вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" жовтня 2025 р. Справа№ 911/3323/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «БОРИСПІЛЬАВТОГАЗ»
на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025
у справі № 911/3323/24 (суддя Горбасенко П.В.)
за позовом Приватного підприємства «Бориспільавтогаз»
до
1. Бориспільської міської ради
2. Приватного підприємства «Автосервіс»
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
У грудні 2024 року Приватне підприємство «Бориспільавтогаз» (далі також - ПП «БАГ») звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Бориспільської міської ради (далі також - Рада) та Приватного підприємства «Автосервіс» (далі також - ПП «Автосервіс») про визнання недійсним договору б/н від 06.12.2021 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:07:001:0034, укладеного між Бориспільською міською радою та ПП «Автосервіс».
В обґрунтування позовних вимог ПП «БАГ» посилається на обставини порушення відповідачами вимог п. 11.150 ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання» через укладення оспорюваного правочину, оскільки надана в оренду ПП «Автосервіс» земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:07:001:0034 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства межує із земельною ділянкою ПП «БАГ», на якій збудовано автомобільну газозаправну станцію (далі - АГЗС), що, в свою чергу, не забезпечує дотримання мінімальних відстаней від резервуару автомобільного газозаправного пункту (далі - АГЗП) до розміщеної на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:07:001:0034 автомобільної стоянки - не менше 40 метрів, а отже, створює ризик техногенної катастрофи та, відповідно, може призвести до припинення господарської діяльності ПП «БАГ».
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.05.2025 відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Бориспільавтогаз» до Бориспільської міської ради та до Приватного підприємства «Автосервіс» про визнання недійсним договору б/н від 06.12.2021 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:07:001:0034, укладеного між Бориспільською міською радою та Приватним підприємством «Автосервіс».
Надаючи оцінку поданим ПП «БАГ» доказам, суд першої інстанції встановив відсутність порушеного права позивача, на захист якого подано позов. Суд зауважив, що ПП «БАГ» не є стороною оскаржуваного ним договору, а тому мав довести не тільки те, що його цивільне право або інтерес порушено відповідачами шляхом укладення оскаржуваного договору, а й спосіб, в який відбувається порушення його прав. Судом також відхилено доводи ПП «БАГ» про наявність підстав для визнання оскаржуваного договору оренди недійсним як такого, що не відповідає ст. ст. 203, 215, 218 ЦК України.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне підприємство «БОРИСПІЛЬАВТОГАЗ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі № 911/3323/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом не надано належної оцінки доводам позивача про порушення відповідачами його права користування землею. Так, судом залишено поза увагою висновки будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, проведених у справі №911/1158/22, за результатами яких було складено висновок експертів №5844/24-41/5845/24-47 від 24.09.2024. Зокрема, експерти дійшли висновку, що межі санітарно-захисної зони АГЗП у м. Борисполі по вул. Київський Шлях, 2/15 не визначено, оскільки конкретного розміру меж санітарно-захисних зон для АГЗС (даного типу з наземним резервуаром, як і об'єкт дослідження) в ДСП 173-96 «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів. Зі змінами» не наведено. При цьому, межі земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:07:001:0034 накладаються на межі граничних відстаней радіусом 40.0 м від резервуару АГЗП ємністю 10.0 куб.м, у м. Борисполі по вул. Київський Шлях, 2/15 до об'єктів, розташованих за територією АГЗП відповідно до ДБН В. 2.5-20:2018 «Газопостачання». Площа накладання становить Sh = 0.0791 га.
Також судом не було враховано обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 02.11.2024 у справі №911/1158/22 стосовно того, що порушення закону та прав позивача відбулося не в результаті дій Бориспільської міської ради при прийнятті оскаржуваного рішення, а в результаті діяльності третьої особи у справі ПП «Автосервіс» - у процесі користування ним орендованою земельною ділянкою.
Таким чином, наведене свідчить про безпідставне незастосування судом першої інстанції ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2025, апеляційну скаргу Приватного підприємства «БОРИСПІЛЬАВТОГАЗ» на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі № 911/3323/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/3323/24.
09.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/3323/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства «БОРИСПІЛЬАВТОГАЗ» на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі № 911/3323/24 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
15.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази на підтвердження повноважень представника скаржника.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «БОРИСПІЛЬАВТОГАЗ» на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі № 911/3323/24. Розгляд справи призначено на 20.08.2025.
23.07.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Бориспільської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Рада просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Рада наполягає на недоведеності позивачем обставин того, що саме оскаржуваним ним договором оренди землі від 06.12.2021 порушуються його права та охоронювані законом інтереси. Також, рада підкреслює, що саме на позивача як на землекористувача земельної ділянки та власника нерухомості покладається обов'язок реєструвати у ДЗК обмеження використання земельної ділянки. Втім, таких дій, як свідчать матеріали справи, зроблено не було.
Службовою запискою секретаря судової палати та розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/459/25 від 19.08.2025, у зв'язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 07.08.2025 про звільнення судді Іоннікової І.А., яка є головуючим суддею у справі, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/3323/24.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2025 апеляційну скаргу у справі № 911/3323/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства «БОРИСПІЛЬАВТОГАЗ» на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі № 911/3323/24 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. та призначено розгляд скарги на 09.10.2025.
Відповідач-1 у судове засідання, призначене на 09.10.2025 свого уповноваженого представника не направив, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Судова колегія, вислухавши думку учасників справи щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності відповідача-1, дійшла висновку про наявність підстав для подальшого розгляду справи без участі учасника справи, який не з'явився.
Так, згідно з частинами 1 та 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача-2 висловив заперечення проти апеляційної скарги, вказуючи на безпідставність її доводів та вимог, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду - залишити без змін.
У судовому засіданні 09.10.2025 колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Приватного підприємства «БОРИСПІЛЬАВТОГАЗ», відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ПП «БАГ» здійснює діяльність з роздрібної та оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом тощо.
15.11.2005 між Бориспільською міською радою як орендодавцем та ПП «БАГ» як орендарем укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав в оренду строком на 10 років земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:07:001:0001 площею 0,2 га під будівництво АЗП скрапленим газом та пункту переобладнання двигунів на зріджений газ по вул. Київський Шлях, 2/15 у м. Борисполі Київської області. Також, 15.11.2005 орендодавцем та орендарем складено та підписано акт прийому-передачі земельної ділянки.
29.07.2008 виконавчий комітет Бориспільської міської ради прийняв рішення про затвердження, а 06.08.2008 Бориспільська інспекція державного архітектурно-будівельного контролю вчинила дії щодо реєстрації акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - автогазозаправочного пункту та магазину (І черга) за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2/15.
29.09.2016 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:07:001:0001 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 16743814.
Також в матеріалах цієї справи наявні копії листування, що здійснювалося між ПП «БАГ» та Бориспільською міською радою, ПП «БАГ» та Бориспільським районним відділом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі - Бориспільський РВ ГУ ДСНС України у Київській області), Бориспільським РВ ГУ ДСНС України у Київській області та Бориспільською міською радою, а також Управлінням патрульної поліції у Київській області та ПП «БАГ» про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:07:001:0034 межує із АГЗП, де розташований резервуар із скрапленим газом, і на відстані 12 метрів від резервуару скрапленого газу АГЗП ПП «БАГ» постійно здійснювалось стихійне паркування транспорту.
Згодом, Бориспільська міська рада рішенням № 1386-15-VІІІ від 26.11.2021 «Про надання Приватному підприємству «Автосервіс» у користування на умовах оренди строком на 20 (двадцять) років земельної ділянки площею 0,1042 га (кадастровий номер 3210500000:07:001:0034) для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства по вул. Київський шлях, 2/19 у м. Бориспіль» вирішила: надати ПП «Автосервіс» згадану земельну ділянку у користування на умовах оренди строком на 20 років; встановити річну орендну плату у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; зобов'язати ПП «Автосервіс» укласти договір оренди землі, зареєструвати право оренди відповідно до вимог чинного законодавства, дотримуватись обов'язків землекористувачів земельних ділянок відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України.
06.12.2021 між Бориспільською міською радою як орендодавцем та ПП «Автосервіс» як орендарем було укладено договір оренди землі, зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок за № 131-2021 (далі - спірний договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1042 га з кадастровим номером 3210500000:07:001:0034 у місті Бориспіль Київської області, по вул. Київський шлях, 2/19 на підставі рішення Бориспільської міської ради VIII скликання Київської області, за № 1386-15-VIII від 26.11.2021 «Про надання Приватному підприємству «Автосервіс» у користування на умовах оренди строком на 20 (двадцять) років земельної ділянки площею 0,1042 га (кадастровий номер 3210500000:07:001:0034) для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства по вул. Київський шлях, 2/19 у м. Бориспіль».
Положеннями пп. 2.1, 2.2, 3.1 спірного договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 0,1042 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства по вул. Київський шлях, 2/19 у м. Бориспіль Київської області. На земельній ділянці, яка передається в оренду, об'єкти нерухомості відсутні.
Договір укладено на 20 (двадцять) років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельних ділянок виникає з моменту державної реєстрації такого права.
З наявної в матеріалах справи копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 294694782 від 14.01.2022 вбачається, що 11.01.2022 державним реєстратором виконавчого комітету Бориспільської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:07:001:0034 зареєстровано інше речове право - право оренди земельної ділянки, орендарем якої визначено - ПП «Автосервіс» із датою закінчення відповідного речового права останнього - 06.12.2041.
Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога ПП «БАГ» про визнання недійсним договору оренди землі від 06.12.2021, укладеного між Радою та ПП «Автосервіс». Оскільки ПП «БАГ» не є стороною договору, останнє наполягає на тому, що укладений договір порушує його земельні права, кладений відповідачами з порушенням чинного законодавства і недотриманням вимог ДБН, а з огляду на розміщення на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:07:001:0034 автомобільної стоянки, що не забезпечує дотримання мінімальних відстаней - не менше 40 метрів до належного ПП «БАГ» резервуару АГЗП, становить загрозу техногенної безпеки та може призвести до припинення господарської діяльності ПП «БАГ».
Заперечуючи проти позовних вимог, Рада вказує на те, що розміщення об'єктів ПП «БАГ» з порушенням чинного законодавства не є підставою для визнання договору оренди суміжної земельної ділянки недійсним, відтак з означеного позову вбачається втручання позивача у право Бориспільської міської ради щодо розпорядження своєю власністю; на час прийняття Бориспільською міською радою спірного рішення в земельному кадастрі були відсутні дані про будь-які обмеження щодо земельних ділянок, отже, орган місцевого самоврядування діяв у межах та спосіб, визначений законодавством, а саме ст. 118 Земельного кодексу України, якою визначені вичерпні підстави для відмови у наданні земельної ділянки у користування; з огляду на те, що земельна ділянка надавалася ПП «БАГ» під будівництво автомобільної заправної станції, - саме на позивача чинними нормами законодавства покладено обов'язок вносити до державної кадастрової карти наявність обмежень у зв'язку із створенням об'єкта нерухомого майна.
ПП «Автосервіс», заперечуючи проти позовних вимог, акцентує увагу суду на відсутності станом як на момент укладення спірного договору, так і на момент подання відповідачем-2 відзиву, об'єктів нерухомості на орендованій земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:07:001:0034, з огляду на використання такої земельної ділянки ПП «Автосервіс» для організації заїзду та виїзду на територію бази для обслуговування, ремонту і стоянки автотранспорту, розташованої по вул. Київський шлях, 2-К у м. Бориспіль на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:07:001:0033, тобто не для надання послуг автостоянки; обґрунтування позивачем своїх вимог обставинами, що виникли до укладення між відповідачами оскаржуваного договору, а не у зв'язку чи внаслідок його укладання, визнання недійсним спірного договору не зможе призвести до відновлення порушених, на думку ПП «БАГ», прав позивача, відтак обраний позивачем спосіб захисту не може бути належним та ефективним; спір позивачем ініційовано не для захисту своїх прав та інтересів, а з метою пошуку підстав, зокрема і правових, для визнання договору оренди землі недійсним.
