументів та прохань щодо поновлення порушеного процесуального строку на подачу додаткових доказів.

Скаржник наголошує, що безпосередньо в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що не братиме до уваги поданий позивачем з порушенням строку на подання доказів Акт приймання-передачі від 23.08.2024 і залишає його без розгляду, проте, всупереч вищезазначеного, в порушення принципу змагальності сторін та ч.1 статті 74, ч. 1 ст. 77, ч.10 статті 80, ч. 2 статті 210 ГПК України Господарський суд міста Києва все ж установив факт підписання акта приймання-передачі від 23.08.2024 та передачі спірних приміщень у користування позивача. При цьому зазначив, що даний факт встановлений «матеріалами справи».

Скаржник вказує на те, що Акт приймання-передачі від 23.08.2024 не досліджувався в судовому засіданні 19.03.2025, що підтверджується відповідним протоколом судового засідання, таким чином не мав бути покладений в основу судового рішення, однак, всупереч ч.2 статті 210 ГПК України, Господарський суд міста Києві поклав в основу рішення від 19.03.2025 у справі 910/12761/24 Акт приймання-передачі від 23.08.2024, що мало наслідок порушення принципу змагальності сторін та принципу диспозитивності.

Скаржник зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц виснувала, що законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. При цьому, сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Зважаючи, що Акт приймання-передачі від 23.08.2024 не досліджувався Судом у судовому засіданні, набуття Позивачем титулу на користування є недоведеним, адже відповідно до ст. 795 ЦК, правових висновків Верховного Суду та п.2.1 Незмінюваних умов Договору нічим, окрім безпосередньо письмово оформленого документа, це не може бути доведено. З огляду на припис ч. 2 статті 80 ГПК України та ч.2 статті 210 ГПК України, суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні, адже Позивач не довів наявність титулу на приміщення.

За таких обставин, на думку скаржника, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/12761/24 від 19.03.2025 підлягає скасуванню з підстав, що визначені п. 2 частини 1 статті 277 ГПК України, а саме через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Також скаржник зазначає, що встановлений судом факт того, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9720 від 23.08.2025, не оспорюється відповідачем, не відповідає дійсності, про що було відомо Суду, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі № 910/15427/24 (суддя Головіна К. А.) відкрито провадження у справі за позовом Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» (код ЄДРПОУ 00036897) до Міністерства у справах ветеранів України, Кабінету міністрів України, Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (м. Київ) про визнання частково протиправним та частково нечинним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2024 р. № 720-р та визнання частково недійсним договору оренди укладеного на його підставі, а саме № 9720 від 23.08.2024 в частині передачі в оренду приміщень третього поверху за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 34, тому висновки Господарського суду міста Києва у справі № 910/12761/24 про нібито неоспорюваність договору оренди № 9720 від 23.08.2024 суперечать матеріалам справи і на переконання скаржника, такі дії Господарського суду міста Києва потягнули за собою неправомірне задоволення позову.

Скаржник зазначає, що однією з особливостей негаторного позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі, що підтверджується судовою практикою, зокрема висновками Вищого господарського суду у постанові від 09.06.2016 у справі № 927/1440/15) та Касаційного господарського суду у постанові від 04.10.2023 у справі № 910/6205/22), де зазначено таке: «У розумінні приписів статті 391 Цивільного кодексу України, котра визначена підставою позову, особливістю негаторного позову (усунення перешкод у користуванні майном) є відсутність спорів з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи іншому титулі. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном. В разі ж порушення прав власника щодо його правомочності з володіння належним йому майном цивільне законодавство передбачає інші способи його захисту».

Так, наявність титулу на користування та підстави для заявлення позову у справі № 910/12761/24 Міністерство у справах ветеранів України обґрунтовує наступними документами: Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2024 р. № 720-р, яким Мінветеранів передано в тому числі приміщення третього поверху за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 34 та договором оренди № 9720 від 23.08.2024, на підставі якого у Мінветеранів буцімто виникло право користування приміщеннями третього поверху за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 34.

Однак, у справі № 910/15427/24 Господарським судом міста Києва здійснюється розгляд підстав для скасування вищенаведеного титулу на користування позивача, таким чином, оскільки позивач не є власником приміщення, а нібито користується ним на правах титулу, який оскаржується у рамках справи № 910/15427/24, позивач обрав не належний спосіб захисту, а отже у задоволенні позову мало бути відмовлено.

Скаржник вказує на неправильне застосування судом ст. 75 ГПК України, а саме: встановлення рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 у справі № 910/3707/24, що з « 04.04.2024 відповідач не має прав на користування нерухомим майном, не доказуються при розгляді даної справи.», не мають преюдиційного значення в розумінні статті 75 ГПК України, оскільки відсутність/наявність права користування, мотиви його припинення у справі 910/3707/24 є виключно правовою оцінкою суду в справі № 910/3707/24.

На думку скаржника, факт наявності правовідносин позички та її припинення у спорі, де предметом розгляду була вимога щодо спонукання до укладення договору на відшкодування фактичних витрат на утримання приміщень у справі №910/3707/24 - є правовою оцінкою суду, яка у відповідності до статті 75 ГПК України та постанов Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 та постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.04.2024 № 921/186/23 не має преюдиційного значення для поточної справи.

За таких обставин, на думку скаржника, вбачається порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/12761/24 від 19.03.2025, з підстави, що визначена п. 4 частини 1 статті 277 ГПК України.

Скаржник наголошує на тому, що факт відсутності у позивача зауважень щодо знаходження у приміщеннях представників відповідача, його речей, замків, осіб також підтверджується і Актом приймання-передачі від 23.08.2025, який був поданий позивачем в порушення норм Господарського процесуального кодексу. Таким чином, оскільки Суд де-факто взяв до уваги Акт приймання-передачі від 23.08.2025 при вирішенні справи, то Суд принаймні повинен був урахувати, що даний Акт засвідчує відсутність будь-яких перешкод у користуванні приміщеннями третього поверху за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 34. При цьому, акт про недопуск від 23.08.2025 повністю суперечить акту приймання-передачі від того самого числа, а перешкоди з якими стикається позивач - це табличка, електромагнітний замок та невідомі особи, а Господарським судом м. Києва взагалі не з'ясовувалося, чи має УСПП якийсь стосунок до замку, який нібито перешкоджає позивачу, та яке має відношення УСПП до осіб, яких бачив позивач, не з'ясовувалося чи взагалі відповідач здійснює перешкоди, а якщо так - то яким чином.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України у письмових поясненнях, поданих до суду 07.05.2025, вказало на те, що навіть враховуючи, що Акт приймання-передачі від 23.08.2024 не досліджувався судом першої інстанції у судовому засіданні, Міністерство у справах ветеранів має титул користування приміщеннями державного майна, який закріплено письмово в оформлених документах. Суд першої інстанції правомірно встановив, що відбулась передача спірних приміщень у користування Міністерства у справах ветеранів України з наявних матеріалів справи - розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.08.2024 року № 720 та договору оренди державного майна. Наявність титулу користування Міністерством у справах ветеранів України приміщень доведено вищезазначеними документами, які є основоположними.

Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України вказує на те, що скаржник систематично не виконує Розпорядження Кабінету Міністрів України, ігнорує вимоги балансоутримувача щодо звільнення займаних приміщень державного майна, безпідставно перебуває в приміщеннях державного майна та перешкоджає здійснювати діяльність Позивачу. Додатково ще й зазначає Скаржник про те, що жодним чином не порушені права Міністерства у справах ветеранів України, чим перекручує факти та вводить суд в оману.

Також Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України звертає увагу суду на те, що в Господарському суді міста Києва розглянута справа № 910/9314/24 за позовом скаржника до Управління, Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Кабінету Міністрів України, Міністерства у справах ветеранів України про визнання права власності за набувальною давністю. Під час розгляду цієї справи судом було встановлено за поясненнями самого ж скаржника, що «Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про наявність правових підстав для набуття останнім приміщень третього поверху в будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві, площею 742,4 кв.м. у власність за набувальною давністю, враховуючи те, що позивач з 1997 року і по теперішній час безперервно, відкрито та добросовісно володіє та користується вказаними приміщеннями, протягом всього цього часу поводився із ними як власник, виконуючи ремонт та здійснюючи поліпшення спірних приміщень. Крім того, позивач зазначає, що його правовідносини із балансоутримувачами спірного майна не є орендними та укладені відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581-р договори на відшкодування витрат балансоутримувача не встановлювали титулу володіння, що свідчить про безтитульність володіння позивача та додатково підтверджує його право на набуття приміщень у власність на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України.». Тобто в цій справі скаржником доводилося і було підтверджено у суді про те, що скаржник використовує спірні приміщення за адресою: вул. Хрещатик, 34 у м. Києві, площею 742,4 кв.м та вважає їх своїми.

На думку Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, суд аналізуючи рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/9314/24 дійшов до висновку, що саме в цій справі при пред'явленні позову про визнання права власності за напувальною давністю договір оренди який був укладений між сторонами у справі не був оспорений, а також не є таким, що визнаний судом недійсним у судовому порядку.

У додаткових поясненнях у справі, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, вказало на те, що відповідно до п.2.1 Незмінюваних умов договору орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акта приймання-передачі Майна. Акт приймання-передачі підписується між Орендарем і Балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Попри те, що акт приймання-передачі від 23.08.2024 не досліджувався судом першої інстанції у судовому засіданні, Міністерство у справах ветеранів все одно має титул користування приміщеннями державного майна, який закріплено письмово в оформлених документах. Оскільки, Судом першої інстанції правомірно встановлено, що передача спірних приміщень у користування Міністерства у справах ветеранів України з наявних матеріалів справи відбулася на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.08.2024 року № 720 та договору оренди державного майна. Наявність титулу користування Міністерством у справах ветеранів України приміщень доведено вищезазначеними документами, які є основоположними. Таким чином, суд першої інстанції не порушував ч.1 ст.74, ч. 1 ст. 77, ч.10 ст. 80 ГПК України.

Якщо подивитись в структуру оскарженого рішення, висновок щодо неоспорення відповідачем договору оренди міститься в розділі ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ, тобто суддя перелічує джерела права та описує рішення суду, яке набуло законної сили по справі № 910/9314/24, при цьому в зазначеному розділі відсутні встановлені судом обставини справи, яка розглядається. В рішенні наявний окремий розділ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ, де суд детально описує обставини справи. Тому, висновки суду не суперечать матеріалам справи, що як наслідок не потягнули за собою неправомірне задоволення позову.

Щодо відсутності, на думку скаржника, порушеного права Міністерства у справах ветеранів України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву зазначає про те, що зазначене твердження скаржника не відповідає дійсності, оскільки постановою Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 910/3707/24 касаційну скаргу Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 у справі № 910/3707/24 залишено без змін. Зазначеними рішеннями встановлено преюдиційний факт - з 04.04.2024 скаржник немає прав на користування державним нерухомим майном, проте все одно відмовляється звільняти спірні приміщення.

Господарсько-фінансовий департамент секретаріату Кабінету Міністрів України у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів апеляційної скарги, вказав на те, що твердження апелянта є не обґрунтованими, суперечливими та такими що порушують права позивача, оскільки з незрозумілих причин апелянт вважає, що може вирішувати які документи повинен був подати позивач до позовної заяви в підтвердження своїх позовних вимог. Також апелянт визначив що доказом на право оренди є лише акт приймання-передачі приміщення не обґрунтовуючи жодним доказом таку свою думку.

За змістом пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акта приймання-передачі Майна. Акт приймання-передачі підписується між Орендарем і Балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Договір оренди № 9720 нерухомого майна, що належить до державної власності укладено 23.08.2024 про що свідчать підписи та печатки сторін договору. Разом з тим, текст договору крім вимоги підписання акту приймання-передачі Майна одночасно з підписанням договору (п.2.1), містить доказ виконання сторонами договору цього пункту, а саме факту підписання акту приймання-передачі орендованого Майна від 23.08.2024 про що зазначено в розділі договору Додатки, сторінка 13 договору. «Додатки. Додатки до цього Договору є його невід'ємною і складовою частиною. До цього Договору додаються: Акт приймання-передачі орендованого майна від 23 серпня 2024 року». Крім того, у своїх поясненнях в судовому засіданні учасники справи (сторони договору оренди) підтвердили факт підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення.

В наведеній апелянтом судовій практиці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справа №127/14633/16-ц) предметом спору є стягнення коштів та усунення перешкод у реалізації права власності на нерухоме майно між сторонами договору, одна з яких заперечує про підписання акту повернення майна після оренди, і не є подібною поточному спору. Важливим елементом є підписання акту передачі (повернення) майна з оренди в наведеному Апелянтом прикладі, оскільки стягнення орендної плати, пені, штрафів тощо безпосередньо залежить від повернення майна, що і фіксується актом, але не являється ключовим у поточному спорі у справі № 910/12761/24.

В поточному спорі у справі № 910/12761/24 сторони договору оренди від 23.08.2024 № 9720 нерухомого майна, що належить до державної власності, як письмовими доказами, що містяться у матеріалах справи, так і усними поясненнями в судовому засіданні, підтверджують укладення договору, підписання акту приймання-передачі майна в оренду та передачу майна в оренду, тобто підтверджують виконання умов договору сторонами.

Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 в справі № 761/5115/17. Таким чином, Мінветеранів як титульний володілець приміщень на підставі договору оренди має право звертатися до суду із цим негаторним позовом про усунення досі триваючих перешкод у користуванні нерухомим майном з боку відповідача.

