Справа № 487/1817/25
Провадження № 1-кс/487/4601/25
21.10.2025 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12021231090000150 від 05.04.2021 про продовження застосування запобіжного заходу - тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3, 4, 6 ст. 152, ч. 2, 3, 6 ст. 153, ч. 2 ст. 156, ч. 1 ст. 301-1 КК України
встановив:
15.10.2025 слідчий відділу СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 , за погодженням із керівником обласної прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Вимоги клопотання обгрунтовані тим, що на даний час у кримінальному провадженні необхідно виконати вимоги ст. 290, 291 КПК України, проте наявні об'єктивні причини, що перешкоджають направити обвинувальний акт до суду до закінчення строку дії попередньої ухвали про продовження тримання під вартою до 22.10.2025. У зв'язку з чим, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, а також ризики, які були встановлені під час досудового розслідування, які не зменшилися й продовжують існувати, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків слідчий скерував до суду дане клопотання.
У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив задовольнити.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з плином часу зменшились, у зв'язку з чим просив змінити запобіжний захід його підзахисному на домашній арешт.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
Із матеріалів клопотання вбачається, що Слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021231090000150 від 05.04.2021 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3, 4, 6 ст. 152, ч. ч. 2, 3, 6 ст. 153, ч. 2 ст. 156, ч. 1 ст. 301-1 КК України.
Так досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи батьком-вихователем в прийомній сім'ї, у листопаді 2008 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), знаходячись в одній із кімнат за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій, здатних викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_8 є малолітньою та не досягла чотирнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, перебуваючи на одному ліжку з ОСОБА_8 , почав її гладити по тілу своїми руками та, у подальшому, засунувши одну із рук під її спідню білизну, здійснив нею неодноразові непристойні дотики до статевих органів потерпілої ОСОБА_8 , тим самим вчинив фізичне розбещення малолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в прийомній сім'ї, у період часу з кінця грудня 2008 року по 24.05.2012 (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також в автомобілі у лісосмузі поза межами смт Нововоронцовка Херсонської області (точної марки, моделі та місця в ході досудового розслідування не встановлено), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_8 є малолітньою та не досягла чотирнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі потерпілої ОСОБА_8 , систематично, упродовж тривалого часу, вчиняв статеві зносини з останньою, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи. Також ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в прийомній сім'ї, у період часу з 25.05.2012 по липень 2014 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_8 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який згідно з висновком судово-психологічної експертизи від 05.05.2025 № СЕ-19/115-25/5513-ПС виразився у нездатності ОСОБА_8 чинити фізичний та психологічний опір ОСОБА_4 , у зв'язку із систематичним вчиненням відносної неї дій сексуального характеру, які носили кумулятивний ефект та призвели до мультитравми потерпілої, проти волі ОСОБА_8 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв статеві зносини з останньою, тим самим вчинив зґвалтування неповнолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в прийомній сім'ї, у серпні 2010 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій, здатних викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_9 є малолітньою та не досягла чотирнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, підійшовши до ОСОБА_9 намагався словами схилити останню до статевих зносин, та, у подальшому, отримавши від неї відмову, взяв своїми руками одну із рук потерпілої та самостійно почав здійснювати нею через одяг непристойні дотики в області своїх геніталій, тим самим вчинив фізичне розбещення малолітньої особи.
Крім того ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в прийомній сім'ї, у період часу з літа 2018 року по 10.01.2019 (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (в приміщенні самого будинку та на його подвір'ї), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій, здатних викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_10 є неповнолітньою та не досягла шістнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, вчиняв розпусні дії щодо неповнолітньої ОСОБА_10 , які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її статевих органів, грудей та сідниць, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, передачі через її рідного брата ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , записок зі змістом інтимного характеру, тим самим вчинив фізичне та інтелектуальне розбещення неповнолітньої особи.
Окрім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в прийомній сім'ї та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ст. 152 КК України, у період часу з 11.01.2019 по серпень 2020 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (в приміщенні самого будинку та на його подвір'ї), а також в автомобілі біля школи на території смт Нововоронцовка Херсонської області (точної марки, моделі та місця в ході досудового розслідування не встановлено), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства, здатного викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_10 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_10 , без добровільної згоди потерпілої, які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її статевих органів, грудей та сідниць, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, тим самим вчинив сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи.
Також ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ч. 2 ст. 156 КК України, у липні 2021 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_12 є малолітньою та не досягла чотирнадцяти років, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі ОСОБА_12 роздягнув останню та вчинив відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із анальним та оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 153 КК України, у період часу з кінця жовтня по початок грудня 2024 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_12 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проти волі ОСОБА_12 роздягнув останню та повторно вчинив відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із анальним та оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування неповнолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156 КК України, у період часу з кінця серпня 2019 року по 06.10.2020 (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (в приміщенні самого будинку та на його подвір'ї), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства, здатного викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_13 є малолітньою та не досягла чотирнадцяти років, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_13 , без добровільної згоди потерпілої, які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її грудей, статевих органів та сідниць, поцілунках у губи, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, тим самим вчинив сексуальне насильство щодо малолітньої особи.