У підсумку ПП «Автосервіс» підкреслює, що твердження ПП «БАГ» про ймовірність виникнення техногенної катастрофи у разі подальшого користування ПП «Автосервіс» земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:07:001:0034, в умовах розташування на небезпечній відстані до резервуару АГЗП стоянки для автомобілів чи будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, є його власним суб'єктивним баченням ситуації, а отже, не можуть сприйматись як обставини, що обґрунтовують підстави позову та підтверджують наявність порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів.
Розглядаючи матеріали поданої ПП «БАГ» позовної заяви, а також матеріали справи у сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність ПП «БАГ» порушення оскаржуваним ним договором оренди від 06.12.2021 прав чи законних інтересів ПП «БАГ», що мало наслідком відмову у задоволенні позовних вимог.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у повному обсязі.
Так, за змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені ч. 2 ст. 16 цього Кодексу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника.
Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Відповідні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Таким чином, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідачів; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), тоді як відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Отже, позивач вправі обрати спосіб захисту, який передбачений законом, так і такий, що законом не передбачений, однак у будь-якому випадку, обраний спосіб захисту повинен бути ефективним, тобто таким, що забезпечує повне відновлення порушених/невизнаних прав та інтересів позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ч. 1-5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Звертаючись із вимогами про визнання недійсним правочину, заявник згідно з положеннями ст. 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для визнання його недійсним.
Поряд з тим законодавством прямо не визначено кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог ст. 16 ЦК України, ст. 1 ГПК України, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Тобто у разі, якщо договір оскаржує особа, яка не є стороною цього договору, така особа, звертаючись із відповідним позовом до суду, має навести обґрунтування, в чому полягає порушення її прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином.
У рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо неопосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-змістовному зв'язку з поняттям «права», як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Під порушенням права необхідно розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Обґрунтовуючи порушення оскаржуваним договором оренди від 06.12.2021 своїх прав, ПП «БАГ» посилається на приписи ч.ч. 1, 2 ст. 103 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) згідно з якими:
- власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо);
- власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Однак, як правильно зауважив суд першої інстанції, порушення або недотримання учасниками земельних правовідносин ст. 103 ЗК України не має правовим наслідком виникнення у позивача права на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору, предметом якого є надання у користування на правах оренди земельної ділянки, яка, при цьому, не належить ПП «БАГ».
Також, за доводами ПП «БАГ», укладений між Бориспільською міською радою та ПП «Автосервіс» договір б/н від 06.12.2021 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:07:001:0034, суперечить інтересам держави та засадам публічного порядку, а тому, є недійсним у силу вимог ст. 228 ЦК України.
Приписами ст. 228 ЦК України унормовано, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.
В ч. 3 ст. 5 ГК України врегульовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Таким чином, зі змісту ст. 228 ЦК України вбачається, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17.
При вчиненні правочину, що порушує публічний порядок, відбувається, перш за все, порушення вимог актів, що закріплюють окремі елементи публічного порядку, такі як, зокрема, Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення. Термін «публічний порядок» необхідно розуміти як оціночний критерій, елементи якого закріплені в публічно-правових нормативних актах держави, що визначають основи державного ладу, політичної системи та економічної безпеки держави. Тому правовий захист не надається жодним правам чи інтересам, які могли б виникнути з дії, що порушує публічний порядок.
У постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 зроблено висновок, що: «статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок. Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями статей ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо».
За викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.
Однак, позивачем цих вимог не дотримано.