Зазначення у рішенні про те, що вказаний договір не оспорюється відповідачем, а також не є таким, що визнаний недійсним у судовому порядку, це уже встановлені обставини іншим судом у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/9314/24 та мають преюдиціальне значення.

На даний час, ні власником майна (ГФД СКМУ - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору), ні сторонами Договору (Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києві, Міністерство у справах ветеранів та Управління адміністративних будинків ГФД СКМУ) даний договір оренди не оспорюється.

Судами уже є встановлені факти про відсутність права скаржника на користування спірним приміщенням.

На думку Господарсько-фінансовий департамент секретаріату Кабінету Міністрів України, апелянт намагається ввести суд в оману стверджуючи що не чинить жодних перешкод Позивачу в користуванні державним майном та визнає, що замок на вхідних дверях до приміщення третього поверху, вивіска на третьому поверсі біля вхідних дверей до приміщення з назвою Апелянта та «невідомі особи», які час від часу, представляючись представниками УСПП (з наданням документів) проникають до приміщення (зафіксовано на камерах відеоспостереження) та встановлюють пломби з написом УСПП та підписом повноважних осіб на дверях після виходу з приміщення (фото докази додаються), не мають стосунку до УСПП та не чинять перешкод у користуванні майном.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Міністерство ветеранів України у відзиві на апеляційну скаргу зазначило про те, що аргументи відповідача про те, що акт приймання-передачі від 23.08.2024 не досліджувався судом першої інстанції у судовому засіданні, тому на думку відповідача, набуття позивачем титулу на користування є недоведеним, є безпідставними, оскільки право користування спірним приміщенням виникло у Мінветеранів на підставі обов'язкового для виконання розпорядження Кабінету Міністрів України, крім того, текст договору крім вимоги підписання акта приймання-передачі нерухомого майна одночасно з підписанням договору (п. 2.1), містить також доказ виконання сторонами договору цього пункту, а саме факту підписання акта приймання-передачі орендованого майна від 23.08.2024, про що зазначено в розділі договору «Додатки», оскільки акт приймання-передачі є його невід'ємною частиною. Судом першої інстанції повною мірою правомірно встановлено, виходячи із матеріалів справи, що на виконання пункту 2.1. незмінюваних умов договору сторонами був підписаний акт приймання-передавання орендованого майна від 23.08.2024, згідно якого Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34.

Встановлена Господарським судом міста Києва у справі № 910/9314/24 обставина, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву передано Мінветеранів у строкове платне користування приміщення на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, не підлягає додатковому доказуванню судовій справі № 910/12761/24, в якій беруть участь ті самі особи. Тобто, факт неоскарження договору оренди був встановлений не в оскаржуваному рішенні, а в рішенні Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/9314/24, яке набрало законної сили і про яке лише зазначено в оскаржуваному рішенні. Тому висновки суду першої інстанції не суперечать матеріалам справи, що, як наслідок, не потягнуло за собою неправомірне задоволення позову.

В апеляційній скарзі відповідач також наводить аргументи стосовно того, що позивач не має права на негаторний позов через наявність в Господарському суді міста Києва іншого спору № 910/15427/24 про визнання частково нечинним окремих пунктів договору. У підтвердження відповідач наводить позицію Верховного Суду у постанові від 04.10.2023 у справі № 910/6205/22, в якій зазначено, що особливістю негаторного позову (усунення перешкод у користуванні майном), як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи іншому титулі. Однак, слід зазначити, що на даний час, ні власником майна - державою Україна в особі уповноваженого органу управління, ні сторонами Договору (орендодавцем та балансоутримувачем) даний договір оренди не оспорюється.

Позивач вказує на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 у справі № 910/3707/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 та постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 02.04.2025, встановлений факт, що держава в особі Кабінету Міністрів України розпорядженням від 03.01.2024 № 2-р вирішила припинити право відповідача на безоплатне користування державним нерухомим майном та скористалася своїм правом на відмову від договору позички, а тому останнім днем правомірного користування позивачем нерухомим майном - приміщеннями в адміністративному будинку за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 34 загальною площею 870,80 кв. м, розташованими на 3 і 7 поверхах будівлі, було 03.04.2024. Таким чином, оспорюваний відповідачем у справі № 910/15427/24 договір оренди не порушує (не зачіпає) його права та законні інтереси і в результаті гіпотетичного визнання договору (чи його окремих положень) недійсним жодних майнових прав відповідача не буде відновлено, оскільки їх у відповідача з 03.04.2024 більше немає.

Позивач вказує на те, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/9314/24 судом встановлено, що відповідач «обґрунтовуючи добросовісне володіння майном (приміщеннями третього поверху в будівлі по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві загальною площею 742,4 кв.м) посилався на те, що починаючи з 1997 року він відкрито та безперервно користується вищевказаним майном, здійснює відповідні його поліпшення» …»в підтвердження обставин поводження зі спірними приміщеннями як власник, ВГО «УСПП» надано в матеріали справи відповідні докази здійснення у період з 2005 року ремонту у цих приміщеннях, закупівлі різного обладнання тощо, а саме: договори підряду, надання послуг, договори поставки, рахунки, акти виконаних робіт, накладні тощо. Крім того, ВГО «УСПП» у займаних ним приміщеннях неодноразово проводились публічні заходи, на підтвердження чого надано «Перелік окремих заходів, що проводились в залі засідань УСПП (м. Київ, вул. Хрещатик, 34, 3-й поверх)». Виходячи із зазначеного, позивач вважає заперечення відповідачем чинення перешкод у користуванні спірним приміщенням безпідставним. Згідно долучених до справи документів та інформації, наданої учасниками по справі, дії (бездіяльність) відповідача щодо звільнення спірного приміщення на третьому поверсі будівлі за адресою місто Київ, вул. Хрещатик, 34 створює перешкоди для позивача у користування зазначеним приміщеннях на умовах договору оренди нерухомого державного майна.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/12761/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/12761/24. Призначено справу № 910/12761/24 до розгляду у судовому засіданні 10.06.2025.

У зв'язку із перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, розгляд справи призначений на 10.06.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 розгляд апеляційної скарги Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/12761/24 на 05.08.2025.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Коротун О.М. яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, розгляд справи призначений на 05.08.2025 о 12 год. 20 хв. не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 призначено апеляційної скарги Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/12761/24 на 30.09.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 у задоволенні клопотання Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» про зупинення провадження у справі у справі № 910/12761/24 - відмовлено. Відмовлено у задоволенні клопотання Громадської спілки «Український дослідницький соціальний консорціум» про залучення третьої особи у справі № 910/12761/24. Оголошено перерву у розгляді справи № 910/12761/24 за апеляційною скаргою Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 до 07.10.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 клопотання Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» про призначення експертизи у справі № 910/12761/24 та клопотання Міністерства у справах ветеранів України про долучення доказів у справі № 910/12761/24 - залишені без розгляду. Відмовлено у задоволенні клопотання Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» про зупинення провадження у справі у справі № 910/12761/24.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/12761/24 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників у судове засідання та позиція учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 07.10.2025 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/12761/24 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.10.2025 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/12761/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представники третіх осіб у судовому засіданні 07.10.2025 заперечили проти доводів апеляційної скарги, надали пояснення по суті справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 16.10.1997 Кабінет Міністрів України згідно з розпорядженням № 581-р «Про передачу будинку в оперативне управління Міністерству енергетики» вирішив розмістити Міністерство енергетики у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві, передати цей будинок в оперативне управління Міністерства, а також вирішено взяти до відома, що Міністерство надасть у користування Українській спілці промисловців та підприємців приміщення третього і сьомого поверхів у будинку по вул. Хрещатик, 34 на умовах оплати фактичних витрат, пов'язаних з утриманням займаних приміщень будинку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.10.2023 № 994-р передано нежитлові приміщення першого, другого, третього, четвертого, шостого поверхів та підвалу загальною площею 3214,5 кв.м (інвентарний номер 00236), п'ятого поверху загальною площею 120,6 кв.метра та 746,5 кв.м (інвентарні номери 30236/1/505-506 та 00236/1), сьомого поверху загальною площею 884,5 кв.м (інвентарний номер 00236/2) у будівлі по вулиці Хрещатик, 34, у місті Києві із сфери управління Міністерства енергетики до сфери управління Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України із закріпленням їх на праві господарського відання за Управлінням адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Водночас, 03.01.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження № 2-р «Про внесення змін до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.11.2023 № 1055 та визнання такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 137 та п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581».

Абзацом третім пункту 2 Розпорядження № 2-р від 03.01.2024 було визнано таким, що втратив чинність пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581-р.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.08.2024 № 720-р «Про розміщення Міністерства у справах ветеранів» вирішено розмістити Міністерство у справах ветеранів на умовах оренди в приміщеннях загальною площею 2682,1 кв.м (робоча площа 2021,4 кв.м) на другому (кімнати №№ 10,11), третьому (кімнати №№ 2, 4, 7-20, 29-34) п'ятому (кімнати №№ 2-4, 7-20, 22-24, 33-35), шостому (кімнати №№ 2-4, 6, 7, 9-25, 27-30, 39-41) та на сьомому (кімнати №№ 13-31, 46,47) поверхах будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві.

23.08.2024 між Міністерством у справах ветеранів України, як орендарем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, як орендодавцем, а також Управлінням адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, як балансоутримувачем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9720 (далі - договір).

Відповідно до п. 4.1 договору об'єктом оренди є приміщення загальною площею 2682,1 кв.м (робоча площа 2021,4 кв.м) на другому (кімнати №№ 10,11), третьому (кімнати №№ 2, 4, 7-20, 29-34) п'ятому (кімнати №№ 2-4, 7-20, 22-24, 33-35), шостому (кімнати №№ 2-4, 6, 7, 9-25, 27-30, 39-41) та на сьомому (кімнати №№ 13-31, 46,47) поверхах 7-поверхової будівлі за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 34.

Як вбачається з позовної заяви, що працівниками Мінветеранів 23.08.2024 було встановлено, що двері біля сходів, які ведуть до загального коридору та приміщень на третьому поверсі зачинені, на дверях встановлений додатковий електромагнітний замок та електронна система контролю доступу з відеокамерою. Біля дверей розміщена табличка із надписом «Український союз промисловців і підприємців Генеральна виконавча дирекція».

23.08.2024 позивачем складено акт недопуску до приміщення, згідно із яким працівниками позивача встановлено наступне: 23 серпня 2024 року була здійснена спроба увійти до приміщень на третьому поверсі (кімнати № 2, 4, 7-20, 29-34) будинку по вул. Хрещатик, 34, у м. Києві, з метою реалізації розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.08.2024 № 720-р «Про розміщення Міністерства у справах ветеранів» та договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 23.08.2024 № 9720, укладеного між Мінветеранів та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву. Встановлено, що один із ліфтів, який веде до загального коридору та вищезазначених приміщень, на третьому поверсі не зупиняється. Двері єдиного входу (крім пожежного виходу), що знаходиться біля іншого ліфту та сходів, які ведуть до загального коридору та вищезазначених приміщень на третьому поверсі, зачинені. На дверях встановлений електромагнітний замок та електронна система контролю доступу з відеокамерою. Вказані замок та система контролю доступу балансоутримувачем не встановлювались та у працівників балансоутримувача ключі до замка відсутні. Біля дверей розміщена табличка із надписом «Український союз промисловців і підприємців Генеральна виконавча дирекція». Фотоматеріали додаються. Невідомі особи, які відчинили з середини двері на третьому поверсі, представилися працівниками Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» та відмовилися допускати працівників Міністерства у справах ветеранів України, для розміщення у вищезазначених приміщеннях.

Листом від 23.08.2024 № 14165/1.8/16-24 (вх. № 132 від 26.08.2024) позивач звернувся до відповідача з проханням невідкладно вжити вичерпних заходів щодо вивільнення приміщень третього (кімнати № 2, 4, 7-20, 29-34) та сьомого (кімнати № 13-31, 46, 47) поверхів адмінбудівлі у місті Києві по вулиці Хрещатик, 34.

Листом Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» від 28.08.2024 № 010юр-1-325 позивача повідомлено, що відповідач захищає свої законні права щодо зазначених вище приміщень на третьому поверсі, в яких розміщується офіс відповідача, серед іншого в Господарському суді міста Києва. Відповідач також зазначив, що 19.08.2024 ним подано позов про визнання права власності за набувальною давністю на приміщення третього поверху у будівлі за адресою місто Київ, вул. Хрещатик, 34 до Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, де треті особи Кабінет Міністрів України та Мінветеранів. Справа № 910/9314/24 розглядається Господарським судом міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю. У той же час, відповідач з урахуванням поданого позову про визнання права власності за набувальною давністю на приміщення лише третього поверху у будівлі за адресою місто Київ, вул. Хрещатик, 34, готовий розглянути передачу приміщень сьомого поверху, якими користується.

