Справа № 750/6853/25
Провадження № 2/750/2095/25
22 жовтня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу та штрафу за попереднім договором,
22 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути сплачений за попереднім договором-купівлі продажу від 29 серпня 2023 року аванс у сумі 5000 доларів США та штраф у сумі 1000 доларів США, а всього 6000 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день виконання рішення суду.
Обґрунтовано позов тим, що 29 серпня 2023 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено попередній договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов?язався продати та передати покупцю, а покупець зобов?язався купити та прийняти від продавця рухоме майно - транспортний засіб марки AUDI, модель А3, 2005 року випуску, колір бежевий, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідно до пункту 1.4. договору сторони зобов?язуються укласти основний договір купівлі-продажу протягом 10 днів з моменту набрання законної сили ухвали про зняття арешту з транспортного засобу, накладеного ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.08.2021, але у будь-якому випадку не пізніше першого січня дві тисячі двадцять п?ятого року на умовах, передбачених даним попереднім договором. Позивач сплатив відповідачу аванс у сумі 5000 доларів США, що на момент підписання договору складало 182843 грн. Однак, відповідач свої зобов?язання за договором не виконала, договір купівлі-продажу транспортного засобу в строк, передбачений пунктом 1.4 договору, не уклала, транспортний засіб не продала та не передала, а також не вжила заходів щодо зняття арешту з транспортного засобу. Згідно з пунктом 5.2. договору у випадку неукладення основного договору з вини продавця у визначений у пункті 1.4. цього попереднього договору строк, продавець повертає покупцю отриманий від нього аванс у сумі 5000 доларів США, що за курсом НБУ складає 182843 грн., упродовж 1 банківського дня та зобов?язується сплатити на користь покупця штраф у розмірі 20% від суми авансу. Позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми авансу за попереднім договором та сплати штрафу в розмірі 1000 доларів США, яка була отримана відповідачем, однак вказані грошові кошти відповідачем сплачені не були, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Відповідач відзив на позов не подала.
У судове засідання позивач не з'явився, його представник подала заяву про розгляд справи за її відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщалася завчасно і належним чином. Судова повістка відповідачу надсилалася за адресою її місця проживання, зареєстрованою в установленому законом порядку.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
29 серпня 2023 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено попередній договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов?язався продати та передати покупцю, а покупець зобов?язався купити та прийняти від продавця рухоме майно - транспортний засіб марки AUDI, модель А3, 2005 року випуску, колір бежевий, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить продавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 09.09.2020 (а.с. 8-10).
Відповідно до пункту 1.4. договору сторони зобов?язуються укласти основний договір купівлі-продажу протягом 10 днів з моменту набрання законної сили ухвалою про зняття арешту з транспортного засобу, накладеного ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.08.2021, але у будь-якому випадку не пізніше першого січня дві тисячі двадцять п?ятого року на умовах, передбачених даним попереднім договором.
Згідно із пунктом 2.1.1 вартість транспортного засобу на момент укладення цього попереднього договору складає 182843 грн., що станом на дату укладення договору за курсом НБУ становить 5000 доларів США.
У пункті 2.1.3. договору визначено, що покупець сплатив продавцю готівкою аванс у розмірі 5000 доларів США, що на момент підписання договору складає 182843 грн., що дорівнює вартості транспортного засобу до підписання цього договору.
Копією розписки від 29 серпня 2023 року підтверджується отримання відповідачем від позивача 5000 доларів США, що на момент написання розписки за курсом НБУ складає 182843 грн., у рахунок оплати транспортного засобу марки AUDI, модель А3, 2005 року випуску, колір бежевий, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 за попереднім договором-купівлі продажу від 29 серпня 2023 року (а.с. 11).
Разом з тим, основний договір купівлі-продажу в строк, встановлений у попередньому договорі, сторонами укладений не був.
Відповідно до пункту 5.2. договору у випадку неукладення основного договору з вини продавця у визначений у пункті 1.4. цього попереднього договору строк, продавець повертає покупцю отриманий від нього аванс у сумі 5000 доларів США, що на момент підписання договору за курсом НБУ складає 182843 грн. упродовж 1 банківського дня та зобов?язується сплатити на користь покупця штраф у розмірі 20% від суми авансу.
07 квітня 2025 року представник позивача звернулася до відповідача з вимогою про повернення суми авансу за попереднім договором купівлі-продажу від 29 серпня 2023 року в розмірі 5000 доларів США та сплати штрафу в розмірі 1000 доларів США, а всього 6000 доларів США, що за курсом НБУ становить 247897 грн. 20 коп. (а.с. 12).
Вказана вимога була отримана відповідачем 13 квітня 2025 року (а.с. 15), однак грошові кошти, як зазначає позивач, сплачені так і не були.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статтті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частинами першою, другою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Згідно із абзацом четвертим частини першої статті 635 Цивільного кодексу України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі .
Попередній договір є одним із різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому для попереднього договору, поряд з іншими його умовами, повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.
Тобто, у попередньому договорі, крім основного зобов'язання, може бути передбачена відповідальність сторін з того чи іншого питання, зокрема за неналежне виконання зобов'язання у виді штрафних санкцій.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини другої статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 570 Цивільного кодексу України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року в справі № 686/6823/14 та інших.
За вказаних обставин, враховуючи викладене, положення законодавства, а також те, що основний договір купівлі-продажу в строк, встановлений у попередньому договорі, сторонами укладений не був, беручи до уваги те, що відповідач отриманий аванс позивачу не повернула, а тому суд знаходить підстави для задоволення позову.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.
Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.
Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачу правничу допомогу надавала адвокат Антоненко Л.А. на підставі договору про надання правничої допомоги від 07 квітня 2025 року.
Згідно із копією акту виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги № б/н від 22 травня 2025 року вартість послуг адвоката Антоненко Л.А. становить 20000 грн. (а.с. 18).
Квитанцією № 275776 від 22 травня 2025 року підтверджується сплата позивачем адвокату Антоненко Л.А. 20000 грн. за надання правничої допомоги згідно з договором про надання правничої допомоги від 07 квітня 2025 року (а.с. 19).
Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, беручи до уваги складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 7000 грн.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 10-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу та штрафу за попереднім договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ) грошові кошти в сумі 6000 доларів США (шість тисяч доларів США).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2486 грн. 16 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 7000 грн. витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя