Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/5823/25
Провадження № 1-кп/644/730/25
22.10.2025
Іменем України
22 жовтня 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення Індустріального районного суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221180000943 від 24.06.2024, стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рубіжне Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , має зареєстроване місце проживання як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,
I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Судом установлено, що ОСОБА_4 23.06.2024 близько 21 год 15 хв, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, тобто в порушення вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, що регламентують заборону керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, керував технічно справним автомобілем «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_5 , та рухався по проїжджій частині пр. Героїв Харкова в м. Харкові, зі сторони вул. 12-го квітня, в напрямку вул. Плиткової, зі швидкістю не менше 80 км/год, що перевищує максимальну швидкість, дозволену у населених пунктах для руху транспортних засобів (не більше 50 км/год), де, діючи з необережності, при наближенні до нерухомого невстанволеного автомобіля типу «NIVA CHEVROLET», під керуванням невстановленого водія, видимість якого була необмежена, своєчасно не застосував заходів для зниження швидкості та зупинки, або безпечного об'їзду даного автомобіля, що призвело до наїзду на вказаний автомобіль та подальшого зіткнення з тролейбусом «ПТС 12» з бортовим номером 2704 під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим ОСОБА_4 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, зокрема не виконав обов'язок та негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, що,згідно з висновками експерта № СЕ-19/121-24/23101-ІТ від 27.08.2024 та № СЕ-19/121-25/15463-ІТ від 19.06.2025, знаходяться в причинному зв'язку з вищевказаною дорожньо-транспортною подією 23.06.2024 та виразилися у тому, що внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, згідно з висновком експерта № 12-14/372-А/24 від 19.07.2024, яким встановлено, що у пасажира переднього пасажирського сидіння автомобілю «CHEVROLET AVEO», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мали місце: забійна рана голови, синець на животі, переломо-вивих обох кісток правої гомілки у нижній третині зі зміщенням, з вивихом стопи, закритий перелом зовнішнього виростка правої великогомілкової кістки.
Отже, з викладеного вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїв кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 286-1 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
1.1.Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, з огляду на який прокурор зазначила, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об'єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності дають підстави визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України. Також, прокурор вважав, з урахуванням повного визнання вини ОСОБА_4 за обставин визначених у обвинувальному акті, недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.
1.2.Обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю визнав, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією його дій погодився, не оспорюючи фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті. Свої дії ОСОБА_4 піддав критичній оцінці, у скоєному щиро розкаявся, висловив жаль. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суд про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються, та запевнив, що правильно розуміє зміст цих обставин, погоджується з кваліфікацією його діянь, визнає обставини встановлені стороною обвинувачення, також розуміє, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.
II.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
За наведених обставин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями скоїв кримінальне правопорушення - злочин, який суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
III. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 16.09.2024 (справа 444/870/22, провадження № 51- 2989 кмо 23) зазначила, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку
Беручи до уваги те, що обвинувачений винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, не піддавав сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, що у суду не викликало сумнівів у добровільності його позиції, тому суд, за згодою ОСОБА_4 , з'ясувавши думку прокурора, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Заразом, суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_4 зміст цих обставин, чи не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, роз'яснив обвинуваченому, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 349 КПК України у зв'язку із надходженням відповідного клопотання від сторони обвинувачення про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються у кримінальному провадженні, яке беззастережно підтримано обвинуваченим, керуючись імперативною вимогою щодо дотримання принципів змагальності та диспозитивності, суд визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів та установив такий порядок їх дослідження, визначений ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до якого у судовому засіданні допитано обвинуваченого, досліджено документи, що характеризують особу обвинуваченого, надані стороною обвинувачення, а також надані безпосередньо обвинуваченим, а також документи забезпечення кримінального провадження - речові докази.
Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у вчиненні інкримінованому йому злочині повністю визнав та пояснив суду, що він 23.06.2024 о 21 год 15 хв, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по проїжджій частині пр. Героїв Харкова в м. Харкові, зі сторони вул. 12-го Квітня, в напрямку вул. Плиткової, зі швидкістю не менше 80 км/год, де, діючи з необережності, при наближенні до нерухомого невстановленого автомобіля типу «NIVA CHEVROLET», видимість якого була необмежена, своєчасно не застосував заходів для зниження швидкості та зупинки, або безпечного об'їзду даного автомобіля, що призвело до наїзду на вказаний автомобіль та подальшого зіткнення з тролейбусом «ПТС 12» з бортовим номером НОМЕР_2 . Внаслідок цієї ДТП, його знайома ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка сиділа напередньому пасажирському сидінні автомобілю «CHEVROLET AVEO», р.н. НОМЕР_1 отримала тілесні ушкодження, які в подальшому визначені згідно з висновком експерта № 12-14/372-А/24 від 19.07.2024 як середнього ступеню тяжкості.
Суд, заслухавши підсудного, дійшов переконання, що його показання не викликають сумніву у правильності розуміння змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, розповідь ОСОБА_4 характеризується структурованістю, хронологією та не викликає сумнівів про відповідність дійсності.
Крім показань ОСОБА_4 , суд брав до уваги зокрема й документи, що характеризують особу обвинуваченого, забезпечення кримінального провадження, надані стороною обвинувачення, що підтверджується такими дослідженими письмовими доказами:
1. знятком з додатку «Дія» за повною інформацією про актовий запис про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданого 05.12.2023 Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, серії 1-ВЛ № 719414 (а.с. 54-56);
2. знятком з додатку «Дія» про актовий запис про шлюб від 05.09.2025 укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (а.с. 57);
3. постановою про визнання речових доказів від 10.09.2024, згідно протоколів огляду транспортних засобів від 10.09.2024, визнано речовими доказами, а саме: фрагменти маски задніх лівих ліхтарів тролейбусу «РТС 12» з бортовим номером 2704, який було поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ № PSP4341449 та корпус лівого дзеркала заднього огляду автомобіля CHEVROLET AVEO» д.н.з. НОМЕР_1 , який було поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ № PSP8104117 (а.с. 61);
4. постановою про визнання речових доказів від 02.07.2024, згідно протоколу огляду місця ДТП від 23.06.2024, визнано речовими доказами, а саме: автомобіль CHEVROLET AVEO» д.н.з. НОМЕР_1 та тролейбус «ПТС 12» з бортовим номером НОМЕР_2 (а.с. 62);
5. постановою про визнання речових доказів від 08.07.2024, відповідно до протоколу огляду предмету від 03.07.2024, визнано речовими доказами, а саме: компакт-диск CD-R із заводським серійним номером №LH3173BL1914144403, та збережений в його кореневому каталозі файл відеофонограма «1_05_R_23062024220000» (а.с. 63);
6. постановою про визнання речових доказів від 03.07.2024, згідно протоколу огляду предмету від 03.07.2024, визнано речовими доказами, а саме: компакт-диск CD-R з заводським серійним номером №LH3173BL19141534D5, та збережений в його кореневому каталозі файл відеофонограма «111_ch4_20240623201050_20240623203019» (а.с. 64);
7. актом № 5763-5764 здачі - приймання висновку експерта, експертного дослідження, повідомлення про неможливість надання висновку № 5763-5764 від 19.09.2024 (а.с. 65);
8. актом № 5986 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта, експертного дослідження, повідомлення про неможливість надання висновку № 5986 (а.с. 65/на звороті);
9. актом № 5768/5837/10378 здачі - приймання висновку експерта, експертного дослідження, повідомлення про неможливість надання висновку № 5768/5837/10378 (а.с. 66);
10. актом № 5768/5837/10378 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта, експертного дослідження, повідомлення про неможливість надання висновку № 5768/5837/10378 (а.с. 66/на звороті);
11. довідкою про витрати на проведення судової експертизи № СЕ-19/121-25/16260-ІТ від 27.06.2025 (а.с. 67);
12. довідкою про витрати на проведення судової експертизи № СЕ-19/121-25/15463-ІТ від 19.06.2025 (а.с. 68);
13. довідкою про витрати на проведення судової експертизи № СЕ-19/121-24/23101-ІТ від 27.08.2024 (а.с. 69);
14. вимогою, щодо відомостей про судимості, згідно з якою вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий (а.с. 70-72);
15. характеристикою виданою дільничним офіцером поліції Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_10 , з якої вбачається, що протягом 2024 та 2025 років на ОСОБА_4 скарг та заяв від мешканців району, сусідів не надходило. Останній не був помічений у зловживанні алкогольними напоями та вживанні наркотичних засобів, за місцем мешкання характеризується посередньо (а.с. 73);
16. довідкою КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області № 01-19/2319 від 19.07.2024, з якої вбачається, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.с. 74);
17. завіреною копією паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_3 виданого 08.08.2023, органом 6356 (а.с. 75-76);
18. витягом з Реєстру територіальної громади № 2023/006775949 від 28.08.2023, згідно якого місце проживання ОСОБА_4 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 77);
19. відповіддю з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери № 1915889 від 21.10.2025, відповідно до якої, ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 78).
Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та підсудного, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, зважаючи на позицію учасників судового провадження щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, надано та досліджено не було.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.
Суд визнає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його вини, зокрема як і досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого. Порушень вимог ст.87 КПК України не установлено.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, де Європейський Суд наголошує про те, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь - яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
Отже, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінального правопорушення - злочину, не оспорює фактичні обставини справи та правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Суд дійшов переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, а вчинене обвинуваченим кримінального правопорушення вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 286-1 КК України, оскільки ОСОБА_4 усвідомлював, що порушує правила безпеки дорожнього руху перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, .
Враховуючи викладене вище, суд вважає винним обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, за яке до нього необхідно застосувати покарання передбачене санкцією відповідної статті КК України.
IV.Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, мотиви призначення покарання
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення полягає у з'ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у зазначеній статті КК України міститься лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Судом враховано, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжкого злочину відповідно до ч. 4 ст.12 КК України, зокрема: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Крім наведеного, суд бере до уваги, що підсудним скоєно нетяжкий умисний злочин спрямований проти безпеки руху та експлуатації транспорту, що виразилось у порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, зокрема в порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Суд зважає, що у рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Вивченням особи обвинуваченого, судом установлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 є громадянином України (а.с. 75-76), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 77), має зареєстроване місце проживання як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 78) та, зі слів, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 78), на підставі ст. 89 КК України раніше не судимий (а.с. 70-72), одружений (а.с. 57), має на утриманні малолітнього сина (а.с. 54-56), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 74), за характеристикою з місця проживання обвинуваченого, ОСОБА_4 характеризується посередньо, скарг на нього не надходило (а.с. 73).
Суд враховує, що під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують відповідно до положень ст. 66, 67 КК України, що відповідає правовій позиції викладеній у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з якої вбачається, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до обвинувального акту від 30.06.2025, обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття (а.с. 3). Так, ч. 6 ст. 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 в справі № 457/529/20 вбачається, що щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 кримінальне провадження № 629/847/15-к).
Під час судових слухань справи ОСОБА_4 беззаперечно та дійсно визнав свою вину за тих обставин, які ставляться йому в провину, усвідомлюючи усю тяжкість скоєного, вільно та без утаювання розкривав суду усі відомі йому обставини вчиненого діяння, неодноразово засуджував свою поведінку, надаючи їй відверту негативну оцінку, неодноразово виражав щирий сором з приводу цього та осуд своєї поведінки.
Суд зауважує, що безпосередньо сприймаючи під час судових засідань пояснення, показання, поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 дійшов переконання, що підсудний дійсно виражає глибокі переживання щодо того, що сталося, соромлячись діяння, яке скоїв, неохоче, але розкриває деталі скоєного задля забезпечення сприяння установлення усіх обставин що мають значення для справи, щиро засуджує свою кримінально карану поведінку, що може свідчити про позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь соціальної небезпечності підсудного, який виражає повну готовність нести кримінальну відповідальність та прийняте будь-яке покарання призначене судом.
Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує таку пом'якшуючу покарання обставину, як щире каяття, що відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 у справі №559/1037/16-к та від 20.04.2021 у справі № 457/529/20.
