Справа №766/5414/23 н/п 2/766/5594/25
16 жовтня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Іванцової Н.К.,
за участю секретаря Березняк А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Представник Акціонерного товариства «Кредобанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.06.2021 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CL-315005, за яким банк надає позичальнику кредит у сумі 500000,00 грн. на поточні потреби в сумі 212132,22 грн. та на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед АТ «Кредобанк» в сумі 287867,78 грн., на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, при цьому позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, вказані в кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та ніші платежі в строк та на умовах, визначених кредитним договором. Щодо солідарної відповідальності другого з подружжя представник позивача звертає увагу на те, що у паспорті ОСОБА_1 містяться відомості про зареєстрований шлюб із ОСОБА_2 та посилається на судову практику, яка дозволяє залучати у спорах, в яких позичальником виступає фізична особа, яка на момент укладення кредитного договору перебувала в шлюбі - солідарним відповідачем іншого подружжя, навіть у випадку відсутності окремого договору поруки (позиція висловлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі 205/5882/18 від 07.10.2020). Зазначив, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність. Банк виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі. Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого станом на 18.07.2023 року утворилась заборгованість у розмірі 698086,60 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредита - 459590,36 грн., заборгованості за відсотками - 238496,24 грн. З метою досудового врегулювання спору 25.07.2023 року та 22.08.2023 року на адресу відповідачів було направлено досудову вимогу щодо виконання договірних забов'язань, проте 21.08.2023 року та 28.08.2023 року досудова вимога повернулась відправнику. У зв'язку з чим представник позивача просить задовольнити позов, стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором №CL-315005 від 01.06.2021 станом на 18.07.2025 у розмірі 698086,60 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту - 459590,36 грн. та заборгованість за відсотками - 238496,24 грн., стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 10471,30 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 69808,66 грн.
Ухвалою суду від 10.11.2023 року відкрито провадження за справою та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
02.06.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про витребування доказів, а саме просив витребувати у Акціонерного товариства «Кредобанк»: копію договору поруки або іншого документа, що підтверджує згоду ОСОБА_3 на участь у кредитному зобов'язанні; письмові докази, які засвідчують, що ОСОБА_3 була належним чином інформована про умови кредиту, її права та обов'язки; інші документи, які підтверджують участь ОСОБА_3 у кредитному договорі.
Також 02.06.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду клопотання, яким просив выдмовити у солідарному стягненні, визнати договір недійсним та відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування клопотання зазначив, що під час оформлення документів представник банку повідомив ОСОБА_3 , що її підпис потрібен виключно, як підтвердження згоди на отримання кредиту її чоловіком ОСОБА_1 , і вона не є поручителем. Вказав, що обов'язки за зобов'язання одного з подружжя не покладаються на іншого, якщо не доведено, що ці зобов'язання виникли в інтересах сім'ї, про що позивач не надав доказів.
06.06.2025 року та 12.06.2025 року відповідач ОСОБА_3 подала до суду письмові пояснення, у яких зазначила, що не зверталась особисто до банку для оформлення кредиту, не мала наміру ставати поручителем і не була проінформована про те, що підписує договір поручительства, який тягне за собою солідарну відповідальність. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог банку про солідарне стягнення з неї заборгованості.
01.07.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про витребування доказів, а саме просив витребувати у Акціонерного товариства «Кредобанк»: листування з банком; записи телефонних дзвінків, переписку у Viber, відмову від реструктуризації. Також просив витребувати матеріали справи про банкрутство з Південно-Західного апеляційного господарського суду м. Одеси. Крім того, просив призначити судово-економічну експертизу для перевірки: правильності нарахування процентів, пені, штрафів; точності суми заявлених вимог; врахування оплачених ним сум. Також вказав, що до початку повномасштабного вторгнення він сумлінно виконував свої кредитні зобов'язання перед АТ «Кредобанк», після початку війни він чотири місяці перебував в окупації та згодом був вимушений виїхати до Грузії, де більшість доходів йшли на оренду житла та лікування дружини з хронічними захворюваннями. Зазначив, що у листопаді 2024 року він отримав травму та втратив роботу. Вважає, що ці обставини є непереборними(форс-мажорними). Просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
Ухвалою суду від 01.10.2025 року у задоволенні клопотань відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був неодноразово повідомлений у встановленому законом порядку, а саме направленням на адресу проживання судових повісток, а також шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України».
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була неодноразово повідомлена у встановленому законом порядку, а саме направленням на адресу проживання судових повісток, а також шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України».
Зважаючи на те, що сторони за справою в судове засідання не з'явились, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що 01.06.2021 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CL-315005.
Відповідно до меморіальних ордерів від 01.06.2021 р., ОСОБА_1 отримав від позивача вищевказані кредитні кошти.
Згідно п.2.1, 2.3 кредитного договору, банк видає позичальнику кредит у сумі 500000,00 грн. до 29 листопада 2024 року.
Відповідно до п.2.4 кредитного договору, позичальник доручає банкові здійснити переказ кредитних коштів на наступні цілі та за наступними реквізитами:
-на поточні потреби в сумі 212132,22 грн. на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Кредобанк »(МФО 325365);
-на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед АТ «Кредобанк», МФО 325365, ЄДРПОУ 09807862, по кредитному договору №CL-237436 від 20.11.2019 року, в сумі 287867,78 грн. на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у АТ «Кредобанк»(МФО 325365).
Пунктами 4.1, 4.2 Кредитного договору передбачено, що за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 35 % річних. Відповідно до умов договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360», за ставкою визначеною п. 4.1. Кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього Кредитного договору.
Відповідно до п. 6.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені цим Договором та додатками до нього.
