Справа № 587/3452/25
21 жовтня 2025 року Сумський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді Черних О.М.,
за участю секретаря судового засідання Овчаренко М.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в приміщенні Сумського районного суду Сумської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» м. Київ, вул. Саксаганського, 133А) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
18 липня 2025 року до Сумського районного суду Сумської області через систему «Електронний суд» надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 35142,27 гривень.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 08.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №08.10.2024-100002483, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 20000 гривень строком на 140 днів.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 17.07.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 35142,27 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 14789,57 грн., по процентах в розмірі 10352,70 грн., неустойки 10000 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
У зв'язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» вказану заборгованість, а також судові витрати по справі.
18.07.2025 року ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, однак надав заяву про розгляд справи у його відсутності, так як він є військовослужбовцем за контрактом. Також, враховуючи цю обставину, просив суд врахувати той факт, що він тіло кредиту фактично виплатив, на підставі чинного законодавства не стягувати з нього комісію, відсотки та інші нарахування та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Додатково надав довідку в/ч НОМЕР_1 від 02.01.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 з 03.12.2021 року по теперішній час перебуває на військовій службі за контрактом та копію військового квитка.
Відповідно до заяви від 18.08.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» зменшило розмір позовних вимог і просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 14789,57 грн та судові витрати.
Відповідно до частини 2 статті 247ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписуючими технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 2статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
Згідно з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною,Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог статей 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлено, що 08.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №08.10.2024-100002483, в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 20000 гривень строком на 140 днів (а.с. 17-25).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч.12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно доч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно умов кредитного договору № №08.10.2024-100002483 від 08.10.2024 року, сума кредиту становить 20000,00 грн строком на 140 днів, із сплатою процентної ставки у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом.
На виконання умов договору відповідач 08.10.2024 року отримав кредитні кошти в розмірі 20000 грн шляхом перерахування їх фінансовою установою на його банківську картку № НОМЕР_2 .
Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором.
Однак, відповідач не виконав свого обов'язку та не повернув наданий кpeдит в строк та на умовах, передбачених договором.
Згідно довідки-розрахунку станом на 17.07.2025 року у ОСОБА_1 , утворилась заборгованість у розмірі 35142,27 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 14789,57 грн., по процентах - 10352,70 грн., неустойка - 10000 грн.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості не був спростований відповідачем в установленому законом порядку, а тому вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ.
Разом з тим, надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Згідно із ч.2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи оферту кредитодавця відповідач підписом у заяві визнає та погоджується на запропоновані ним умови.
За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Згідно зст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Проте, як вбачається з довідки в/ч НОМЕР_1 від 02.01.2025 року, ОСОБА_1 з 03.12.2021 року по теперішній час перебуває на військовій службі за контрактом.
Відповідно до ст.14п.15 Закону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону станом на час укладення кредитного договору), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відповідно до ст.14п.15 Закону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону станом на час розгляду справи), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Із урахуванням викладеного суд погоджується з позицією відповідача щодо неправомірності нараховування первісним кредитором відсотків за користування кредитом та приходить до висновку про наявність підстав для застосування до укладеного з відповідачем кредитного договору № 08.10.2024-100002483 від 08.10.2024 року вимог п. 15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у частині не нарахування відсотків за користування кредитом.
Судом було досліджена картка субконтоКонтрагенти, договори за 08.10.2024-08.08.2025, договір 08.10.2024-100002483 і встановлено, що ОСОБА_1 перерахував на погашення кредиту ТОВ «Споживчий Центр» 28277,17 грн.
Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позову про стягнення заборгованості за відсотками, комісією та неустойкою необхідно відмовити.
Згідно вимог ч.ч. 1,2,10 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Керуючись ст. 7-13, 81, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, на підставі ст. 525-526, 530, 549-552, 611, 625, 1054, 1056-1 ЦК України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ37356833,вул.Саксаганського,133-А,м.Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду через Сумський суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Суддя О.М. Черних