Справа № 632/1083/25
провадження № 2/632/568/25
іменем України
21 жовтня 2025 р. м. Златопіль
Суддя Златопільського міськрайонного суду Харківської області Кузьменко С.Л., за участю секретаря судового засідання Хохлової І.С., розглянувши за відсутності учасників справи в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ “НОВАКС ТРЕЙД" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі,
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ «Новакс Трейд» про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 55 091,04 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 11 284,26 грн. без урахування податків та обов'язкових платежів, а також просить стягнути витрати на правничу допомогу у сумі 1 200,00 грн.
Також, у позовній заяві позивачка просила суд витребувати від Товариста з обмеженою відповідальністю "НОВАКС ТРЕЙД'' код ЕДРПОУ 44626956, інформаційну довідку про заборгованість по заробітній платі, про заробітну плату за останні два місяці роботи, що передують місяцю звільнення,(лютий та березень 2025року) довідку про кількість відпрацьованих робочих днів (годин) в лютому та березні 2025року, довідку про середньоденний заробіток за два останні місяці роботи, що передують місяцю звільнення, (лютий та березень 2025 року), оскільки на запит адвоката вказана інформація не надійшла.
Окремим документом до матеріалів позову додано клопотання про витребування доказів від ТОВ “НОВАКС ТРЕЙД".
В обгрунтування позову позивачка зазначає, щона підставі наказу 2-КХ від 07.02.2023року вона була прийнята на роботу в ТОВ "НОВАКС ТРЕЙД" оператором заправних станцій 3-го розряду з 08.02.2023р. На підставі наказу № 119-К від 14.04.2025 року була звільнена з роботи з 21.04.2025року за згодою сторін, п.1ст.36 КЗпП України у зв'язку з невиплатою заробітної плати.
Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу Але відповідач в порушення цієї норми права не видав письмове повідомлення про нараховані на день звільненні суми заробітної плати та не провів розрахунок по заробітній платі у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, у зв"язку з чим, позивачка вимушена звернутися до суду.
Позивачка просить суд стягнути з Товариста з обмеженою відповідальністю "НОВАКС ТРЕЙД", код ЕДРПОУ 44626956, на користь позивачки заборгованість по заробітній платі у сумі 55091,04 грн без урахування податків та обов'язкових платежів, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з дня звільнення, 21.04.2025 по день винесення рішення в суді, а також стягнути витрати по наданню правничої допомоги у складанні позову до суду та адвокатського запиту до відповідача у сумі 1200,00.
Ухвалою судді від 19 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, які позивачка усунула 27.06.2025.
Ухвалою судді від 30.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 22.07.2025, клопотання позивачки про витребування доказів було задоволено та витребувано докази від ТОВ “НОВАКС ТРЕЙД".
Ухвалою судді від 22.07.2025 розгляд справи відкладено на 15.09.2025 у зв'язку з ненаданням відповідачем витребуваних судом доказів.
15.09.2025 розгляд справи відкладено на 07.10.2025 у зв'язку із зайнятістю судді у розгляді колегіального кримінального провадження № 626/4159/24.
Судове засідання призначене на 07.10.2025 було відкладено на 21.10.2025 у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином у порядку п.4 ч.8 ст.128 та п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України позивачка засобами поштового зв'язку, відповідач засобами Електронного суду.
Позивачка подала заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАКС ТРЕЙД" не повідомив про причини повторної неявки в судове засідання, будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавав.
Суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, який повідомлявся про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, і від якого не надійшли відзив чи заява про судовий розгляд за його відсутності, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з частиною 4 статті 223, частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, проти чого не заперечувала позивач і, що відповідає передбаченим статтею 2 ЦПК України завданням та основним засадам цивільного судочинства, в тому числі і щодо розумності строків розгляду справи судом.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18).
У цій справі суддя вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого заочного рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
На підставі відомостей, наявних у позовній заяві та письмових доказах, встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Даними копії трудової книжки серії НОМЕР_1 підтверджується, що позивач ОСОБА_1 працювала з 08 лютого 2023 року по 21 квітня 2025 р. в ТОВ "НОВАКС ТРЕЙД" на посаді оператора заправних станцій 3-го розряду, та 21.04.2025 була звільнена за згодою сторін згідно до п. 1 ст. 36 КЗпП (а. с. 8).
