Справа № 515/1269/25
Провадження № 3-в/515/2030/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
22 жовтня 2025 року м. Татарбунари
Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Олійник К. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови суду в частині сплати штрафу у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою від 18.09.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
07.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання штрафу, посилаючись на те, що він хворіє та разом з ним проживає цивільна дружина, яка також хворіє.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про розстрочення сплати штрафу не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно до статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1,300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Статтею 308 КУпАП передбачено, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно з вимогами статті 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Із постанови Татарбунарського районного суду одеської області від 18 вересня 2025 року вбачається, що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, та стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2019 року справа № 2-54/08 при розгляді питання про відстрочення виконання судового рішення вказав, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Отже, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Законодавець не обумовлює, на підставі якого документа може бути надана відстрочка (розстрочка). Як правило, така відстрочка може бути надана на підставі письмового звернення (клопотання). У ньому повинні бути наведені обставини, що свідчать про неможливість негайного виконання постанови, та можуть додаватися документи, що підтверджують такі обставини. Допускається відстрочка з поважних причин, які дійсно перешкоджають негайному виконанню постанови (наприклад, довідки про скрутне матеріальне становище).
ОСОБА_1 у своїй заяві вказав, що не має змоги сплатити штраф, посилаючись на стан свого здоров'я та стан здоров'я співмешканки ОСОБА_2 .
До заяви ОСОБА_1 долучив копію довідки виданою виконкомом Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 13.02.2020 року, про те, що ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд критично ставиться на наданого документу зважаючи на те, що він датований 2020 роком.
Доказів спільного проживання, ведення спільного побуту, проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, станом на 2025 рік, суду не надано.
Долучена виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 2603, з якої вбачаєтсья, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виписано з неврологічного відділення 01.08.2025 року, не є тим доказом, що за своїм станом здоров'я останній не взмовзі виконати судове рішення.
Суду не надано доказів на підтвенрдження того, що ОСОБА_1 хворіє на тяжке хронічне чи тривале захворювання, що б ускладнювало виконання рішення або робило його неможливим і що б могло б бути підставою розстрочення сплати штрафу.
Водночас, заявник до заяви про розстрочення виконання постанови не надав доказів на підтвердження скрутного майнового становища.
Також суд звертає увагу, що штраф, як вид адміністративного стягнення, полягає в грошовому стягненні й накладається судом у випадках і розмірі, установлених законом, з урахуванням законодавчо визначених його розмірів.
По суті штраф є заходом примусу, що застосовують від імені держави за постановою суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні її права власності на певну суму грошових коштів, цей вид стягнення спричиняє істотні матеріальні наслідки, невигідні для винуватої особи.
Відтак, призначене стягнення у виді штрафу спрямовано саме на створення істотних матеріальних наслідків для винуватої особи, який за змістом заяви хоче їх уникнути шляхом сплати у вигідний для нього спосіб, що зводить нанівець саму суть такого стягнення, а запропонований заявником механізм розстрочки штрафу взагалі протирічить приписам КУпАП щодо строків його сплати.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції. Європейський суд неодноразово робив висновок про те, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов'язкове, судове рішення залишалося невиконаним.
За таких обставин, суд вважає, що задоволення заяви про розстрочення сплати штрафу допускає можливість невиконання ним судового рішення, що протирічить приписам ст. 23 КУпАП про те, що адміністративне стягнення застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заява про розстрочення сплати штрафу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ч.5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.298, 301, 304, 305,КУпАП, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання постанови Татарбунарського районного Одеської області від 18 вересня 2025 року про накладення адміністративного стягнення в частині сплати штрафу - відмовити.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя К. І. Олійник