79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" жовтня 2025 р. Справа №909/365/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді І.Ю. Панова
О.С. Скрипчук,
секретар судового засідання Р.А. Пишна,
розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" б/н від 18.07.2025 року (вх. № 01-05/2240/25 від 18.07.2025 року)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2025 року (суддя Т.В. Максимів; повне рішення складено 03.07.2025 року)
у справі № 909/365/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі ПрАТ "НЕК "Укренерго")
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (надалі ПрАТ "Прикарпаттяобленерго")
про стягнення заборгованості в сумі 505044, 99 грн,
за участю:
від позивача (в режимі відеоконференції): Салівон В.І. - адвокат (довіреність № 24/03-1 від 24.03.2025 року);
від відповідача (в режимі відеоконференції): Дмитрук О.І. - адвокат (довіреність від 31.03.2025 року),
Короткий зміст позовних вимог
24.03.2025 року ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" про стягнення заборгованості в сумі 505044, 99 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань, що виникли на підставі договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0520-03041 від 31.05.2019 в частині проведення оплати за надані послуги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2025 року у справі №909/365/25 закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 28796,84 грн. Частково задоволено позов ПрАТ "НЕК "Укренерго". Стягнуто з ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" 130937,48 грн 3% річних, 214373,20 грн інфляційних втрат та 5715,09 грн судового збору. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 130937,48 грн 3% річних.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 31.05.2019 року ПрАТ "НЕК "Укренерго" та ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" уклали договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0520-03041.
Також суд встановив, що після відкриття провадження у справі відповідач оплатив основну суму заборгованості - 28796,84 грн, у зв'язку із чим місцевий господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у справі про стягнення заборгованості в сумі 28796,84 грн на підставі ч.2 ст.231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат та зазначив, що розрахунок позивача є обґрунтованим та арифметично правильним.
При розгляді клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення 3% річних суд враховував, що ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" є об'єктом критичної інфраструктури та стратегічним об'єктом в економіці України, метою діяльності якого є забезпечення надійної, безпечної, ефективної експлуатації системи розподілу, відповідності якості електропостачання встановленим вимогам; погашення відповідачем основної заборгованості, а також те що позивач доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання збитків у результаті дій відповідача не подав.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, суд виснував, що справедливим та доцільним є зменшення розміру 3 % річних на 50 відсотків, а саме до 130937,48 грн; також суд зазначив, що стягнення з відповідача саме такої суми 3% річних компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків оплати заборгованості.
З урахуванням вищевказаного, місцевий господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 130937,48 грн 3% річних та 214373,20 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 130937,48 грн 3% річних. Вважає, що в оскаржуваній частині рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що судом залишено поза увагою той факт, що позивач є об'єктом критичної інфраструктури та стратегічним об'єктом в економіці України. Вказує на те, що відповідачем не надано жодних доказів того, що стягнута у вказаній справі сума є непомірно високою для підприємства. Звертає увагу суду на те, що позивачем нараховано проценти річних у розмірі, який є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, а тому 3% річних у розмірі 261874,95 грн зменшенню судом не підлягали. Просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2025 року у справі №909/365/25 в частині відмови у стягненні 130937,48 грн 3% річних скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині позовних вимог задовольнити у повному обсязі.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами скаржника. Вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що апелянтом не надано доказів понесення збитків внаслідок порушення відповідачем зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати за надані послуги. Вказує на те, що оцінюючи у цій справі можливість зменшення 3% річних, суд врахував, що ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" є об'єктом критичної інфраструктури та стратегічним об'єктом в економіці України, а також те, що відповідачем повністю оплачена основна заборгованість. Вважає, що враховуючи загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності та балансу інтересів сторін, суд правомірно зменшив заявлений до стягнення розмір 3% річних на 50 відсотків. Просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2025 року у справі №909/365/2 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача заперечив проти доводів скаржника.
Обставини справи
Як видно із наявних у справі копій документів, 31.05.2019 року Державне підприємство "НЕК "Укренерго" (в подальшому ПрАТ "НЕК "Укренерго"; оператор системи передачі 9ОСП) - виконавець) та ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" (користувач) уклали договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0520-03041.
Додатковими угодами від 12.09.2019 року, від 14.02.2023 року та від 18.04.2023 року сторонами внесено зміни до укладеного договору.
Відповідно до пункту 1.1 договору ОСП зобов'язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки
Згідно із пунктом 1.2 договору користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.
У відповідності до пункту 2.1 ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року.
За положеннями пункту 2.2 договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
За змістом пункту 2.3 договору обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі.
Пунктом 2.4 договору передбачено, що вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Згідно з пунктом 2.5 договору розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця - 30% вартості послуги.
Відповідно до пункту 2.6 договору плановий обсяг послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу послуги на розрахунковий період.
За приписами пункту 2.7 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно).
Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді виконавець направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Відповідно до пункту 2.8 договору користувач здійснює підписання актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів з дня їх отримання користувачем та повертає виконавцю.
Згідно з пунктом 3.2.1 договору користувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за цим договором.
За положеннями пункту 3.3.2 договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану послугу.
У розділі 6 договору врегульовано питання відповідальності сторін та вирішення спорів.
Зокрема, в пункті 6.8 договору (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 12.09.2019 року, від 14.02.2023 року та від 18.04.2023 року) зазначено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до пункту 10.1 договору планові обсяги послуги користувач зобов'язаний подавати виконавцю до десятої доби місяця, що передує розрахунковому місяцю.
Згідно з пунктом 10.6. договору будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання договору (у тому числі акт надання послуги або акт коригування до акта наданої послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування сервісу, про що виконавець зобов'язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами в один і той самий спосіб (залежно від форми документа).
У пункті 10.7 договору рахунки, акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу "Доставлено" у сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Відповідно до пункту 12.1 цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2019 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
В редакції Додаткової угоди від 14.02.2023 року пункт 12.1 викладений у наступній редакції: «цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2023 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов».
За встановленими судом обставинами, на виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно -технологічного) управління, позивач в серпні 2023 року надав, а відповідач отримав послуги на загальну суму 24024737,99 грн, що підтверджується Актом коригування №ДУА_К-0000542 від 27.12.2023 року до Акта надання послуги від 31.08.2023 року.
Відповідач сплатив вартість наданої послуги, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, доданих позивачем до позовної заяви, із зазначенням платежу «За послуги з диспетчерського управління за серпень 2023 зг. з договором від 31.05.2019 №0520-03041».
У вересні 2023 року позивач надав, а відповідач отримав послуги на загальну суму 23050364,02 грн, що підтверджується Актом коригування №ДУА_К-0000763 від 30.01.2024 року до Акта надання послуги від 30.09.2023 року.
Відповідач сплатив вартість наданої послуги, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, доданих позивачем до позовної заяви, із зазначенням платежу «За послуги з диспетчерського управління за вересень 2023 зг. з договором від 31.05.2019 №0520-03041».
В жовтні 2023 року позивач надав, а відповідач отримав послуги на загальну суму 25513599,68 грн, що підтверджується Актом коригування від 13.03.2024 року № ДУА_К-0000936 до Акта надання послуги від 31.10.2023 року.
Відповідач частково в сумі 25495443,91 грн сплатив вартість наданої послуги, що підтерджується копіями платіжних інструкцій, доданих позивачем до позовної заяви, із зазначенням платежу «За послуги з диспетчерського управління за жовтень 2023 зг. з договором від 31.05.2019 №0520-03041».
В листопаді 2023 року позивач надав, а відповідач отримав послугу на загальну суму 28140697,96 грн, що підтверджується Актом коригування від 11.04.2024 року № ДУА_К-0001448 до Акта надання послуги від 30.11.2023 року
В матеріалах справи наявна копія Акта коригування №ДУА_К-0001088 від 21.03.2024 року, в якому вказана сума 28150646,41 грн.
Відповідач частково в сумі 28055340,79 грн сплатив вартість наданої послуги, що підтерджується копіями платіжних інструкцій, доданих до позовної заяви, із зазначенням платежу «За послуги з диспетчерського управління за листопад 2023 зг. з договором від 31.05.2019 №0520-03041».
В грудні 2023 року, позивач надав, а відповідач отримав послуги на загальну суму 29768313,88 грн, що підтверджується Актом коригування № ДУА_К-0001256 від 28.03.2024 року до Акта надання послуги №ДУА-0003175 від 31.12.2023 року.
В матеріалах справи наявна копія Акта надання послуги № ДУА-0003175 від 31.12.2023 року, в якому зазначена сума 29843029,98 грн.