Також ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 152 КК України, у період часу з 07.10.2020 по початок березня 2022 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (в приміщенні самого будинку та на його подвір'ї), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства, здатного викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_13 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_13 , без добровільної згоди потерпілої, які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її грудей, статевих органів та сідниць, поцілунках у губи, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, тим самим вчинив сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 152 КК України, у період часу з початку травня 2022 року по кінець лютого 2023 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: Республіка Польща, Великопольське воєводство, Ходзеський повіт, м. Шамоцін (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства, здатного викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_13 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_13 , без добровільної згоди потерпілої, які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її грудей, статевих органів та сідниць, поцілунках у губи, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, тим самим вчинив сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 152 КК України, у період часу з кінця квітня 2023 року по початок вересня 2023 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (в приміщенні самого будинку та на його подвір'ї), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства, здатного викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_13 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_13 , без добровільної згоди потерпілої, які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її грудей, статевих органів та сідниць, поцілунках у губи, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, тим самим вчинив сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи.
Окрім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 152 КК України, у період часу з початку вересня 2023 року по початок грудня 2023 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства, здатного викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_13 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_13 , без добровільної згоди потерпілої, які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її грудей, статевих органів та сідниць, поцілунках у губи, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, тим самим вчинив сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 152 КК України, у період часу з середини грудня 2023 року по початок жовтня 2024 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства, здатного викликати фізичне і моральне розбещення останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_13 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_13 , без добровільної згоди потерпілої, які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її грудей, статевих органів та сідниць, поцілунках у губи, непристойних дотиках руками потерпілої до своїх геніталій, тим самим вчинив сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи.
Також ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 152 КК України, у період часу з початку грудня 2024 року по 22.04.2025 (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із дитиною-вихованкою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на вчинення сексуального насильства відносно останньої, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, посягаючи на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло ОСОБА_13 , без добровільної згоди потерпілої, які виражались у неодноразових непристойних дотиках своїми руками до її грудей, статевих органів та сідниць, поцілунках у губи, тим самим вчинив сексуальне насильство щодо потерпілої ОСОБА_13 .
Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ч. 2 ст. 156 КК України, у період часу з початку січня 2022 року по початок березня 2022 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_14 є малолітньою та не досягла чотирнадцяти років, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі ОСОБА_14 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ч. 2 ст. 156 КК України, у період часу з кінця березня 2022 року по середину квітня 2022 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_6 (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_14 є малолітньою та не досягла чотирнадцяти років, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі ОСОБА_14 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи.
Також ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ч. 2 ст. 156 КК України, у період часу з початку травня 2022 року по середину січня 2023 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: Республіка Польща, Великопольське воєводство, Ходзеський повіт, м. Шамоцін (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_14 є малолітньою та не досягла чотирнадцяти років, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі ОСОБА_14 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені статтею 153 КК України, у період часу з початку вересня 2023 року по початок грудня 2023 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_14 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проти волі ОСОБА_14 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування неповнолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені статтею 153 КК України, у період часу з кінця жовтня по початок грудня 2024 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із неповнолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_14 є неповнолітньою та не досягла вісімнадцятирічного віку, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у неповнолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проти волі ОСОБА_14 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування неповнолітньої особи.
Також ОСОБА_4 продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ч. 2 ст. 156 КК України, у період часу з кінця березня 2022 року по середину квітня 2022 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_6 (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_15 є малолітньою та не досягла чотирнадцяти років, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі ОСОБА_15 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи.
Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ч. 2 ст. 156 КК України, у період часу з початку травня 2022 року по кінець лютого 2023 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: Республіка Польща, Великопольське воєводство, Ходзеський повіт, м. Шамоцін (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_15 є малолітньою та не досягла чотирнадцяти років, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі ОСОБА_15 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи.
Окрім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ч. 2 ст. 156 КК України, у період часу з середини грудня 2023 року по початок жовтня 2024 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_15 є малолітньою та не досягла чотирнадцяти років, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі ОСОБА_15 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи.
