Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 347/1529/25
Провадження № 2/945/1634/25
(заочне)
22 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Павленко І.В., за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
28 липня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Косівського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 (далі - відповідач) аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 2012 року по 2019 рік сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах (цивільному шлюбі), спільно проживали та вели господарство. Офіційний шлюб не реєстрували. У 2024 році позивач уклала в шлюб з іншою особою, у зв'язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Зазначає, що неповнолітні діти зареєстровані за місцем проживання батька, проте фактично з моменту розірвання стосунків і до теперішнього часу проживають разом з позивачем та перебувають на повному її утриманні. Позивач самостійно, власними силами матеріально забезпечує, доглядає та виховує їх, а також виконує всі інші обов'язки, покладені на матір законом та все необхідне для належного утримання дітей.
Крім того, позивач зазначає, що щомісячні витрати на спільних з відповідачем дітей становлять близько 12 000 - 15 000 гривень, враховуючи витрати на придбання продуктів харчування, одягу та взуття, канцелярських товарів, засобів гігієни, медикаментів та оплати медичних послуг. Діти навчаються у загальноосвітньому навчальному закладі Пістинського ліцею Косівської міської ради, що зумовлює постійні витрати позивача на шкільні потреби, у тому числі на шкільне харчування, підручники, канцтовари, рюкзаки, одяг за сезоном. Крім того, діти часто хворіють на сезонні та вірусні інфекції, що потребує регулярного медичного лікування, закупівлі ліків та вітамінів, консультацій лікарів, що додатково збільшує щомісячні витрати. Як зазначає позивач, відповідач має стабільний дохід, оскільки працює на підробітках і регулярно отримує заробітну плату. Однак, попри наявність стабільних фінансових ресурсів, він ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, відмовляється матеріально підтримувати дітей, добровільно платити аліменти, інтересами дітей не цікавиться, а витрачає гроші на свої потреби, тому позивач звертається до суду з вказаним позовом та просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по 5 000 гривень на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття.
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2025 року матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 направлено за підсудністю до Миколаївського районного суду Миколаївської області.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином; у прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи проводити за її відсутності; водночас, 20 жовтня 2025 року на електронну адресу суду надіслала заяву, в якій просила суд цивільну справу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, проти заочного рішення не заперечувала (а. с. 45).
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України), у судове засідання не з'явився; відзив на позовну заяву не подавав; копія ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі та судові повістки про виклики до суду направлялись відповідачу за зареєстрованим місцем проживання останнього рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, які повернулися на адресу суду з причин «адресат відсутній за вказаю адресою (а. с. 35, 44).
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.05.2023 року справі № 755/17944/18 провадження № 61-185св23.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22), що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Отже, листи, що повернулися з відміткою в довідці поштового відділення про причину повернення: «за відсутністю адресата за вказаною адресою» - є належно врученими.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Як убачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 25.10.2012 року Виконкомом Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 9).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 06.02.2017 року Миколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 10).
З копій Витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00051501863 та № 00051501260 від 29.05.2025 року слідує, що батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_2 (а. с. 11-12).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебувають у шлюбі, що зареєстрований Дунаєвецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що 16.07.2024 року складено відповідний актовий запис № 106. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_6 (а. с. 14).
З копії Витягу з реєстру територіальної громади № 2024/009922044 від 19.08.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 14.01.2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8).
ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 разом з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3 , 2012 року народження, та ОСОБА_4 , 2017 року народження, та ОСОБА_9 , 2024 року народження, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов життя № 299 від 22.07.2025 року (а. с. 13).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує : 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів ; 4) інші обставини, що мають істотне значення .
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд звертає увагу, що позивач, посилаючись на стабільний дохід відповідача, обмежилась лише усними доводами про це. Позивач у встановленому порядку не довела розміру офіційного доходу відповідача, його наявності чи відсутності взагалі, відповідних клопотань перед судом про витребування доказів не заявляла.
Позивачка зазначила, що на утримання дітей витрачає близько 12 000 - 15 000 тисяч гривень щомісяця, доказів вказаному також не надала, але беззаперечним суд вважає те, що витрати є, оскільки діти потребують не лише базових потреб, зокрема, харчування, одягу, мінімальних засобів для існування та розвитку.
В сенсі положень статті 182 СК України зазначені обставини є суттєвими для вирішення питання щодо визначення розміру аліментів.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач позбавлений можливості утримувати своїх неповнолітніх дітей. Водночас, ані позивач, ані відповідач не надали суду докази на підтвердження своїх доходів та матеріального стану. Відтак суд виходить з тих доказів, що долучені позивачем до позовної заяви.
Судом також встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, медичного висновку про патологічний стан здоров'я відповідача та/або про наявне захворювання (травму), яка б виключала його можливість працювати та отримувати дохід, матеріали справи також не містять.
Згідно відповіді № 1840167 від 01.10.2025 року з Державного реєстру фізичних особі - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, сума нарахованого доходу ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , за період з 1 кварталу 2025 року по 4 квартал 2025 року, склала 15 936,85 гривень без урахування податку (а. с. 41).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що відповідач є особою працездатного віку, має дохід, суд вважає, що стягнення аліментів у розмірі 3 200 гривень щомісячно на кожну дитину є достатнім для забезпечення гармонійного їх розвитку. При визначенні розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини суд враховує прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» для дітей віком від 6 до 18 років, який станом на 01 січня 2025 року становить 3 196 гривень, положення ч. 2 ст. 182 СК України, рівний обов'язок батьків щодо утримання дитини.
На думку суду, визначений позивачем розмір аліментів є завищеним та не підтвердженим жодними доказами. Суд вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на неповнолітніх дітей у розмірі 5 000 гривень на кожного може призвести до надмірного фінансового навантаження на відповідача.
При цьому, суд враховує положення статті 185 СК України, відповідно до яких питання додаткових витрат на дитину може бути вирішено сторонами окремо, у разі їх виникнення.
Суд зазначає, що дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Отже, суд стягує з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей у вищевказаному розмірі, починаючи із дня пред'явлення позову до суду, а саме з 28 липня 2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
За змістом частини 2 статті 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3 200 гривень на кожного щомісячно починаючи з 28 липня 2025 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.
Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 22 жовтня 2025 року.
Суддя І.В. Павленко