Як зазначає позивач у позовній заяві, в подальшому відповідач звільнив приміщення сьомого поверху. Одночасно із цим відповідач ігнорує законні вимоги Мінветеранів щодо розміщення в приміщеннях на третьому поверсі та відмовляється добровільно звільняти їх. Доступ до приміщень заблокований, працівники Мінветеранів не можуть потрапити через встановлений електромагнітний замок, як наслідок відповідач створює перешкоди у користуванні позивачем приміщеннями, у зв'язку із чим, Позивач вимушений звернутися до Господарського суду міста Києва за захистом порушених майнових прав, які полягають у праві користування Мінветеранів орендованим державним майном.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем та відповідачем надано докази, якими вони обґрунтовують свої доводи та заперечення, а саме: розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581-р «Про передачу будинку в оперативне управління Міністерству енергетики» (в редакції від 16.10.1997); розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.10.2023 № 994-р «Про передачу нежитлових приміщень у м. Києві до сфери управління Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.01.2024 № 2-р «Про внесення зміни до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2023 р. № 1055 та визнання такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 137 та пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1997 р. № 581»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.08.2024 № 720-р «Про розміщення Міністерства у справах ветеранів»; договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 23.08.2024 № 9720; акта про недопуск до приміщення; листа Мінветеранів від 23.08.2024 № 14165/1.8/16-24; листа Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» від 28.08.2024 № 010юр-1-325; витягу з Державного реєстру речових прав; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; листів щодо передачі майна в оренду (№010юр-1-46 від 05.02.2024 року; № 30-04/771 від 07.02.2024 року; № 91 від 08.02.2024 року; № 24-205 від 12.02.2024 року; № 97 від 13.02.2024 року; № 30-04/1059 від 20.02.2024 року); листа від 04.03.2024 № 135, від 10.06.2024 № 24-577; фіскальних чеків; статуту Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців»; ухвал суду від 16.09.2024 у справі № 910/9314/24; ухвали суду від 12.03.2024 у справі № 320/11298/24; постанови ВС від 19.03.2019 у справі № 910/86122/16; постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 у справі № 910/8622/16; листа від 07.02.2024 № 30-04/778; акт недопуску від 17.12.2024; акт недопуску від 18.12.2024; фото доказів.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 761/5115/17.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Такий захист не пов'язаний із захистом від порушень, які пов'язані із позбавленням володіння майном. Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

У розумінні приписів наведеної норми позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (аналогічні висновки зазначені в постановах Верховного Суду у справах від 15.06.2018 № 916/933/17, від 27.03.2018 № 916/939/17, від 19.04.2018 №926/2230/17).

Тобто, однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову (постанова Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 910/551/18).

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного/несвоєчасного виконання обов'язкових дій/ухвалення рішень або невиконання їх узагалі. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Самі собою строки поза зв'язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не матимуть правового значення, якщо в зобов'язаної особи існували певні об'єктивні обставини, які перешкодили належному виконанню функцій державним органом. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких установлюється цей строк.

Бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Суб'єкт, дії або бездіяльність якого оскаржується, може бути зобов'язано до виконання лише тих обов'язків, які на нього покладено законом чи іншими підзаконними нормативно-правовими актами.

Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 9901/276/19 та від 23.05.2024 у справі № 9901/493/19.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень щодо розпорядження або (та) користування належним йому майном. Об'єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що зберіглося до моменту подання позову до суду (постанова Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 924/623/18).

Також необхідною умовою для застосування такого способу захисту порушених прав є те, що між позивачем та відповідачем не повинно бути договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин належним є захист прав власника зобов'язально-правовими засобами (постанова Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 916/1657/18).

Як вже зазначалось, позивач звертаючись до суду з позовом до Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» про усунення перешкоди в користуванні Міністерством у справах ветеранів України державним майном, а саме приміщеннями на третьому поверсі (кімнати № 2, 4, 7- 20, 29- 34) будинку по вул. Хрещатик, 34, у м. Києві, загальною площею 736,5 кв.м, шляхом виселення із зазначених приміщень Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців», зазначає, що власником приміщення є держава Україна в особі органу управління - Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, а Балансоутримувачем приміщень є Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Позивач зазначає, що право користування приміщенням виникло на підставі: розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.08.2024 № 720-р «Про розміщення Міністерства у справах ветеранів» та договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 23.08.2024 № 9720, укладеного між Мінветеранів та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву.

Із Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.08.2024 № 720-р «Про розміщення Міністерства у справах ветеранів» вбачається, що вирішено розмістити Міністерство у справах ветеранів на умовах оренди в приміщеннях загальною площею 2682,1 кв.м. (робоча площа 2021,4 кв.м.) на другому (кімнати №№ 10,11), третьому (кімнати №№ 2, 4, 7-20, 29-34) п'ятому (кімнати №№ 2-4, 7-20, 22-24, 33-35), шостому (кімнати №№ 2-4, 6, 7, 9-25, 27-30, 39-41) та на сьомому (кімнати №№ 13-31, 46,47) поверхах будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві.

В подальшому, 23.08.2024 між Міністерством у справах ветеранів України, як орендарем, та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, як орендодавцем, а також Управлінням адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, як балансоутримувачем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9720 (далі - договір).

Також, відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/9314/24, яке згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124686098) набрало законної сили 18.02.2025, встановлено, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, який відповідно до законодавства є орендодавцем нерухомого майна, яке перебуває у державній власності, на відповідній території, із Міністерством у справах ветеранів України укладено договір оренди № 9720 нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.08.2024, за яким Міністерству у справах ветеранів передано у строкове платне користування державне майно, зокрема, нежитлові приміщення загальною площею 2682,1 кв.м на другому, третьому, п'ятому, шостому та на сьомому поверхах 7-поверхової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34.

Таким чином, позивач відповідно до умов договору оренди зазначених вище приміщень, у тому числі на третьому поверсі (кімнати № 2, 4, 7- 20, 29- 34) загальною площею 736,5 кв.м є належним кориcтувачем майна.

Вказаний договір не оспорюється відповідачем, а також не є таким, що визнаний недійсним у судовому порядку.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що пред'явлення негаторного позову (про усунення перешкоди в користуванні державним майном) відповідає змісту суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, водночас, відповідач, перебуваючи у приміщенні та відмовляючись добровільно його звільнити, створює перешкоди у користуванні позивачем орендованого нерухомого державного майна.

В свою чергу, відповідач зазначає, що держава в особі Кабінету Міністрів України розпорядженням від 03.01.2024 № 2-р вирішила припинити право відповідача на безоплатне користування державним нерухомим майном. Проте, Розпорядженням КМУ № 581-р від 16.10.1997 «Про передачу будинку в оперативне управління Міністерству енергетики» вирішив розмістити Міністерство енергетики у будинку по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві, передати цей будинок в оперативне управління Міністерства, а також вирішено взяти до відома, що Міністерство надасть у користування Українській спілці промисловців та підприємців приміщення 3 і 7 поверхів у будинку по вул. Хрещатик, 34 на умовах оплати фактичних витрат, пов'язаних з утриманням займаних приміщень будинку не встановлено безоплатний характер користування приміщеннями. У розпорядженні відсутні будь-які застереження щодо такого характеру правовідносин як «позичка». Відповідач ніс та несе регулярні витрати на приміщення, які полягають насамперед в оплаті витрат власника на приміщення, а крім того, витратами на поліпшення приміщення що здійснює відповідач протягом 30 років. До того ж відсутність правовідносин позички між власником майна та позивачем спростовується фактом здійснення регулярних платежів, що іменовані як відшкодування витрат на утримання майна. Однак жодного договору щодо приміщення відповідачем та КМУ не було укладено, відтак відсутні підстави вважати, що право відповідача на користування приміщеннями третього поверху припинено внаслідок припинення правовідносин «позички».

Також відповідач зазначає про те, що на виконання Розпорядження № 581-р було укладено ряд договорів на відшкодування витрат балансоутримувача за спожиті Всеукраїнською громадською організацією «Український союз промисловців і підприємців» комунальні послуги, що встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 19.03.2019 у справі 910/8622/16.

Так, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що згідно із встановлених постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 року обставин «….Як убачається зі змісту договорів, укладених Всеукраїнською громадською організацією «Український союз промисловців і підприємців» з Міністерством енергетики України від 01.01.1998, із Міністерством палива та енергетики України від 14.04.2000, з НАК «Енергетична компанія України» від 15.12.2004, а також договорів, укладених з ДК «Ядерне паливо» від 15.12.2014, від 01.01.2015 і від 01.01.2016, ці договори укладено саме відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581-р…

…Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» згідно із Законом України «Про громадські об'єднання» є самоврядною організацією та має право користуватися державного майна на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України, який відповідно до пункту 5 статті 116 Конституції України здійснює управління об'єктами державної власності. При цьому, за змістом пункту 2.1 статуту Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» місцезнаходженням організації є: м. Київ, вулиця Хрещатик, 34.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581-р, як установлено судом апеляційної інстанції, не скасовано, не визнано нечинним…..».

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що рішенням у справі № 910/8622/16 встановлено, що Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» має право користування спірним державним майном саме на підставі діючого розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581-р, однак, в подальшому Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.10.2023 №994-р передано нежитлові приміщення першого, другого, третього, четвертого, шостого поверхів та підвалу загальною площею 3 214,5 кв.метра (інвентарний номер 00236), п'ятого поверху загальною площею 120,6 кв.метра та 746,5 кв. метра (інвентарні номери 00236/1/505-506 та 00236/1), сьомого поверху загальною площею 884,5 кв. метра (інвентарний номер 00236/2) в будівлі по вул. Хрещатик, 34, у м. Києві із сфери управління Міністерства енергетики до сфери управління Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України із закріпленням їх на праві господарського відання за Управлінням адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.01.2024 №2-р внесено зміну до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2023 р. № 1055 «Про розміщення Міністерства у справах ветеранів і Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження», виключивши в абзаці третьому слова «на умовах оренди», та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. №137 та пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1997 р. №581.

Таким чином, з 03.01.2024 втратив свою чинність пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1997 р. №581, яким було вирішено розмістити Міністерство енергетики у будинку по вул. Хрещатик, 34, у м. Києві, передавши цей будинок в оперативне управління Міністерства. Міністерству промислової політики забезпечити у місячний термін вивільнення займаних приміщень і здійснити передачу зазначеного будинку Міністерству енергетики. Взято до відома, що Міністерство енергетики надасть у користування Українській спілці промисловців та підприємців приміщення третього і сьомого поверхів у будинку по вул. Хрещатик, 34, на умовах оплати фактичних витрат, пов'язаних з утриманням займаних приміщень будинку.

Тобто, держава в особі уряду скористалася своїм правом на відмову від договору позички та вирішила припинити право позивача на безоплатне користування державним нерухомим майном, а вимоги зазначеного розпорядження, яке є чинним, регулюють спірні правовідносини, адже відповідно до статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Згідно зі статтею 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Наведені приписи не виключають право Кабінету Міністрів України вносити зміни чи скасовувати свої розпорядження, а визнання актів такими, що втратили чинність, є поширеною практикою діловодства Уряду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом установленого строку. Водночас стаття 831 цього Кодексу регламентує, що якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею; відповідно до частини третьої статті 834 Цивільного кодексу України особа, яка стала власником речі, переданої у користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про те, що держава в особі Кабінету Міністрів України своїм рішенням надавала Всеукраїнській громадській організації «Український союз промисловців і підприємців» право користування нерухомим майном без визначення строку користування та за умови оплати фактичних витрат, пов'язаних з утриманням займаних приміщень будинку. Передача приміщень «за умови оплати фактичних витрат, пов'язаних з утриманням займаних приміщень будинку» не свідчить про платність користування, а є умовою про відшкодування витрат власника майна на утримання майна, яким користується позивач, тобто користувач здійснює оплату не права користування, а набутих послуг (витрат на утримання майна), які є похідними від права користування (електроенергія, вода, податок на землю тощо), а між сторонами виникли правовідносини щодо передачі майна у безоплатне користування на невизначений період - доки воно не знадобиться власнику, отже, між державою та ВГО «Український союз промисловців і підприємців» виникли правовідносини позички.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №910/12224/17.

При цьому, господарським судом першої інстанції вірно зазначено про те, що відповідно до прийнятого 03.10.2019 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX, а саме ч. 2 ст. 9, забороняється передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку.

Як вбачається із листа вих. №010юр-1-46 від 05.02.2024 Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» звернулась до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києва, в якому відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ (зі змінами) повідомляла про зацікавленість щодо укладання договору оренди державного нерухомого майна площею 742,4 м2, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, з метою розміщення Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців».

В подальшому, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києва листом № 135 від 04.03.2024 повідомило Всеукраїнську громадську організацію «Український союз промисловців і підприємців», що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2023 р. № 994 «Про передачу нежитлових приміщень у м. Києві до сфери управління Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України» нежитлові приміщення площею 4966,1 кв.м в будівлі по вул. Хрещатик, 34, у м. Києві передані до сфери управління Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України для розміщення апарату державного органу. Відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 січня 2024 р. № 2 визнано таким, що втратив чинність пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1997 р. № 581 згідно з яким передбачалася можливість користування Українською спілкою промисловців та підприємців приміщенням третього і сьомого поверхів у будинку по вул. Хрещатик, 34, на умовах оплати фактичних витрат, пов'язаних з утриманням займаних приміщень будинку та Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» втратила право на користування приміщеннями в будівлі по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві. З огляду на приписи частини 3 статті 179 Господарського кодексу України щодо укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування, в Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України відсутні підстави для укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг. Таким чином, Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України звертає увагу на необхідність вивільнення зайнятих Всеукраїнською громадською організацією «Український союз промисловців і підприємців» приміщень третього та сьомого поверху за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34 до 10 березня 2024 року, у зв'язку з відсутністю законних підстав для розміщення.

Водночас, Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців», вважаючи протиправність відмови Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України Всеукраїнській громадській організації «Український союз промисловців і підприємців» в укладенні додаткової угоди до діючого договору № 8 від 31.05.2019 та вимог звільнити приміщення, у зв'язку з чим Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» зверталася до суду з позовом про визнання укладеною додаткову угоду до договору № 8.

За результатом розгляду вказаного вище позову, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 у справі № 910/3707/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Зазначені рішення мотивовані тим, що з 04.04.2024 Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» немає прав на користування нерухомим майном, що зумовлює припинення в т.ч. договору на відшкодування (договору № 8). Отже, з огляду на припинення права позивача користуватись спірним майном та договору № 8 (на відшкодування витрат, пов'язаних з користуванням нерухомим майном), відсутні підстави для внесення змін до останнього, в тому числі щодо зміни балансоутримувача спірного майна.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням положень ч. 4 ст. 75 ГП України, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про встановлення рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 у справі № 910/3707/24, того, що з 04.04.2024 відповідач не має прав на користування нерухомим майном і зазначене не доказується при розгляді даної справи.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.

Доводи відповідача про його право набуття у власність приміщення третього поверху у будівлі за адресою: вул Хрещатик, 34 у місті Києві з підстав визначених статтею 344 ЦК України, і на час розгляду справи № 910/9314/24, до моменту врегулювання питань щодо його права власності на приміщення відповідач має доступ до спірних приміщень, а отже у задоволенні позову має бути відмовлено, оцінюється колегією суддів критично, враховуючи викладене та наступне.

Так, колегія суддів зазначає, що відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва і ухвалою від 16.09.2024 відкрито провадження у справі № 910/9314/24 за позовом Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» до Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України та Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України про визнання права власності на приміщення третього поверху за адресою вул. Хрещатик 34 у місті Києві. Третіми особами у справі № 910/9314/24 залучені: Кабінет Міністрів України, та позивач у поточній справі - Міністерство у справах ветеранів.

Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/9314/24 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Зазначене рішення суду Всеукраїнською громадською організацією «Український союз промисловців і підприємців» в апеляційному поряду не оскаржувалося та відповідно до приписів ст.241 ГПК України набрало законної сили 18.02.2025.

Також колегія суддів зазначає про те, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 апеляційні скарги Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Кабінету Міністрів України та Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України задоволені, ухвала Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/9314/24 скасована. Відмовлено у задоволенні заяви Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» про забезпечення позову до подання позову, що спростовує доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, в цій частині.

Посилання відповідача на оскарження розпорядження від 03.01.2024 № 2-р «Про внесення змін до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2023 р. № 1055 та визнання такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 137 та пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1997 р. № 581», оцінюються колегією суддів критично, оскільки 12 березня 2024 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі № 320/11298/24 про визнання протиправним та частково нечинним вказаного розпорядження № 2-р КМУ від 03 січня 2024 року «Про внесення змін до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2023 р. № 1055 та визнання такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 137 та пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1997 р. № 581».

Водночас, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Статтею 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, справа № 320/11298/24 розглядається Київським окружним адміністративним судом, рішення у даній справі не ухвалено, у зв'язку із чим, розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.01.2024 № 2-р. «Про внесення зміни до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2023 р. № 1055 та визнання такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 137 та пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1997 р. № 581» є чинним, не скасовано, не визнано нечинним.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що чинне законодавство не містить норм, які б зупиняли дію розпорядження Кабінету Міністрів України під час його оскарження в судовому порядку.

При цьому, інших доказів неможливості позивачем користування та розпорядження нежитловими приміщеннями на третьому поверсі (кімнати № 2, 4, 7- 20, 29- 34) 7-поверхневої будівлі за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 34, відповідачем наведено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України (тут і надалі - у редакції, чинній на час спірних правовідносин) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Порядок укладення договорів оренди державного майна визначений Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 157-IX), згідно з частиною 2 статті 4 якого орендодавцями є, зокрема Фонд - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.

Відповідно до частини 2 статті 5, частини 4 статті 16 Закону № 157-IX порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду, визначається Кабінетом Міністрів України; особливості визначення умов передачі майна в оренду, укладення договорів оренди встановлюються Порядком передачі майна в оренду (Порядок № 483).

Пунктом 81 Порядку № 483 передбачено, що протягом 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону, між орендодавцем, балансоутримувачем та переможцем електронного аукціону укладається договір оренди об'єкта оренди за результатами проведення електронного аукціону, який в межах зазначеного строку оприлюднюється орендодавцем в електронній торговій системі через особистий кабінет.

У разі відмови балансоутримувача від підписання договору оренди договір укладається між орендодавцем та переможцем електронного аукціону.

Акт приймання-передачі підписується та оприлюднюється одночасно з укладенням договору оренди об'єкта оренди, крім випадків, передбачених пунктом 42 Порядку. У таких випадках акт приймання-передачі підписується протягом наступного робочого дня з дати отримання відповідного дозволу Антимонопольного комітету на концентрацію.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 157-IX орендар наділяється правом користування майном на строк, визначений договором оренди, але не раніше підписання акта приймання-передачі відповідного майна.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надано акт приймання-передачі орендованого майна від 23.08.2024 до господарського суду першої інстанції лише 14.03.2025 разом із додатковими письмовими поясненнями, у зв'язку із чим, 19.03.2025 у судовому засіданні судом подані, зокрема, представником позивача додаткові письмові пояснення з додатками до уваги взято не було у відповідності до приписів ст. 207 ГПК України та залишено без розгляду.

Так, колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, встановила, що хоча суд першої інстанції і залишив без розгляду наданий позивачем акт від 23.08.2024, у тексті рішення суд першої інстанції помилково послався на вказаний акт.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що зазначене процесуальне порушення не призвело до прийняття неправильного рішення у справі, а наявність у позивача права на користування визнається та підтверджується відповідачем, який своїми діями, зокрема, звільненням приміщень сьомого поверху, визнав право позивача перебувати у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, як право титульного володільця.

Так, як вбачається із тексту договору, крім вимоги підписання акта приймання-передачі нерухомого майна одночасно з підписанням договору (п. 2.1), містить також доказ виконання сторонами договору цього пункту, а саме факту підписання акта приймання-передачі орендованого майна від 23.08.2024, про що зазначено в розділі договору: «Додатки», оскільки акт приймання-передачі є його невід'ємною частиною.

При цьому, колегія суддів також наголошує на тому, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, Міністерством у справах ветеранів України та Управлінням адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, не заперечувався факт підписання разом із договором, додатків до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Так, у поясненнях Регіонального відділення від 19.11.2024 за № 30-10/б/н, поданих до суду першої інстанції 18.12.2024, останнім визнано, що на виконання п. 2.1 незмінюваних умов договору, сторонами підписаний акт приймання-передавання орендованого майна від 23.08.2024, згідно якого балансоутримувач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34. (а.с. 14, зворот, т. ІІ).

У додаткових поясненнях від 14.03.2025, позивач зазначив, що згідно із актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, який додається до договору оренди, Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України передало, а Мінветеранів прийняло в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, площею 2 682,1 кв.м, в тому числі і приміщення на третьому поверсі (а.с. 167, т. ІІ).

