Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 514/618/25
Провадження по справі № 2/514/406/25
16 жовтня 2025 року с-ще Бессарабське
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Кравченко П.А.,
за участю секретаря судового засідання - Мельниченко Н.М.
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Бессарабське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за позикою,
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, вказуючи на те, що ОСОБА_2 уклав з обслуговуючим кооперативом «Житловий будівельний кооператив Консул» Договір № Ф-6-4, Договір №72М, Договір №13 К про сплату внесків до ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ «ЖИТЛОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЦ КООПЕРАТИВ КОНСУЛ». Відповідно до умов Договорів, ЖБК зобов'язується здійснити дії для задоволення житлових та інших пов'язаних з житловими потреб Учасника ОСОБА_2 , відносно житла, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок внесків учасників та отримати у ході діяльності Кооперативу збудований Будинок, зданий в експлуатацію, передати учаснику пай, за яким закріплений об'єкт нерухомості та всі документи, що є необхідними для державної реєстрації права власності на нього, а Учасник зобов'язується внести повний пайовий внесок до ЖБК у розмірі та у порядку встановленому цим Договором та має право отримати пай, у вигляді об'єкту нерухомості лише після сплати повного пайового внеску. Так, за ОСОБА_2 було закріплено наступні паї відповідно до договорів :
- за Договором № А-6-4 пай, у вигляді об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , будівельний індентифікатор А-6-4, площею 76,3 м2.
- за Договором №72М пай, у вигляді об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , площею 13,3 м2.
- за Договором №13К пай, у вигляді об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 , площею 11,09 м2.
Надалі Позивач, ОСОБА_1 та Відповідач ОСОБА_2 за усною попередньою домовленістю мали намір укласти договір переуступки майнових прав та переведення обов'язків за Договором №А-6-4, Договором №72М, Договором №13К про сплату внесків до ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ «ЖИТЛОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ КОНСУЛ».
У подальшому ОСОБА_2 отримав кошти від ОСОБА_1 у розмірі 190 000 дол. США, а ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 оригінали документів, а саме Договір №А-6-4, Договір №72М, Договір №13К; Акт звірки розрахунків №А-6-4; Довідка за Договором №13К від 06.12.2021; Довідка за Договором №72М від 06.12.2021 року та Договір від 21.06.2023 року про переуступку прав та переведення обов'язків за Договором №А-6-4, Договором №72М, Договором №13К про сплату внесків до ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ «ЖИТЛОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ КОНСУЛ» у трьох екземплярах для підписання зі сторони Позивача. Позивачем даний Договір було підписано та після надано на підпис ОСОБА_2 , але останній відмовлявся здійснювати подальше підписання договору з невідомих йому причин, відтягуючи підписання Договору.
Позивач ОСОБА_1 повторно звернувся до Відповідача та вимагав повернути сплачені грошові кошти у розмірі 190 000 дол. США та зазначив що у разі неповернення коштів він буде вимушений звертатись до правоохоронних органів.
Відповідач пообіцяв, що поверне гроші та щоб він не звертався до правоохоронних органів - написав розписку від 21.07.2023 року, що він ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 190 000 дол. США та зобов'язується їх повернути до 21.08.2023 року.
Відповідно до п. 3.3.1.Договору Відповідач був зобов'язаний передати оригінали всіх документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для здійснення дій за Договором протягом трьох календарних днів з моменту підписання цього Договору, та відповідно до п. 3.3.2. письмово повідомити «ЖБК» про настання умов, визначених у п.1.2. цього Договору, тобто щодо здійснення розрахунків.
Але, всупереч умовам Договору Відповідач:
1. Не здійснив передачу майнових прав передбачених Договорами №А-6-4, №72М, №13К, ймовірно не повідомив «ЖБК» про його намір здійснити переуступку своїх прав та обов'язків передбачених Договором,
2. Договір про переуступку до теперішнього часу не підписаний «ЖБК»
3. Відповідачем не повідомлено кооператив про отримані кошти, як того вимагають умови Договору.
На теперішній час грошові кошти не повернуті, майнові права на мене не переоформлені належним чином.
Також, я звернувся з адвокатським запитом до ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ -ЖИТЛОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ КОНСУЛ» від 18.04.2025 року вих.№1 з проханням надати наступну інформацію:
1. Чи є ОСОБА_2 на момент подачі адвокатського запиту асоційованим членом кооперативу «Житловий будівельний кооператив Консул»?
2. Чи укладався ОСОБА_2 з обслуговуючим кооперативом «Житловий будівельний кооператив Консул» Договір №А-6-4, Договір №72М, Договір №13К про сплату внесків до обслуговуючого кооперативу «Житловий будівельний кооператив Консул»?
3. Чи дійсні на момент подачі адвокатського запиту Договір №А-6-4, Договір №72М, Договір №13К; Акт звірки розрахунків №А-6-4; Довідка за Договором №13К від /6.12.2021; Довідка за Договором №72М від 06.12.2021 року; Договір від 21.06.2023 року, які укладені та підписані ОСОБА_2 з обслуговуючим кооперативом «Житловий будівельний кооператив Консул».
25.04.2025 року вих. №02/04-25 ОБСЛУГОВУЮЧИЙ КООПЕРАТИВ «ЖИТЛОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ КОНСУЛ» надав відповідь, що інформація є конфіденційною.
Станом на дату подання позову відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 190 000 дол. США.
Позивач ОСОБА_1 під час судового розгляду підтримував позовні вимоги, посилаючись на докази, що містяться в матеріалах справи, в судове засідання призначене на 16.10.2025 року не з'явився, до суду через «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причин неявки суду не повідомив. Крім того, відповідач повідомлений про день та час судового розгляду справи шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Тарутинського районного суду Одеської області, офіційного веб-порталу судової влади.
При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 уклав з обслуговуючим кооперативом «Житловий будівельний кооператив Консул» Договір № Ф-6-4, Договір №72М, Договір №13 К про сплату внесків до ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ «ЖИТЛОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЦ КООПЕРАТИВ КОНСУЛ». Відповідно до умов Договорів, ЖБК зобов'язується здійснити дії для задоволення житлових та інших пов'язаних з житловими потреб Учасника ОСОБА_2 , відносно житла, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок внесків учасників та отримати у ході діяльності Кооперативу збудований Будинок, зданий в експлуатацію, передати учаснику пай, за яким закріплений об'єкт нерухомості та всі документи, що є необхідними для державної реєстрації права власності на нього, а Учасник зобов'язується внести повний пайовий внесок до ЖБК у розмірі та у порядку встановленому цим Договором та має право отримати пай, у вигляді об'єкту нерухомості лише після сплати повного пайового внеску. Так, за ОСОБА_2 було закріплено наступні паї відповідно до договорів :
- за Договором № А-6-4 пай, у вигляді об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , будівельний індентифікатор А-6-4, площею 76,3 м2.
- за Договором №72М пай, у вигляді об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , площею 13,3 м2.
- за Договором №13К пай, у вигляді об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 , площею 11,09 м2.
Надалі Позивач, ОСОБА_1 та Відповідач ОСОБА_2 за усною попередньою домовленістю мали намір укласти договір переуступки майнових прав та переведення обов'язків за Договором №А-6-4, Договором №72М, Договором №13К про сплату внесків до ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ «ЖИТЛОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ КОНСУЛ».
У подальшому ОСОБА_2 отримав кошти від ОСОБА_1 у розмірі 190 000 дол. США, а ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 оригінали документів, а саме Договір №А-6-4, Договір №72М, Договір №13К; Акт звірки розрахунків №А-6-4; Довідка за Договором №13К від 06.12.2021; Довідка за Договором №72М від 06.12.2021 року та Договір № від 21.06.2023 року про переуступку прав та переведення обов'язків за Договором №А-6-4, Договором №72М, Договором №13К про сплату внесків до ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ «ЖИТЛОВИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ КОНСУЛ» у трьох екземплярах для підписання зі сторони Позивача. Позивачем даний Договір було підписано та після надано на підпис ОСОБА_2 , але останній відмовлявся здійснювати подальше підписання договору.
Позивач ОСОБА_1 повторно звернувся до Відповідача та просив повернути сплачені грошові кошти у розмірі 190 000 дол. США та зазначив що у разі неповернення коштів він буде вимушений звертатись до правоохоронних органів.
В подальшому ОСОБА_2 , написав розписку від 21.07.2023 року, про те, що він взяв в борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 190 000 дол. США та зобов'язується їх повернути до 21.08.2023 року.
Як вбачається з розписки, ОСОБА_2 отримав у борг у ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 190 000 доларах (США) та зобов'язується повернути до 21.08.2023 року.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або диспозитивно безоплатним правочином.
Згідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не тільки факту укладення правочину, а й передання грошової суми.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України 24 лютого 2016 року у справі №6-50цс16.
Також, у постанові Верховгого Суду від 31 березня 2023 року (справа № 191/2151/20) вказано, що за своєю суттю договір чи розписка про отримання у позику грошових коштів є документами, якими підтверджується як умови домовленості сторін та зміст зобов'язань, так і засвідчується отримання позичальником від позикодавця погодженої сторонами грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Схожі за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що взяті на себе зобов'язання за договором позики відповідач в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим є непогашена сума позики у розмірі 190 000 доларів США. Доказів на спростування цього відповідачем надано суду не було.
Також, суд враховує, що у рішенні від 16.01.2019 року (справа №373/2054/16-ц) Велика Палата Верховного Суду визнала можливість визначення грошового зобов'язання в іноземній валюті сторонами цивільно-правових угод, які виконуються на території України. Це дозволяє сторонам визначити грошовий еквівалент угоди в іноземній валюті та укладати договори позики в інших валютних одиницях, забезпечуючи таким чином широкі можливості в укладенні правочинів.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.
Враховуючи, що за умовами договору між сторонами і фактично у позику були передані кошти в іноземній валюті, та за відсутності будь-яких домовленостей між сторонами щодо переведення боргового зобов'язання у національну валюту чи в еквівалент до національно валюти, то за умовами договору між сторонами, позичальник має зобов'язання повернути борг у іноземній валюті у визначеній договором / несплаченій сумі, і тому поверненню позичальником (та стягненню за рішенням суду) підлягає сума боргу у іноземній валюті (валюті позики і валюті визначеного сторонами грошового зобов'язання), за самим правовим змістом договору позики і за принципом «поверни те, що взяв».
Висновки Верховного Суду з цього питання, визначаються в контексті сучасного розвитку цивільного законодавства та надають підтримку юридичної впевненості в укладанні та виконанні договорів позики в Україні.
Відповідно до положень статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Таким чином, у порушення умов договору позики, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за договором позики, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Згідно зі ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов'язання» (стаття 530 ЦПК України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Дослідивши матеріали справи, надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам у справі, враховуючи те, що зобов'язання відповідач не виконав, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 190 000 доларів США.
Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15 140,00 грн).
Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджено довідкою серії 12 ААГ №952251 (а.с. 44).
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі особи з інвалідністю I та II груп (п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір").
Отже позивач звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, стягненню із відповідача на користь держави підлягають судові витрати у розмірі 15 140,00 грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 76 - 81, 89, 95, 133, 141, 263 - 265, 268, 273, 274, 280 - 282, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за позикою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 , виданий Березанським РВ УМВС України в Миколаївській області 23.11.1999 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ) борг в розмірі 190 000 (сто дев'яносто тисяч) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) судовий збір в розмірі 15 140,00 грн. на користь держави.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Одеського апеляційного суду через Тарутинський районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 16.10.2025 року.
Суддя П.А. Кравченко