Позивачем, по-перше, не доведено жодними доказами обставин наявності порушення оскаржуваним ним договором оренди від 06.12.2021, основоположної підстави для судового захисту, а саме порушеного права чи законного інтересу ПП «БАГ». По-друге, матеріали справи не містять доказів наявності у діях відповідачів посягань на публічний порядок, на захист якого скерована норма ст. 228 ЦК України.
Отже, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про недоведення позивачем порушення суб'єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, а відсутність факту порушення або оспорювання відповідного права, у такому випадку, виключає можливість застосування судового захисту у обраний ПП «БАГ» спосіб.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Приватного підприємства «БОРИСПІЛЬАВТОГАЗ», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Колегія суддів відхиляє доводи ПП «БАГ» про безпідставне незастосування судом першої інстанції ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Щодо можливості застосування обставин, встановлених у рішенні суду Київської області від 02.11.2024 у справі №911/1158/22, а саме, що:
- будівництво резервуару здійснено відповідно до закону що також підтверджується наявним у матеріалах справи Актом державної приймальної комісії при прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - Автогазозаправочного пункту та магазину (І черга) за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2/15, замовник будівництва ПП «Бориспільавтогаз»;
- у спірних правовідносинах порушення закону та прав позивача відбулося не в результаті дій Бориспільської міської ради при прийнятті нею оскаржуваного рішення, а допускається третьою особою ПП «Автосервіс» в процесі користування орендованою земельною ділянкою;
- фактично спір у справі №911/1158/22 існує між позивачем та третьою особою як користувачем сусідньої земельної ділянки, який у процесі користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210500000:07:001:0034 порушує умови договору, норми закону та законні права позивача;
- порушення правил землекористування і використання земельної ділянки всупереч цільового призначення, визначеного п.1.1 договору оренди землі від 06.12.2021, є підставою для припинення права користування землею та розірвання договору оренди, а не для визнання недійсним та скасування рішення Бориспільської міської ради Київської області №1386-15-VIII від 26.11.2021,
то колегія суддів зауважує на тому, що із обставин, які підпадають під дії п. 4 ст. ГПК України є встановлена судом обставина будівництва резервуару відповідно до закону.
Решта, є оцінкою суду, зробленою за наслідками дослідження обставин спору та поданих сторонами доказів у межах справи №911/1158/22. Оцінка суду не є обов'язковою для врахування під час розгляду спору, що переглядається.
Колегія суддів також звертає увагу ПП «БАГ» на норми ст. 13 ЦК України відповідно до яких, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Матеріали позовної заяви та справи у цілому свідчать про те, що ПП «БАГ» отримало у користування земельну ділянку для розміщення на ній АЗП скрапленим газом та пункту переобладнання двигунів на зріджений газ. Вочевидь, розміщуючи окремі елементи АЗП на цій земельній ділянці ПП «БАГ» діяло на власний розсуд.
Додані до матеріалів позову листи свідчать про те, що саме на суміжній земельній ділянці (яку згодом було передано в оренду ПП «Автосервіс») розміщувались стихійні парковки, які, за доводами ПП «БАГ» могли створити техногенну катастрофу, оскільки таке розміщення відбувалось на небезпечній від АГЗП відстані - менше 40 метрів.
Оскільки ПП «БАГ» було першим, хто вирішив розташувати та розмістив у цій місцевості АГЗП, то саме позивач мав урахувати всі ризики, у тому числі пожежонебезпечні, і розташувати АГЗП у такий спосіб, щоб забезпечити необхідну відстань від вибухонебезпечних елементів АГЗП до межі відведеної під це земельної ділянки, а не за рахунок суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:07:001:0034.
Колегія суддів також враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються із висновками апеляційного суду, зробленими за наслідками розгляду апеляційної скарги ПП «БАГ».
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Приватне підприємство «БОРИСПІЛЬАВТОГАЗ».
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «БОРИСПІЛЬАВТОГАЗ» на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3323/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 у справі №911/3323/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/3323/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.10.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська