Справа № 953/1276/25
н/п 2/953/1403/25
"20" жовтня 2025 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Демченко С.В.,
за участю:
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Пасмурової І.О.,
секретар судового засідання - Кошова О.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання позивачки ОСОБА_1 про надання судового доручення про надання правової допомоги по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,
У провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 про надання судового доручення про надання правової допомоги по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
17 жовтня 2025 року на адресу суду від позивачки надійшла заява, в якій просила суд доручити компетентному органу Швейцарської Конфедерації встановити місцезнаходження (місто, адреса) дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якого є ОСОБА_3 / ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також просила доручити органу Швейцарської Конфедерації з'ясувати шляхом проведення перевірки побутових умов проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його загальний стан, умови проживання та розвитку, своєчасність медичного нагляду та інші умови перебування під піклуванням матері ОСОБА_3 / ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заяви посилалась на те, що вона є бабусею малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від самого народження онука вона постійно була поряд з ним, допомагала батькам (відповідачам по справі) у догляді за дитиною. З літа 2021 року малолітній ОСОБА_6 постійно проживав разом з нею. ОСОБА_1 забезпечувала належні умови проживання, виховання, харчування та догляд за малолітнім онуком. Після розлучення батьків малолітнього ОСОБА_6 11 вересня 2024 року відвезли у Вінницю до батьків колишньої дружини. З того часу позивачка позбавлена можливості спілкуватися з онуком. 02 січня 2025 року вона зверталася до органу опіки та піклування з заявою щодо перешкоджання у спілкуванні з онуком, проте встановити місцезнаходження дитини не вдалося. Пізніше позивачці стало відомо про те, що малолітній ОСОБА_7 наразі мешкає у Швейцарській Конфедерації у місті Берн, що підтверджується відомостями, наданими Державною прикордонною службою України на виконання ухвали суду про витребування доказів. З урахуванням вказаних вище обставин, посилаючись на положення Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифіковану постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, просила суд сприяти у встановленні місця знаходження малолітнього онука та доручити компетентному органу Швейцарської Конфедерації встановити місцезнаходження дитини - ОСОБА_4 .
Позивачка та представник позивача - адвокат Пасмурова І.О. у підготовчому судовому засіданні просили суд задовольнити заяву, з підстав викладених у ній.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з'явилися, про місце, день та час судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Малько О.П. у підготовче судове засідання не з'явився, у поясненнях від 11 березня 2025 року просив розглядати справу за відсутності представника Департаменту.
Суд, вислухавши думку позивачки та її представника, ознайомившись з клопотанням, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до такого висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 498 ЦПК України, яка кореспондує ч. 1 ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», встановлено, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 2.1. Розділу II Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54 у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Порядок отримання доказів від іноземної країни в даному випадку регулюється Конвенцією про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах (Гаазькою конвенцією) від 18 березня 1970 року.
Відповідно до Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах від 18 березня 1970 року, яка застосовується у відносинах України з Данією, Мексикою, Люксембургом, Болгарією, Ізраїлем, Італією, Словенією, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Німеччиною, Фінляндією, Австралією, Швейцарією, США, Іспанією, Швецією, Норвегією, Аргентиною, Польщею, Словаччиною, Сінгапуром та Латвією, судовий орган Договірної Держави може відповідно до положень законодавства цієї Держави шляхом надіслання судового доручення звернутися до компетентного органу другої Договірної Держави з проханням отримати докази або провести інші процесуальні дії.
Законом України "Про приєднання України до Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах" від 19 жовтня 2000 року Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах, укладеної 18.03.1970 року в м. Гаага (дата набуття чинності для України 21.07.2001).
Відповідно до ст. 1 вищезазначеної Конвенції у цивільних або комерційних справах судовий орган Договірної Держави може відповідно до положень законодавства цієї Держави шляхом надіслання судового доручення звернутися до компетентного органу другої Договірної Держави з проханням отримати докази або провести інші процесуальні дії. Доручення не може бути використано з метою отримання доказів, як призначаються не для використання в судовому розгляді, вже розпочатому або такому, що готується. Вираз "інші процесуальні дії" не включає вручення судових документів або проведення дій з метою виконання або примусового виконання судових рішень чи розпоряджень, або постанов про застосування тимчасових чи охоронних заходів.
Згідно з ст. 2 Конвенції Договірна Держава призначає Центральний Орган, який зобов'язується отримувати судові доручення, що надходять від судових органів іншої Договірної Держави, і передавати органу, компетентному їх виконати. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом. Доручення надсилаються Центральному Органу Держави виконання без посередництва будь-якого іншого органу цієї держави.
Відповідно до п. 2.3. розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень затверджених наказом Міністерства юстиції України та ДСА України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54 доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України.
Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи.
За правилами ст. 5 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом, який може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
Отже, для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, виникла необхідність зібрати докази, які знаходяться на території іншої держави, а саме: встановити місцезнаходження (місто, адреса) дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якого є ОСОБА_3 / ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим необхідно звернутися із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави - Швейцарської Конфедерації.
Разом з тим, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення клопотання в частині доручення компетентному органу Швейцарської Конфедерації з'ясувати шляхом проведення перевірки побутових умов проживання дитини - ОСОБА_4 , його загальний стан, умови проживання та розвитку, своєчасність медичного нагляду та інші умови перебування під піклуванням матері ОСОБА_3 , оскільки предметом доказування у цій справі є наявність перешкод у спілкуванні бабусі з дитиною та визначення способу її участі у вихованні, а не визначення умов проживання та виховання малолітнього його матір'ю.
За вказаних обставин, відсутні правові підстави для задоволення заяви в цій частині.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 252 ЦПК України встановлено, що суд може за заявою учасника справи зупинити провадження у справі у разі звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі в такому випадку зупиняється до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 260, 261, 498, 499 ЦПК України, суд
Клопотання позивачки ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Звернутися з судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного суду або іншого компетентного органу Швейцарської Конфедерації.
Доручити компетентному органу Швейцарської Конфедерації вчинити певні процесуальні дії:
-Установити місцезнаходження (місто, адреса) дитини - ОСОБА_4 / ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якого є ОСОБА_3 / ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Усі зібрані при виконанні цього доручення матеріали направити на адресу Київського районного суду м.Харків: 61607 м.Харків, вул.Валентинівська, бд.7Б, суддя Демченко С.В.
У разі неможливості виконання доручення повідомити про обставини, які перешкоджають його виконанню.
Зобов'язати позивача ОСОБА_1 протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду надати суду нотаріально засвідчені копії перекладу на офіційну мову запитуваної держави даної ухвали та судового доручення щодо збирання доказів з додатками.
Витрати, пов'язані з виконанням доручення, покласти на позивачку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Ухвалу Київського районного суду м.Харкова разом з необхідними документами направити до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) для подальшого спрямування для виконання до відповідного компетентного органу Швейцарської Конфедерації.
Провадження по цивільній справі № 953/1276/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - зупинити до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги.
Ухвала у частині зупинення провадження може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складений 22 жовтня 2025 року.
Суддя С.В. Демченко