Справа 521/12774/24
Провадження 1-кп/522/1316/25
21.10.2025 м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши кримінальне провадження за ЄРДР № 12023163470000651 від 25.09.2023, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харцизьк Донецької області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
08.07.2020 Комінтернівським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі із конфіскацією майна;
13.12.2022 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
На розгляді перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 терміном на шістдесят днів, з альтернативою визначення застави, встановленої попередньою ухвалою суду, посилаючись на те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування зазначеного запобіжного заходу не змінились та не відпали.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на необґрунтованість заявлених ризиків та не підтвердження їх належними доказами, просив відмовити у його задоволенні, обрати більш м'який запобіжний захід, зокрема у виді домашнього арешту або зменшити розмір застави. Також захисник посилався на наявність у обвинуваченого місця проживання в м. Одесі, міцних соціальних зав'язків в Україні, наявність на утриманні непрацездатної матері та наявність на тимчасово непідконтрольній території України рідного брата, який є особою з інвалідністю. На підтвердження доводів захисник надав копії документів.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, посилався на необхідність утриманні непрацездатної матері, брата, який є особою з інвалідністю.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали, суд встановив наступне.
Ухвалою суду від 02.09.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 30.10.2025 та визначено в якості альтернативного запобіжного заходу заставу у 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та у разі визнання винуватим, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. При цьому, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також суд враховує, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не одружений, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення тяжкого злочину. Зазначене свідчить про відсутність легальних джерел отримання засобів для існування та його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
За даних обставин, суд приходить до висновку про доведеність прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: спроб переховування від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, що є підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
Наявні відомості про особу обвинуваченого у сукупності з іншими обставинами, що підлягають врахуванню відповідно до положень ст. 178 КПК України доводять, що на даній стадії кримінального провадження більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, не зможе запобігти наявним ризикам.
Доказів того, що наявні підстави, які унеможливлюють тримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятору за станом здоров'я, стороною захисту - не надано, та в ході розгляду судом - не встановлено.
Доводи сторони захисту щодо наявності у обвинуваченого місця проживання в м. Одесі, непрацездатної матері та щодо інших обставин, не спростовують наявність вищезазначених ризиків.
Водночас, вирішуючи у відповідності до положень ч. 4 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України питання про розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд приймає до уваги, що після визначення попередніми ухвалами суду розміру застави, остання - внесена за обвинуваченого не була, що на думку суду може свідчити про її певну непомірність для обвинуваченого, а тому вважає, що застава, визначена ч. 5 ст. 182 КПК України, у 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605600 грн., здатна гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 314, 315, 176-178, 182, 183, 331, 370, 372, 376, 395, 532 КПК України,-
Клопотання прокурора задовольнити частково, продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 60 днів, тобто строк дії ухвали до 19.12.2025.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 в якості альтернативного запобіжного заходу заставу - 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 грн.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_4 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою до суду, яким розглядається кримінальне провадження, протягом дії зазначеного запобіжного заходу та покласти на обвинуваченого строком на 2 місяці обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися з м. Одеса без дозволу суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Суддя ОСОБА_1