вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" жовтня 2025 р. Справа№ 910/6345/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025
у справі № 910/6345/25 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія»
про стягнення 527 295,60 грн,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі також - Залізниця) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» (далі також - Товариство) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 527 295,60 грн за порушення виконання зобов'язань за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ЦБРК-25-74 від 12.03.2025 (далі також - Договір). Обґрунтовуючи позовні вимоги, Залізниця вказує, що Товариством здійснено поставку товару не у повному обсязі, що призвело до розірвання Договору та нарахування на підставі підпункту 9.3.1 пункту 9.3 Договору штрафних санкцій.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/6345/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» на користь Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» штрафні санкції у розмірі 50 566,30 грн та судовий збір у розмірі 6 067,96 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано встановленими судом обставинами наявності між сторонами договірних правовідносин, а також неналежним виконанням Товариством взятих на себе договірних зобов'язань в частині обсягів поставки товару щодо 38 000 пар рукавичок вартістю 2 704 080,00 грн з ПДВ.
Судом першої інстанції перевірено здійснений Залізницею розрахунок штрафних санкцій та встановлено його арифметичну невідповідність умовам договору та обставинам справи. Зокрема, Залізницею безпідставно визначено початком нарахувань 29.03.2025, тобто день, коли Товариство мало право виконати поставку, в силу чого прострочення виконання зобов'язання в цій частині може рахуватися з 30.03.2025. Також, Залізницею неправильно визначено кінцеву дату періоду (12.05.2025), оскільки згідно Додаткової угоди № 1 від 05.06.2025 до Договору його розірвано з 05.05.2025 за спільною згодою сторін. Отже, за висновком суду першої інстанції правомірним є нарахування пені за період з 30.03.2025 по 05.05.2025 у розмірі 100 050,96 грн. Обрахунок штрафу в розмірі 15% від суми непоставленого товару Залізницею, за висновком суду першої інстанції, здійснено правомірно, та складає 405 612,00 грн.
Водночас, розглядаючи заявлене Товариством клопотання про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій на 90%, суд першої інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення нарахованих штрафних санкцій та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вважає, що у частині зменшення нарахованих штрафних санкцій, судом першої інстанції неправильно застосовано ст. ст. 530, 549, 611 ЦК України, ст. ст. 217, 218, 230 ГК України. Так, суд не мав правових підстав для задоволення клопотання ТОВ «УМТК» про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% від заявленої до стягнення суми.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/6345/25 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
26.08.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі № 910/6345/25 та призначено розгляд скарги на 16.10.2025. Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 19.09.2025. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6345/25.
18.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому Товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та до них застосовано норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін.
Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, а рішення суду - скасувати в частині зменшення нарахованих штрафних санкцій та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, вказуючи на необґрунтованість вимог апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення - залишити без змін.
У судовому засіданні 16.10.2025 колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як убачається з вимог апеляційної скарги, остання подана у зв'язку з незгодою Залізниці із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій. Саме у цій частині, з огляду на приписи ч. 1 ст. 269 ГПК України, здійснюється апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу , дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 12.03.2025 між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Постачальник) було укладено Договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ЦБРК-25-74 (далі за текстом - Договір про закупівлю), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток 1), що є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього Договору.
На виконання умов договору Товариством здійснено поставку товару згідно наступних видаткових накладних: № 52 від 28.03.2025 - 9 600 пар на суму 683 136,00 грн; № 51 від 28.03.2025 - 9 600 пар на суму 683 136,00 грн; № 50 від 27.03.2025 - 13 080 пар на суму 930 772,80 грн; № 44 від 18.03.2025 - 9 720 пар на суму 691 675,20 грн.
Видаткові накладні підписані представниками сторін без зауважень та претензій, в силу чого загальна кількість поставленого товару (рукавичок) становить 42 000 пари на загальну суму 2 988 720,00 грн.
11.04.2025 Залізницею отримано лист вих. № 74-04 щодо виконання Договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів від 12.03.2025 № ЦБРК -25-74, яким Товариство повідомило, що з метою виконання зобов'язань, взятих за Договором про закупівлю в період з 14.04.2025 по 15.04.2025 планується здійснити постачання Товару в обсязі 10 200 пар рукавичок п'ятипалих спілкових комбінованих артикул (GP DM009).
Однак, у вказані строки Відповідачем поставку товару не здійснено.
У подальшому, Договір було розірвано за взаємною згодою сторін.
У зв'язку з неналежним виконанням Товариством взятих за договором зобов'язань, Залізниця нарахувала Товариству штрафні санкції, стягнення яких і є предметом спору.
За перерахунком суду першої інстанції, який сторонами не оскаржується, розмір штрафних санкцій складає: пеня - 100 050,96 грн, штраф - 405 612,00 грн.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, Товариство звернулось до суду із клопотанням про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій на 90%.
У якості обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій Товариство зазначає наступне:
- до звернення Залізниці з позовом до суду Товариство на понад 50% виконало зобов'язання з поставки товару за Договором;
- виконання даного зобов'язання у встановлений спірним Договором строк зумовлене об'єктивними обставинами, а саме тривалістю постачання імпортної продукції;
- Залізниця не наводить ніякої інформації про збитки, які нібито заподіяні позивачеві несвоєчасною поставкою товару за Договором, у зв'язку з чим розмір заявлених до стягнення пені і штрафу є неспівмірним зі збитками, наявність яких Позивачем навіть не доведена;
- зобов'язання з поставки товару частково виконано, а крім того, Товариство вже понесло міру відповідальності у значній вартості, оплативши вартість банківської гарантії в розмірі 284 640,00 грн.
Розглядаючи подане Товариством клопотання, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для його задоволення, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного господарського суду.
Так, частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити їх при ухваленні рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Аналогічний висновок міститься у пункті 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів також враховує, що наявна у кредитора можливість стягнути з боржника надмірні грошові суми у формі неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Про це неодноразово вказував Верховний Суд (наприклад, постанова від 17.10.2023 у справі №913/162/22).
Так, у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/538/18 суд касаційної інстанції при вирішенні питання про зменшення розміру пені, відзначив, що зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій. З огляду на викладене, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, частини першої статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується те, що прострочення поставки товару відбулось не через недобросовісну поведінку Товариства у даних господарських відносинах, а через виняткові обставини, визнані Залізницею, а також оскільки Товариство вжило заходів, спрямованих на недопущення подальшого прострочення виконання зобов'язань шляхом повідомлення Залізниці про обставини неможливості виконання зобов'язань, наслідком чого було розірвання договору за взаємною згодою сторін і такі дії, за висновком колегії суддів, попередили заподіяння Залізниці збитків, враховуючи також, що постачання товару відбувалося без умов попередньої оплати, що підтверджує відсутність у Залізниці ризиків втрати коштів, і з огляду також на те, що Залізницею не надано жодних доказів понесення нею хоча б якихось збитків, внаслідок несвоєчасної поставки товару, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій на 90 %.
Саме такий розмір відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.
Доводи апеляційної скарги правомірних висновків суду першої інстанції у цій частині не спростовують.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Колегія суддів відхиляє доводи Залізниці про неправильне застосування судом першої інстанції статей 530, 549, 611 ЦК України та статей 217, 218, 230 ГК України як такі, що не підтвердились під час апеляційного перегляду спору.
Колегія суддів також враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками суду апеляційної інстанції, зробленими за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця».
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Центр будівництва та ремонту колії» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/6345/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/6345/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/6345/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.10.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська