Справа № 591/3896/25
Провадження № 2/591/805/25
21 жовтня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Сидоренко А.П.
з участю секретаря судового засідання - Кирионенко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ейсмонта Євгена Анатолійовича до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ейсмонта Є.А. 15 квітня 2025 року звернувся до суду з вказаним позовом до ПАТ «СУМИХІМПРОМ» та свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач звільнився з роботи у відповідача 10 березня 2025 року.
На сьогодні, відповідач заборгував позивачу 105668,66 грн. Дана обставина підтверджується копією розрахункового листа за березень 2025 року, копією повідомлення від 20 березня 2025 року.
Посилаючись на вимоги ст.ст. 116, 117 КЗпП України, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 105668 грн. 66 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, виходячи із середньоденного заробітку в сумі 466 грн.36 коп. по дату ухвалення судового рішення, з подальшим утриманням податків та зборів, а також понесені судові витрати.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18 квітня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання на 15 липня 2025 року о 14 год. 00 хв.
02 травня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому частково заперечує проти позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зазначаючи про те, що позивач використовує позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як спеціальний вид відповідальності роботодавця та має на меті відшкодування нібито завданих збитки від порушення її майнових прав.
Однак, відповідач вважає, що суд має врахувати, що така компенсація повинна бути адекватною та відповідати принципу співмірності, а не розглядатися як спосіб збагачення за рахунок роботодавця.
Відповідач також вважає, що затримка з виплати заробітної плати позивачу відбулася не внаслідок його протиправної поведінки, а зовсім з інших поважних причин.
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України із 05.30 год. 24 лютого2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.
Відповідно до розділу 1 п. 1.7 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» зі змінами та доповненнями, м. Суми Сумської міської територіальної громади (UА59080270000073662) з 06 березня 2024 року віднесено до територій, на якій можливі бойові дії.
У зв'язку з активізацією на початку 2024 року бойових дій у межах Сумської області, в м. Суми збільшилася кількість сповіщень про повітряну тривогу, пов'язаних з бомбардуванням, нанесенням ракетних ударів, ударів БПЛа, у тому числі по території міста. Так, за загальновідомими статистичними даними за період з 01.01.2024 по 01.01.2025 на території Сумської області (м. Суми) відбулося 1561 сповіщення про повітряну тривогу, що складає в сукупності 3090,9 год. Згідно офіційних повідомлень засобів масової інформації розміщених на сайті (https://afr-alarms.in.ua/region/sumy?froш=2024-04-01 &Ю=2024-11-17#з1аГізГіс), тільки на території м. Суми зафіксовано 152 повідомлень про вибухи, внаслідок яких були пошкоджені будинки, інфраструктура міста та активи ПАТ «СУМИХІМПРОМ».
Оскільки, вказані військові дії агресора, створювали реальну небезпеку для життя та здоров'ю працівників, виникали тривалі простої, цехів які працювали в період оголошення вимушеного простою.
В період з 24.02.2022 по 01.01.2025 відповідач неодноразово зазнавав військових обстрілів. Так, 10.03.2022 агресором пошкоджено філію підприємства оздоровчий табір «Зоряний»; 21.03.2022 приміщення аміачного відділення цеху виробництва мінеральних добрив; 21.10.2022 приміщення сушильно - абсорбційного відділення сірчано -кислотного цеху; 01.09.2024 будівлю прохідної ІДОФ-2. складу ПММ. ЗІ ЗР та складу готової продукції «Піросульфат»; в період з 10.09.2024 по 17.09.2024 адміністративної будівлі заводоуправління, приміщення цехів СКЦ-4. ЦСМД. ЦЦКВПТ і А. МСЧ. Отже, внаслідок військової агресії підприємству завдано збитків на суму більше 4 млн. грн.. та суттєві порушено виробничу діяльність.
За вказаними фактами, УСБУ в Сумській області відкриті кримінальні провадження, за якими проводиться досудове розслідування (СРДР № 12022200460000110 від 28.02.2022 за ч.1, ч. 2 ст. 438 КК України. № 12022200480000433 від 21.03.2022 за ч.1 ст. 438 КК України, № 12022200480002215 від 21.10.2022 за ч. 1 ст. 438 КК України. № 22024200000000323 від 01.09.2024 за ч. 1 ст. 438 КК України та інші).