Даними Форми ОК-5, складеної на ім'я ОСОБА_1 підтверджується, що позивачка у період 2023-2025 роки була працевлаштована та мала страховий стаж (а. с. 10-13).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці").
Відповідно до ст. 47 Кодексу Законів про працю України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу Законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про оплату праці", суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
За відомостями, які зазначені позивачем у позовній заяві, станом на день звільнення позивачки ОСОБА_1 відповідач ТОВ "НОВАКС ТРЕЙД" мав перед нею заборгованість із заробітної плати в розмірі 55091,04 грн. без урахування податків та обов'язкових платежів.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду від 08 лютого 2022 року, справа № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21, середній заробіток за ст. 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника.
Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України, врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з п. 8 розд. IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (середньо годинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Відповідно до висновків у пунктах 86, 87 Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.12.2021 по справі № 9901/407/19, системний аналіз пункту 3 Порядку № 100 та пункту 164.6 статті 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.
Позивачкою у позовній заяві зазначено, що з отриманої форми ОК-5, вона дізналася, що їй за грудень 2024 року була нарахована заробітна плата у сумі 14933,55 , за січень 2025 року- 10516,97 грн. за лютий 2025- 8936,59 грн , березень 2025р- 9365,80грн., за квітень 2025року-11338,13 грн.
Відповідно достатті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці'за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995року №100 (далі Порядок № 100).
З урахуванням цих норм, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з положеннями п.2 Порядку № 100, якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався середній заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього-п'ятого пункту 4 цього Порядку. Відповідно до положень абзацу 3 пункту 4 Порядку № 100, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Згідно форми ОК-5 слідує, що заробітна плата позивачки за два останні місяці, які передували місяцю звільнення склала 18302,39 грн. За вказані місяці позивачкою було відпрацьовано 15 робочих змін по 24 години=360годин , за графіком 24 години роботи 72 години відпочинку.
Розрахунковий період складає 96 годин (24+72), що дорівнює 4 добам, 24 години, які відпрацювані за ці 4 доби ділимо на 4, тому один робочий день дорівнює 6 годинам.
Середній годинний заробіток складає 50,83 грн,( розрахунок: 18302,39 :(15 роб.змін х 24години=360 ), а середньоденний заробіток складає 50,83грн. х 6 годин = 304,98грн.
Виходячи з викладеного, відповідач повинен сплатити позивачці середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з часу звільнення з 21.04.2025 року по 21.10.2025 день розгляд справи, але не більш як за шість місяців, складає: 304,98 грн.х 132 робочих днів = 40257,36 грн (розрахунок зроблений відповідно до прикладу визначеного в постанові Верховного Суду по справі №335/13616/21).
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню борг по невиплаченій на день звільнення заробітній платі у сумі 55091,04 грн. та середній заробіток з дня звільнення по день винесення рішення суду, відповідач повиннен виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, тобто по 21.10.2025, який складає 40257,36 грн.
Внаслідок невиплати ОСОБА_1 належних при звільненні сум, відповідачем порушено гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. ст. 41, 43 Конституції України право позивача мирно володіти своїм майном, а також право на своєчасне одержання винагороди за працю.
За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок). Також, згідно з договором про надання правничої допомоги від 13.06.2025, та квитанції від 13.06.2025 при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті за послуги правничої допомоги у розмірі 1200,00 гривень (одна тисяча двісті гривень нуль копійок).
Керуючись ст.ст. 47, 115, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 84, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 352, 354, 430 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства зобмеженоювідповідальністю "НОВАКС ТРЕЙД" на користь ОСОБА_1 55091,04 (п'ятдесят п'ять тисяч дев'яносто одна гривня 04 копійки) заборгованість по заробітній платі з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків та зборів при її виплаті.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАКС ТРЕЙД" на користь ОСОБА_1 40257,36 (сорок тисяч двісті п'ятдесят сім гривень 36 ко пійок) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків та зборів при її виплаті.
Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю "НОВАКС ТРЕЙД" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати по сплаті за послуги правничої допомоги у розмірі 1200,00 гривень (одна тисяча двісті гривень 00 копійок).
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць.
Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю "НОВАКС ТРЕЙД" до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Златопільським міськрайонним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Златопільський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВАКС ТРЕЙД", місцезнаходження за адресою: пр-т Аерокосмічний, буд. 4, кім. 45/1, м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ: 44626956.
Суддя: С. Л. Кузьменко