Згідно п. 6.2. Кредитного договору Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим Кредитним договором відповідно до Графік платежів (Додаток № 1 до цього договору Кредитного договору). Всього позичальник зобов'язаний здійснити 42 щомісячних платежів по 20953,00 грн., щомісячно.
Відповідно до п. 6.9. Кредитного договору Банк, у випадках передбачених п.3.3. Кредитного договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Кредитним договором, про що письмово повідомляє Позичальника. Відповідно до п. 6.10. Договору, Позичальник зобов'язаний після отримання повідомлення Банку, передбаченого п.6.9. Кредитного договору, усунути порушення умов Кредитного договору, вказаних у повідомленні (згідно із п.п.3.3.2., 3.3.3. Кредитного договору) протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо Позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов'язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за Кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення Банку (п.6.9. Кредитного договору).
У зв'язку з порушенням кредитних зобов'язань позичальником, позикодавцем направлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості по вищевказаному кредитному договору. Відповідачі не вчинили жодної дії спрямованої на погашення заборгованості за Кредитним договором.
АТ «Кредобанк» свої зобов'язання за договором виконано, а ОСОБА_1 тривалий час свої зобов'язання за договором не виконував та згідно розрахунку заборгованості по Кредитному договору станом на 18.07.2023 року має заборгованість в загальній сумі 698086,60 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредита - 459590,36 грн., заборгованості за відсотками - 238496,24 грн., що підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст.ст.610,612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що вимоги до відповідача ОСОБА_1 щодо стягнення на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором №CL-315005 від 01.06.2021 в сумі 698086,60 грн. підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з приписів ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач ОСОБА_1 не надав суду належних доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.
Відповідно до п. 7.5 Кредитного договору сторона, яка порушила зобов'язання за кредитним договором, звільняється від відповідальності за таке порушення, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або дії, визначених Законом України « Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорних обставин.
Доводи відповідача ОСОБА_1 щодо форс-мажорних обставин, суд до уваги не приймає, оскільки посилаючись на форс-мажор як на підставу звільнення від відповідальності, відповідачу обов'язково потрібно довести, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов'язанні. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору недостатньо.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався й наразі триває.
З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що містить у відкритому доступі вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».
Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому позивач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18 грудня 2014 року, саме за спірним зобов'язанням.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20.
Форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Отже, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов'язань. Обставини, які виникли у зв'язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов'язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв'язок між неможливістю виконання договору та військовими діями, що відповідачем, в свою чергу, не доведено.
Вимога позивача про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №CL-315005 від 01.06.2021 з відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно наданих позивачем доказів, ОСОБА_2 не укладала з позивачем договору, яким би був передбачений солідарний обов'язок по зобов'язанням за кредитним договором №CL-315005 від 01.06.2021.
Суд відхиляє, як підставу солідарної відповідальності ОСОБА_2 , посилання позивача на позицію Верховного суду у справі № 205/5882/18 від 07.10.2020, яка дозволяє залучати у спорах, в яких позичальником виступає фізична особа, яка на момент укладення кредитного договору перебувала у шлюбі солідарним відповідачем іншого подружжя, навіть у випадку відсутності окремого договору поруки.
Згідно ч. 3 ст. 61 СК України у разі, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були отримані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Помилковим є і посилання позивача у позовній заяві на правовий висновок, висловлений Верховним судом у постанові від 07.10.2020 року у справі № 205/5882/18, оскільки в даній справі судами було встановлено, що кредит дійсно був отриманий в інтересах сім'ї, адже його метою було придбання будинку, в якому проживало подружжя. Отже, такий кредит очевидно був отриманий в інтересах подружжя для задоволення їх спільних потреб у житлі.
Суд констатує, що позивачем не надано доказів використання отриманих ОСОБА_1 кредитних коштів спільно з ОСОБА_2 в інтересах сім'ї.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення вимоги про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором №CL-315005 від 01.06.2021 відсутні, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 10471,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням №40413512 від 11.08.2023 року. Зазначена сума судового збору сплачена за вимогу майнового характеру. Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про задоволення майнової вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 в повному обсязі, сума сплаченого судового збору у розмірі 10471,30 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представник позивача, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження цих обставин надав суду: договір про надання правової допомоги № б/н, укладений 11.02.2019 року між АТ «Кредобанк», в особі заступника Голови правління Адама Свірського та Адвокатським об'єднанням «Бізнес і Право», в особі директора - Король-Єгорової Євгенії Володимирівни, а саме його першу сторінку (де визначено терміни) та останню (підписи сторін), зі змісту яких суд не встановив обставин щодо розміру обумовлених судових витрат та їх розрахунку. Також суду надана копія довіреності №12783 від АТ «Кредобанк», якою уповноважено адвоката Павленка С.В. представляти інтереси банку, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Павленка С.В.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що Павленко С.В., який діяв в інтересах АТ «Кредобанк» та звернуся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, перебуває в трудових відносинах з АО «Бізнес і право», з яким 11 лютого 2019 року АТ «Кредобанк» уклало договір про надання правової допомоги та на який сторона позивача посилається, як на підставу для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу.
Будь-яких інших документів, зокрема договорів, актів виконаних робіт до договорів, рахунків про сплату коштів, тощо, суду не надано.
Отже суд не вбачає підстав до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. 141, 258, 259, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовну заяву Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ЄДРПОУ 09807862) заборгованість за кредитним договором №CL-315005 від 01.06.2021 року, яка станом на 18.07.2023 року становить 698086 (шістсот дев'яносто вісім тисяч вісімдесят шість) грн. 60 (шістдесят) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ЄДРПОУ 09807862) судовий збір в розмірі 10471 (десять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 30 (тридцять) коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяН.К.Іванцова