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що згідно із розділом «Додатки», додатки до цього договору є його невідємною і складовою частиною. До цього договору додається: акт приймання-передачі орендованого майна від 23 серпня 2024 року.

Зазначений договір підписаний орендодавцем, балансоутримувачем та орендарем за договором, тобто сторонами за договором визнається факт підписання акту приймання-передачі орендованого майна від 23.08.2024.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує також те, що право користування спірним приміщенням виникло у позивача на підставі обов'язкового для виконання розпорядження Кабінету Міністрів України, підписання договору оренди та додатків до нього, водночас, матеріалами справи та судовими рішеннями підтверджено відсутність права відповідача на користування приміщеннями у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34.

У зв'язку із чим, зазначення у оскаржуваному рішенні акту від 23.08.2024, який був правомірно залишений господарським судом першої інстанції без розгляду, відсутність у матеріалах справи акту приймання-передачі орендованого майна, за наявності інших доказів та часткове визнання відповідачем певних обставин власними діями, зокрема, звільнення останнім приміщень сьомого поверху будівлі за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, не призвело до прийняття господарським судом першої інстанції неправильного рішення у справі № 910/12761/24.

Посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справа № 127/14633/16-ц, є безпідставним, оскільки предметом спору у справі № 127/14633/16-ц є стягнення коштів та усунення перешкод у реалізації права власності на нерухоме майно між сторонами договору, одна з яких заперечує про підписання акту повернення майна після оренди, і не є подібною спору у справі № 910/12761/24. Важливим елементом у справі № 127/14633/16-ц є підписання акту передачі (повернення) майна з оренди в наведеному скаржником прикладі, оскільки стягнення орендної плати, пені, штрафів тощо безпосередньо залежить від повернення майна, що і фіксується актом, але не являється ключовим у даному спорі (справі № 910/12761/24).

Доводи скаржника про те, що актом приймання-передачі підтверджується відсутність будь-яких перешкод у користуванні приміщеннями третього поверху за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 34, не підлягають дослідженню, оскільки акт приймання-передачі не було прийнято до розгляду.

Позивач, якому належить право користування державним майном, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України), у тому числі згідно зі статтею 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування майном шляхом пред'явлення негаторного позову.

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у cправі № 916/2381/22.

З огляду на викладене, колегії суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про те, що Міністерство у справах ветеранів України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.08.2024 № 720-р «Про розміщення Міністерства у справах ветеранів» та договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 23.08.2024 № 9720, укладеного між Мінветеранів та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву - є титульним володільцем нежитлового приміщення загальною площею 2682,1 кв.м (робоча площа 2021,4 кв.м) на другому (кімнати №№ 10,11), третьому (кімнати №№ 2, 4, 7-20, 29-34) п'ятому (кімнати №№ 2-4, 7-20, 22-24, 33-35), шостому (кімнати №№ 2-4, 6, 7, 9-25, 27-30, 39-41) та на сьомому (кімнати №№ 13-31, 46, 47) поверхах 7-поверхової будівлі за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 34.

Водночас, наявні в матеріалах справи акти про недопуск до приміщення від 23.08.2024, акт недопуску до приміщення від 17.12.2024; акт недопуску до приміщення від 18.12.2024 та наявні в матеріалах фото докази свідчать, що інша особа, в даному випадку Всеукраїнська громадська організація «Український союз промисловців і підприємців» перешкоджає користуванню та розпорядженню нежитловими приміщеннями на третьому поверсі (кімнати № 2, 4, 7- 20, 29- 34) 7-поверхової будівлі за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 34.

Відповідачем підтверджено та не заперечується факт недопуску позивача до приміщення, з підстав відсутності, на думку відповідача, правових підстав на користування оспорюваними приміщеннями, у зв'язку із чим, вимога позивача про усунення перешкоди в користуванні Міністерством у справах ветеранів України (код ЄДРПОУ 42657144) державним майном, а саме: приміщеннями на третьому поверсі (кімнати № 2, 4, 7- 20, 29- 34) будинку по вул. Хрещатик, 34, у м. Києві, загальною площею 736,5 кв.м, шляхом виселення із зазначених приміщень Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» (код ЄДРПОУ 00036897) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/12761/24, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Так, і у справі № 910/9314/24, так і у справі № 910/12761/24, зокрема, у відзиві на позовну заяву, відповідачем не заперечується, більш того, підтверджується перебування у приміщенні третього поверху за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, крім того, відповідачем не спростовані надані позивачем докази, які свідчать про перебування відповідача у вказаних приміщеннях.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Враховуючи викладене, твердження відповідача у апеляційній скарзі про те, що перешкоди з якими стикається позивач - це табличка, електромагнітний замок та невідомі особи, а Господарським судом м. Києва взагалі не з'ясовувалося, чи має відповідач якийсь стосунок до замку, який нібито перешкоджає позивачу, та яке має відношення відповідач до осіб, яких бачив позивач, не з'ясовувалося чи взагалі відповідач здійснює перешкоди, так і твердження скаржника про відсутність у позивача права користування приміщення, з урахуванням звільнення приміщень сьомого поверху будівлі, свідчать про суперечливу поведінку відповідача.

Факт неоскарження договору оренди був встановлений не в оскаржуваному рішенні, а в рішенні Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/9314/24, яке набрало законної сили і про яке лише зазначено в оскаржуваному рішенні.

Доводи скаржника, про те, що у справі № 910/3707/24 встановлювався факт наявності правовідносин позички та її припинення у спору, оцінюються колегією суддів критично, оскільки у вказаній справі встановлено саме відсутність права у відповідача на користування нерухомим майном і встановлення такого факту слугувало підставою для відмови у задоволенні позову у справі № 910/3707/24.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/12761/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/12761/24, відсутні.

Скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/12761/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/12761/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/12761/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/12761/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 910/12761/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 20.10.2025, у зв'язку із перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці 17.10.2025.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Попередній документ

131156261

Наступний документ

131156263

Інформація про рішення:

№ рішення:	131156262
№ справи:	910/12761/24
Дата рішення:	07.10.2025
Дата публікації:	23.10.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них; про державну власність, з них; щодо усунення перешкод у користуванні майном

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (29.10.2025)
Дата надходження:	13.10.2025
Предмет позову:	про усунення перешкоди в користуванні державним майном

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

18.12.2024 16:00	Господарський суд міста Києва
22.01.2025 14:00	Господарський суд міста Києва
19.02.2025 17:00	Господарський суд міста Києва
19.03.2025 11:00	Господарський суд міста Києва
10.06.2025 12:00	Північний апеляційний господарський суд
05.08.2025 12:20	Північний апеляційний господарський суд
30.09.2025 12:30	Північний апеляційний господарський суд
07.10.2025 14:50	Північний апеляційний господарський суд