Наведене у сукупності, свідчить що несвоєчасна виплата ОСОБА_1 заробітної плати, пов'язана не тільки з кризовою ситуацією на підприємстві, а і внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, втратою активів підприємства.
Відтак, відповідач вважає, що вимоги позивача щодо стягнення сум середнього заробітку є не справедливими, не співмірними зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, умовами що склалися в період воєнного стану, діями позивача та відповідача.
Відповідач вважає, що стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки при звільненні, виходячи із середньоденного заробітку в сумі 466,36 грн. по дату ухвалення судового рішення буде явно неспівмірним із заборгованістю, поряд із задоволенням аналогічних вимог, інших позивачів - працівників ПАТ «СУМИХІМПРОМ» створить для підприємства (яке перебуває в стадії приватизації на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності» від 16.01.2019 X. 36-р та Наказ Фонду державного майна України від 08.06.2018 №765) великий майновий тягар відповідних виплат, та унеможливить виконання роботодавцем зобов'язань із виплати заробітної плати іншим працівникам, при цьому цей тягар внаслідок вимушеного простою підприємства в умовах воєнного стану може бути взагалі непосильним.
У зв'язку з цим відповідач просить суд врахувати вказані обставини, щодо визначення розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку позивача виходячи із принципів розумності, справедливості га пропорційності.
Зважаючи на викладені обставини, просить суд позовні вимоги задовольнити частково, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшити (а.с. 13-15).
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу для розгляду по суті на 21 жовтня 2025року о 14 год. 30 хв.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява по розгляд справи за його відсутності. просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Норми ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлюють обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під час судового розгляду встановлено, що позивач працював в АТ «СУМИХІМПРОМ» та 10 березня 2025 рок убув звільнений з посади майстра виробничої дільниці (а.с.4-зворот).
З повідомлення АТ «СУМИХІМПРОМ» від 20 березня 2025 року вбачається, що заробітна плата, що підлягає позивачу до виплати при звільненні з 10 березня 2025 року складає - за березень 105668, 66 грн.( а.с.5).
Вказаний розмір заборгованості перед позивачем також підтверджується копією розрахункового листа за березень 2025 року (а.с.5-зворот).
З довідки ПАТ «СУМИХІМПРОМ» від 04 листопада 2024 року № 1851/85 вбачається, що 10 березня 2022 року пошкоджено філію ПАТ «Сумихімпром» Оздоровчий табір «Зоряний», завдано матеріальних збитків на суму 960000,00 грн.
У ході авіаційних та ракетних обстрілів ПАТ «СУМИХІМПОМ, які сталися 10, 11, 13, 17 вересня 2024 року пошкоджено адміністративну будівлю заводоуправління, приміщення цехів підприємства, завдано матеріальних збитків на загальну суму 2 061 000,79 грн.
01 вересня 2024 року у ході обстрілів пошкоджено будівлю прохідної ЦОФ-2, складу ПММ, ЛЗР та складу готового продукту «Піросульфіт», загальні збитки становлять 1159000,44 грн.
Вказані факти зафіксовані правоохоронними органами, всі пошкодження задокументовані актами обстежень та направлені органам досудового розслідування для включення підприємства в реєстр для відшкодування збитків (а.с.16).
З довідки ПАТ «СУМИХІМПРОМ» від 07 листопада 2024 року № 1875/85 встановлено, що з початку введення 24 лютого 2024 року на території України воєнного стану у зв'язку з воєнною агресією російської федерації у виробничій діяльний ПАТ «Сумихімпром» склалися певні об'єктивні обставини, які вплинули на прибутковість його господарської діяльності. Насамперед, це пов'язано з порушенням логістичних зв'язків з постачальниками сировини та покупцями готової продукції, зниженням виробничих потужностей підприємства.
Станом в період 2024 року в роботі знаходилося лише 3 основні цехи з 10, а завантаженість виробничих потужностей становила близько 8%. У зв'язку з чим діяльність підприємства залишається збитковою.
Протягом 2024 року значно збільшилась кількість обстрілів виробничих потужностей підприємства, що супроводжувалося руйнуванням цехів, прохідної, об'єктів енергетичної інфраструктури тощо. Все це, разом з неодноразовим пошкодженням об'єктів постачальників електричної енергії, призвело до неодноразової зупинки виробництва на ПАТ «Сумихімпром».
Внаслідок постійних обстрілів. повітряних тривог і припинення енергозабезпечення значно зросли борги за спожитий природний газ, електричну енергію і при відсутності обігових, коштів зростає борг із виплати заробітної плати працівникам підприємства.
Таким чином, збитки від простоїв виробництва ПАТ «Сумихімпром» через відсутність електропостачання у 2024 році, станом на 23 жовтня 2024 склали 21 960 800 грн. Загальні витрати, пов'язані з простоєм тільки за 3 квартал 2024 складають 81 478 000 грн.
Станом на 01 листопада 2024 на ПАТ «СУМИХІМПРОМ» у зв'язку з відсутністю сировини для виробництва готової продукції оголошено простій усіх структурних підрозділів (а.с. 16-зворот).
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до положень статей 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом встановлено, що відповідачем всупереч вимог ст. 116 КЗпП України позивачу не було виплачено у день звільнення усі належні йому суми.
У Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18) вказано, що: «зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)».
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/10 (провадження № 12-56гс21) зазначила, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні статті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили, а також, дійшла висновку, що: «Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Викладене свідчить, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».
Разом з цим, обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (стаття 82 ЦПК України). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.
Відповідно до положень статті 263 ЦК України непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - це обставини, що перешкоджають виконанню зобов'язань однією із сторін, незалежні від її волевиявлення і контролю, а також непереборні при вживанні всіх розумних заходів щодо їх запобігання. Визначення обставин непереборної сили наведено у статті 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (укладена у Відні 11 квітня 1980 року). Для визначення яких-небудь обставин форс-мажорними необхідно обов'язкова наявність ряду чинників: непереборність сили, що викликала ці обставини; неможливість контролювати ситуацію, впливати на неї; виникнення перешкоди не могло бути передбачено під час укладення зобов'язання.
Положеннями частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Із урахуванням положень частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та пункту 6.10 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року № 44(5), документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, вимоги до якого встановлені пунктом 6.11 Регламенту.
З огляду на вищезазначене слідує, що роботодавцю необхідно довести настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог проте не надав суду належних і допустимих доказів того, що порушення по невиплаті усіх необхідних сум заробітної плати при звільненні позивачки сталися внаслідок настання обставин непереборної сили (форс-мажору ведення на території, де знаходиться роботодавець, воєнних дій). Такі докази мали бути підтверджені сертифікатом Торгово-промислової палати України (уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат), як це передбачено чинним законодавством України та, в даному випадку, були б підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань по своєчасній виплаті заробітної плати.
Таким чином право позивача є порушеним та підлягає захисту і на його користь з відповідача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі в розмірі 105668 грн. 66 коп.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761 /9584/ 15-ц.
Позивач в позовній заяві порушує питання про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення.
Однак, з врахуванням вимог ч. 1 ст. 117 ЦПК України, згідно якої у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, підлягає стягненню середній заробіток не більше як за шість місяців, тобто за 133 робочих дні (за період з 11 березня 2025 року по 11 вересня 2025 року).
Згідно позовної заяви середньоденний заробіток позивача становить 466 грн. 36 коп. та вказаний розмір відповідачем не заперечується.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 11 березня 2025 року по 11 вересня 2025 року становить 62025 грн. 88 коп.
Згідно з частиною першою статті 9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
У трудових правовідносинах як працівник так і роботодавець мають діяти добросовісно, реалізуючи свої права, як цього вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру, суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження№ 14-623цс18) та неодноразово підтверджених Верховним Судом, зокрема у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 569/7584/18, від 08 липня2020 року у справі № 761/17815/18, від 08 липня 2020 року у справі№ 569/13794/18, від 29 липня 2020 року у справі № 212/6331/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 152/1957/15-ц, від 27 січня 2021 року у справі№ 332/3682/17, від 29 березня 2021 року у справі № 760/23306/17,від 16 квітня 2021 року у справі № 761/11253/19, від 09 червня 2021 року у справі № 213/817/20, від 09 червня 2021 року у справі № 213/719/20.
З огляду на вказане, враховуючи характер заборгованості по заробітній платі, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат в сумі 50000 грн. 00 коп. Така сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було б передбачити.
За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 50000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп. та оскільки позивач при подачі позову за позовними вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі був звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ейсмонта Євгена Анатолійовича до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 105668 грн. 66 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 березня 2025 року по 11 вересня 2025 року в розмірі 50000 грн. 00 коп., та судовий збір в розмірі 968 грн. 96 коп.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СУМИХІМПРОМ», місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356.
Суддя А.П.Сидоренко