Відповідно до обвинувального акта від 30.06.2025, обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відсутні (а.с. 3).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд також враховує вимоги ч.2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Під час визначення судом виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, його поведінку як під час скоєння правопорушень, так і після цього, пом'якшуючі обставини, суд дійшов переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Із урахуванням наведеного і загальних засад призначення покарання, аналізуючи матеріали кримінального провадження в сукупності із позиціями сторони обвинувачення - прокурора, та позицію підсудного, відсутність цивільного позову, обставини вчинення кримінального правопорушення, його характер та спосіб, а також обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, із урахуванням особи обвинуваченого, його поведінки під час та після вчиненого, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливо при призначенні йому покарання за скоєння кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 КК України покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
Судом не встановлено підстав для застосування ст. 69 та 75 КК України.
Суд наголошує, що повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві. Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Суд дійшов переконання, що зазначене покарання відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи). Таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину». Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
V.Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
Цивільний позов під час досудового розслідування у кримінальному провадженні потерпілим заявлено не було.
VI.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні (а.с. 4).
Викривач у кримінальному провадженні відсутній, винагорода викривачу не пропонувалась (а.с. 4).
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у межах кримінального провадження №12024221180000943 від 24.06.2024 не обирався, а суд не вбачає підстав для його застосування.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.
За приписами п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення судових експертиз, зокрема: експертиза № 5763/5764 від 19.09.2024 у сумі, що становить 11 359 грн 20 коп та підтверджується актом (а.с. 65); експертиза № 5768/5837/10378 від 26.02.2025 у сумі, що становить 50 041 грн 44 коп та підтверджується актом (а.с. 66); судова експертиза № СЕ-19/121-25/16260-ІТ від 27.06.2025 у сумі, що становить 3 565 грн 60 коп, що підтверджується довідкою (а.с. 67); судова експертиза № СЕ-19/121-25/15463-ІТ від 19.06.2025 у сумі, що становить 3 565 грн 60 коп, що підтверджується довідкою (а.с. 68); судова експертиза № СЕ-19/121-24/23101-ІТ від 27.08.2024 у сумі, що становить 4 543 грн 68 коп, що підтверджується довідкою (а.с. 69).
Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Отже, керуючись ст. 100, 122, 124, 174, 331, 337, 342-351, 358, 368-371, 373, 374, 376, 395, 532, 615 КПК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавленням волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Після набрання вироком суду законної сили ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримати та через Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» направити до місць відбування покарання.
Строк відбуття покарання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку звернення цього вироку до виконання.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз: № 5763/5764 від 19.09.2024 у сумі, 11 359,20 грн; № 5768/5837/10378 від 26.02.2025 у сумі 50 041,44 грн; № СЕ-19/121-25/16260-ІТ від 27.06.2025 у сумі 3 565,60 грн; № СЕ-19/121-25/15463-ІТ від 19.06.2025 у сумі 3 565,60 грн; № СЕ-19/121-24/23101-ІТ від 27.08.2024 у сумі 4 543,68 грн.
Речові докази у кримінальному провадженні № 12024221180000943 від 24.06.2024, що знаходяться у камері схову СУ ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили:
1. Повернути за належністю власнику:
1.1. фрагменти маски задніх лівих ліхтарів тролейбусу «РТС 12» з бортовим номером 2704;
1.2. корпус лівого дзеркала заднього огляду автомобіля CHEVROLET AVEO» д.н.з. НОМЕР_1 ;
1.3. автомобіль CHEVROLET AVEO» д.н.з. НОМЕР_1 ;
1.4. тролейбус «ПТС 12» з бортовим номером 2704.
2. Зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12024221180000943 від 24.06.2024:
2.1. компакт-диск CD-R з заводським серійним номером №LH3173BL1914144403 та збережений в його кореневому каталозі файл відеофонограма «1_05_R_23062024220000»;
2.2. компакт-диск CD-R з заводським серійним номером №LH3173BL19141534D5 та збережений в його кореневому каталозі файл відеофонограма «111_ch4_20240623201050_20240623203019».
Надані суду матеріали кримінального провадження № 12024221180000943 від 24.06.2024 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у кримінальній справі № 644/5823/25.
Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 - у той же строк з моменту вручення йому копії, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.
Прокурору та обвинуваченому повний текст вироку вручається в день проголошення його резолютивної частини в умовах дії воєнного стану згідно ч.15 ст. 615 КПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя ОСОБА_1