ЄУН: 336/10229/25
Провадження №: 1-кс/336/818/2025
Іменем України
21 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі сторін: прокурора ОСОБА_3 ( в режимі ВКЗ),
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12025082080001523, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.10.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Волинської області Шацького району с. Пулемець, українця, громадянина України, який має середню освіту, неодруженого, утриманців немає, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 який перебуває на посаді гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 2 механізованого батальйону у спеціальному званні «солдат», фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , без офіційного місця реєстрації, раніше неодноразово судимого
підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, -
Слідчий за погодженням з прокурором, звернувся до суду з клопотанням в якому просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 діб, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у тому, що він проходячи військову службу на посаді гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», 19.10.2025, в період часу з 18 години 55 хвилин до 18 години 58 хвилин, перебуваючи у приміщенні кафе «Їжак», за адресою: місто Запоріжжя, проспект Моторобудівників, будинок 64, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, зайшов до службового приміщення вищевказаного кафе, де перебувала продавець ОСОБА_7 , та почав вимагати передати йому алкогольний напій, після того як остання відмовила, ОСОБА_5 дістав зі своєї кишені ніж та тримаючи його у правій руці підійшов до потерпілої ОСОБА_7 , та погрожуючи застосуванням насильства яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, яке виразилось в демонстрації ножа, почав знову вимагати передати йому алкогольні напої.
Потерпіла ОСОБА_7 погрози застосування насильства з боку ОСОБА_5 , сприймала як реальні та боячись за своє життя та здоров'я не чинила опір ОСОБА_5 та налила в полімерну пляшку алкогольний напій. Після чого ОСОБА_5 підійшов до касового апарату магазину та заволодів звідти коштами в сумі 500 гривень 00 копійок (купюрами по 20, 50, 100 гривень) та не зупиняючись на досягнутому забрав з прилавку магазину пляшку горілки «Улюблена пшенична» об'ємом 0,5 л. вартістю 66 гривень 00 копійок без ПДВ та пляшкою пива «Закарпатське» об'ємом 1 л. вартістю 78 гривень 00 копійок без ПДВ, які належать власнику кафе гр. ОСОБА_8 .
Після чого ОСОБА_5 , разом із викраденим майном з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим майном в подальшому на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму 631 гривня 20 копійок.
Таким чином, своїми умисними діями військовослужбовець ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану.
20.10.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Крім того, згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те, що підозрюваний ОСОБА_5 може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на потерпілу та свідків, у цьому кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, усе вищевикладене, на думку слідства, дає змогу застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та створити необхідні умови для встановлення істини у вказаному кримінальному провадженні.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, викладених в ньому, просять його задовольнити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний та його захисник не заперечили проти клопотання прокурора.
Вислухавши прокурора та слідчого, пояснення підозрюваного та захисника, дослідивши надані матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення клопотання щодо обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виходячи з наступного.
У відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Згідно вимогам ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовуються до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як встановлено слідчим суддею та підтверджується матеріалами справи, СВ відділу поліції № 3 ЗРУП ГУ НП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025082080001523 від 20.10.2025 за ознаками ч.4 ст.187 КК України.
Як вбачається з доданих до цього клопотання матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину.
Обґрунтованість підозри у вчиненні останнім вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами, а саме:
- протокол огляду місця події;
- протоколами допиту свідків та потерпілої.;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками;
- протокол огляду предмету та ін. матеріалами справи.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчим матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність останнього до кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, за викладених у клопотанні обставин.
При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Слідчий суддя погоджується із доводами слідчого та прокурора, що повідомлена ОСОБА_5 підозра станом на час розгляду клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Виходячи із приписів ст.184 КПК України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов'язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у ст. 177 КПК України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.
При цьому, ризиком є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.
Таким чином, підозра особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати слідчий суддя при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, вважаючи, що існують ризики, передбачені п.п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
При визначенні імовірності переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Так, кримінальне правопорушення за ч.4 ст.187 КК України, у якому підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду під час притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 року, заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 року, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. У рішенні по справі «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Разом з тим, тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що останній перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх колишніх знайомих по службі тощо.
Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення іншого кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , обґрунтовується тим, що останній раніше був неодноразово засуджений та відбував покарання в місцях позбавлення волі, вчинив злочин в умовах воєнного стану, що вказує на схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень.
Окрім того, на переконання суду у даному кримінальному провадженні, наявний суспільний інтерес, який полягає в необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої сторони. При цьому належить враховувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків розгляду кримінального провадження, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Реальна можливість вільної зміни свого місця проживання (перебування) та відсутність постійного заробітку, підвищує ймовірність його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику.
Відсутність місця реєстрації, відсутність належного та постійного джерела доходу (прибутку) у підозрюваного, наявність судимості, підвищує ймовірність вчинення ним інших кримінальних правопорушень, а в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику.
Таким чином, слідчий суддя приходить до переконливого висновку, що стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зазначається, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
При вирішенні питання доцільності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 відповідно до вимог частини першої статті 178 КПК України, слідчим суддею враховуються такі обставини як вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у його вчиненні, відсутністю сталих (міцних) соціальних зв'язків та стосунків, а також вільний вибір місця знаходження та проживання, відсутність місця реєстрації, той факт, що останній раніше неодноразово був засуджений за скоєння корисливих злочинів, та те що строки досудового розслідування не скінчились, являється достатньою причиною разом з іншими для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, встановленим судом.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні цього питання слідчий суддя виходить з того, що зокрема, домашній арешт не забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється. Окрім того, слідчий суддя підкреслює, що підозрюваний не має місця реєстрації.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд вважає, що фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 особливо тяжкого злочину, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу підозрюваного, вказують на обґрунтованість застосування судом саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вищезазначені ризики виправдовують застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються підозрюваному, позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя.
На час розгляду клопотання суду не надано доказів про неможливість перебування підозрюваного в умовах попереднього ув'язнення за станом здоров'я або з інших причин.
На підставі ст. 182 КПК суд не обирає альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Керуючись статтями 176-178, 183, 184, 193-194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто по 18.12.2025 включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвали слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.10.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_9