Відповідач сплатив 29843029,98 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, доданих до позовної заяви, із зазначенням платежу «За послуги з диспетчерського управління за грудень 2023 зг. з договором від 31.05.2019 №0520-03041».
Порушення відповідачем зобов'язання частині проведення своєчасної оплати за надані послуги стало підставою для звернення із вказаним позовом до суду, в якому позивач просив стягнути з відповідача 28796,84 грн основної заборгованості, 214373,20 грн - інфляційних втрат та 261874,95 грн - 3% річних.
Після відкриття провадження у справі відповідач оплатив основну суму заборгованості - 28796,84 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №V52057/1 від 15.05.2025 року.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апелянт оскаржує рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2025 року у справі №909/365/25 в частині відмови у стягненні 130937,48 грн 3% річних, апеляційний господарський суд надає правову оцінку спірним правовідносинам в межах вимог скаржника.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У цій справі суд встановив, що 31.05.2019 року Державне підприємство "НЕК "Укренерго" (в подальшому ПрАТ "НЕК "Укренерго"; оператор системи передачі 9ОСП) - виконавець) та ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" (користувач) уклали договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0520-03041.
Отже, укладений договір став підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, викладені у договорі зобов'язання є обов'язковими до виконання сторонами вказаного договору.
За встановленими судом першої інстанції обставинами, на виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно -технологічного) управління від 31.05.2019 року № 0520-03041, позивач надав, а відповідач отримав послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, які були оплачені відповідачем не у повному обсязі.
Після відкриття провадження у справі № 909/365/25 відповідач оплатив заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості - 28796,84 грн відповідно до платіжної інструкції №V52057/1 від 15.05.2025 року, у зв'язку з чим суд закрив провадження у справі на підставі на підставі ч.2 ст.231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Щодо 3% річних апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проаналізувавши умови договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0520-03041 (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 12.09.2019 року, від 14.02.2023 року та від 18.04.2023 року), колегія суддів зазначає, що сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, а відтак у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання
В рішенні суд першої інстанції зменшив заявлені позивачем до стягнення 3% річних на 50%, а саме до 130937,48 грн, мотивуючи тим, що ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" є об'єктом критичної інфраструктури та стратегічним об'єктом в економіці України, метою діяльності якого є забезпечення надійної, безпечної, ефективної експлуатації системи розподілу, відповідності якості електропостачання встановленим вимогам; погашення відповідачем основної заборгованості, а також врахувавши те що, позивач доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання збитків в результаті дій відповідача не подав.
Колегія суддів вважає наведений висновок місцевого господарського суду помилковим, з огляду на наступне.
Як було зазначено вище, проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
Отже, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
Розмір, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 року у справі №903/602/24.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апеляційний господарський суд зазначає, що суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (подібний висновок висвітлений в п.52 постанови Верховного Суду від 17.06.2025 року у справі №904/6795/23).
Отже, враховуючи останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка враховується судом апеляційної інстанції в силу вимог ч.4 ст. 236 ГПК України, а також з урахуванням того, що сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма ч.2 ст. 625 ЦК України, а відтак при перевірці заявленого позивачем до стягнення 3% річних, суд не може зменшити розмір 3% річних менше законодавчо встановленого розміру.
Суд першої інстанції при зменшенні 3% річних не врахував наведеного, а саме те, що сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, а відтак помилково зменшив розмір 3% річних на 50%, адже такий розмір законодавчо закріплений та не підлягає зменшенню судом.
З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції слід скасувати в оскаржуваній частині у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 130937,48 грн задовольнити.
Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 130937,48 грн.
Судові витрати
Судові витрати покладаються на відповідача згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" б/н від 18.07.2025 року (вх. № 01-05/2240/25 від 18.07.2025 року) задовольнити.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2025 року у справі №909/365/25 скасувати в частині відмовлених позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 130937,48 грн 3% річних. В цій частині ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (76014, м.Івано-Франківськ, вул. Індустріальна, буд. 34, код ЄДРПОУ 00131564) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) 130937,48 грн 3% річних.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (76014, м.Івано-Франківськ, вул. Індустріальна, буд. 34, код ЄДРПОУ 00131564) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) 4542,00 грн за розгляд апеляційної скарги.
Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя І.Ю. Панова
Суддя О.С. Скрипчук