Справа № 644/9785/25
Провадження № 3/644/2219/25
про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
21 жовтня 2025 р. м.Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді Паляничко Д.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Костильова О.В.,
законного представника потерпілого ОСОБА_1 - Верещак Т.М.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 ,
розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно непрацевлаштованого,
за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 173-2 КУпАП України,
17 жовтня 2025 року на адресу Індустріального районного суду м. Харкова з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції надійшов адміністративний матеріал за вих. № 1762гб/41/14/02-2025 від 07.10.2025 стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом - ОСОБА_2 ), про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП України (а.с. 13).
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 17.10.2025 справа № 644/9785/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (а.с. 14).
08 жовтня 2025 року приблизно о 19 год 00 хв ОСОБА_2 перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство (фізичне, психологічне) стосовно колишньої дружини ОСОБА_3 , а саме штовхався та погрожував фізичною розправою, що вчинив в присутності неповнолітнього сина ОСОБА_1 , чим завдано шкоду психологічному здоров'ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Частиною 1 ст. 276 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно з протоколу серії ВАД № 574808 про адміністративне правопорушення, місцем вчинення адміністративного правопорушення зазначено АДРЕСА_2 , що належить до територіальної юрисдикції Індустріального районного суду м. Харкова на підставі ст.276 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи законним представником потерпілої особи - неповнолітнього ОСОБА_1 , пояснила, що 08.10.2025 у неї з її колишнім чоловіком ОСОБА_2 відбувся звичайний побутовий конфлікт, в присутності сина, стосовно останнього фізичне чи психологісте насильство не застосовувалось, у зв'язку з цим, прохала суд закрити провадження, про що надала суду відповідну заяву (а.с. 18).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судовому засіданні пояснив, що між ним та ОСОБА_3 відбувся побутовий конфлікт із взаємними образами та застосуванням нецензурної лексики, наразі відсутні будь-які конфлікти чи сварки, у зв'язку з чим прохає суд закрити провадження стосовно нього, про що надав відповідну заяву до суду (а.с. 15).
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, дослідивши докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 та 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен надати належну оцінку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 07.12.2017 № 2229-VIII (надалі за текстом - Закон № 2229-VIII) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, психологічне насильство це умисні дії, коли особа прагне спричинити шкоду, порушити права і свободи людини.
За приписами п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
19.12.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 22.05.2024 № 3733-IX, яким ч.1 ст.173-2 КУпАП викладена в новій редакції, в якій зазначено, що вчинення домашнього насильства - це умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, відповідальність за скоєння домашнього насильства наразі настає виключно у випадку, якщо в результаті вчинення такого діяння мали місце наслідки у вигляді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, що повинно бути вказано у протоколі, який за своєю суттю є процесуальним документом обвинувачення.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого (матеріальний склад).
Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП діяння, передбачене ч. 1 цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Суд звертає увагу, що у протоколі серії ВАД № 574808 від 08.10.2025 про адміністративне правопорушення не розкрито суті та наслідків домашнього насильства вчинених стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 , оскільки описані діяння ОСОБА_2 у протоколі описані стосовно матері потерпілого ОСОБА_1 (а.с.1), зокрема зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення такі формулювання як: ображав нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю, не містить відомостей про те, що конфлікт між вказаними особами був зумовлений певним дискримінаційним ставленням до ОСОБА_3 , а також мав на меті підтримання панівного становища стосовно потерпілої або був одним з епізодів у атмосфері домашнього насильства, що склалася між ОСОБА_3 та її колишнім чоловіком ОСОБА_2 .
Суд зауважує, що в матеріалах справи також відсутні будь-які докази, що внаслідок умисних дій ОСОБА_2 , власне була завдана шкода психічному чи фізичному здоров'ю потерпілого ОСОБА_1 , та причинно-наслідковий зв'язок між умисними діями ОСОБА_2 та наслідками для потерпілого, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
З форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 08.10.2025 стосовно ОСОБА_2 вбачається, що останній раніше не вчиняв насильства стосовно потерпілого, рівень небезпеки низький (а.с. 3).
Відповідно до рапорту інспектора взводу 1 роти 4 батальйону 2 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Неживи В. вбачається, що 08.10.2025 під час несення служби екіпажем 4101 отримали виклик та прибули на місце виклику за адресою: АДРЕСА_2 , було встановлено мешканку будинку, яка повідомила, що її колишній чоловік застосовував відносно неї фізичну силу. Встановлено, що гр. ОСОБА_3 , яка повідомила обставини справи події, що 08.10.2025 приблизно о 19 год 00 хв, її колишній чоловік ОСОБА_2 наніс їй тілесні ушкодження та погрожував фізичною розправою в присутності неповнолітнього сина ОСОБА_1 (а.с. 12).
Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування відповідно до ст. 251 КУпАП, у будь-якому випадку повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення це документ, складений на відповідному бланку з неухильним дотриманням вимог щодо процедури та об'єму заповнення, який містить склад інкримінованого особі діяння (адміністративного правопорушення), та в межах якого відповідна посадова особа розглядає справу про адміністративне правопорушення.
Отже, предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП та ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Суд розглядає справу в межах висунутого в протоколі обвинувачення і не вправі самостійно його змінювати, оскільки це не відноситься до його компетенції.
Водночас, забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад судочинства відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Конституції України.
Суд дійшов переконання, що нецензурні, образливі висловлювання не формують собою домашнє насильство. Так, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП є наявним лише у тому випадку, коли такі словесні образи, погрози, приниження тощо спрямовані на обмеження волевиявлення особи, і якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди фізичному або психічному здоров'ю неповнолітньому потерпілому (матеріальний склад). Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (матеріальний склад).
Отже, у справах про домашнє насильство обов'язково необхідно встановлювати, які саме негативні наслідки завдано фізичному або психічному здоров'ю постраждалої особи, внаслідок дій кривдника, з урахуванням положень Закону № 2229-VIII.
Згідно з положеннями ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
У силу вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги рішення у цій справі, суд керується насамперед цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06.12.1998 Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
З огляду на вищенаведене, з урахуванням практики ЄСПЛ та відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та того, що суд не наділений повноваженням збирати докази вини чи невинності особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що факт вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, недоведений.
Згідно з ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Проаналізувавши вказані вище документи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини події, суд дійшов переконання, що не доведено факт вчинення інкримінованого ОСОБА_2 діяння, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та його вину.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом, у зв'язку із чим провадження у цій справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності у діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення.
Отже, на підставі викладеного вище, керуючись ч. 1 ст. 173-2, 247, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП України на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст. 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя Д. Г. Паляничко