Також ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи батьком-вихователем в дитячому будинку сімейного типу та особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ч. 2 ст. 156 КК України, у період часу з початку грудня 2024 року по середину лютого 2025 року (точних дат та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем спільного проживання із малолітньою дитиною-вихованкою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , тобто особою, в розумінні п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», розташованого за адресою: АДРЕСА_5 (в приміщенні самого будинку), переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел, направлений на зґвалтування останньої, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_15 є малолітньою та не досягла чотирнадцяти років, оскільки перебувала на його вихованні та тривалий час проживала у його родині, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, у тому числі штучного розвинення у малолітньої особи статевого інстинкту у збоченій формі, тобто порушення її нормального фізичного, психічного і соціального розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, всупереч вимог ст. ст. 1, 10-12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 22 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи безпорадний стан потерпілої, який виразився у її малолітньому віці та неможливістю через це чинити йому опір, проти волі ОСОБА_15 , систематично, упродовж тривалого часу, повторно вчиняв відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої з використанням власних геніталій, тим самим вчинив зґвалтування малолітньої особи.
У свою чергу, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжуючи свою злочинну діяльність, у період часу з січня 2021 року по січень 2024 року, перебуваючи у невстановленому досудовому розслідуванні місці, використовуючи власний системним блок у металевому корпусі чорного кольору, розміром 340х425х180 мм з накопичувачем на жорскому магнітному диску TOSHIBA PC P300 на 1 ТB, з серійним номером X9E4ML4FS, переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел направлений на умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем чи технологій та умисне зберігання дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження, з мотивів сексуального характеру та з метою задоволення власної статевої пристрасті, всупереч основним засадам суспільної моралі, системи етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість, у порушення вимог ст. ст. 1, 10, 11 Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 2, 6, 7 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 20 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, ст. ст. 1, 2, 3 Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, який ратифікований 03.04.2003, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, умисно одержав доступ до 483 фото та відеофайлів, які у вульгарно-натуралістичній, цинічній та непристойній формі демонструють оголені груди, статеві органи, процес статевого акту у наближеному ракурсі та відповідно до висновку судової мистецтвознавчої експертизи № СЕ-19/123-25/13559-МЗ від 11.09.2025 відносяться до дитячої порнографії, та, у подальшому, в період часу з січня 2021 року по 22 квітня 2025 року умисно зберігав їх без мети збуту та розповсюдження за місцем свого проживання на вищевказаному системному блоці з накопичувачем на жорскому магнітному диску TOSHIBA PC P300 на 1 ТB, з серійним номером X9E4ML4FS, до часу його вилучення працівниками поліції 22.04.2025 у ході проведення санкціонованого обшуку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 .
22.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України.
23.04.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 22.06.2025 включно.
13.06.2025 постановою заступника керівника Херсонської обласної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, а саме до 22.07.2025 включно.
16.06.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 22.07.2025 включно.
27.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. ч. 3, 6 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України.
21.07.2025 слідчим суддею Заводського районного суду м. Миколаєва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 22.10.2025 включно.
Слідчий суддя своєю ухвалою від 17.09.2025 продовжила ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 22.10.2025 включно.
19.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4, 6 ст. 152, ч. ч. 2, 3, 6 ст. 153, ч. 2 ст. 156, ч. 1 ст. 301-1 КК України.
26.09.2025 у відповідності до ст. 290 КПК України матеріали досудового розслідування відкриті стороні захисту. Станом на день відкриття матеріалів досудового розслідування (26.09.2025) залишок строку досудового розслідування складає 26 днів, при цьому строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 закінчується 22.10.2025.
26.09.2025 підозрюваний ОСОБА_4 заявив клопотання з якого вбачається, що ознайомлюватись з матеріалами кримінального провадження останній буде лише в присутності свого захисника.
Фактичне ознайомлення з матеріалами кримінального провадження сторона захисту розпочала 06.10.2025. Станом на 08.10.2025 підозрюваний ОСОБА_4 ознайомився з 6-ма томами кримінального провадження, а його захисник ознайомлюється з вказаною інформацією в період з 06.10.2025 по 12.10.2025, після чого, у зв'язку з великою кількістю процесуальних документів, протоколів слідчих дій, речових доказів, необхідністю перегляду фото та відеозаписів слідчих дій, сторона захисту продовжить ознайомлення з наступними 13 томами, яке планується закінчити до 26.10.2025 включно. У зв'язку з чим в органу досудового розслідування наявні об'єктивні причини, що перешкоджають направленню обвинувального акту до суду до закінчення строку дії ухвали слідчого судді від 17.09.2025 про продовження тримання під вартою ОСОБА_4 до 22.10.2025.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею у межах строку досудового розслідування.
Частиною 5 ст. 199 КПК України передбачений обов'язок слідчого судді відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно із ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурором доведено: обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4, 6 ст. 152, ч. ч. 2, 3, 6 ст. 153, ч. 2 ст. 156, ч. 1 ст. 301-1 КК України матеріалами, здобутими під час досудового розслідування; наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що були встановлені слідчим суддею в ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , які не зменшилися та не перестали існувати, а також наявність об'єктивних причин, що перешкоджають направленню обвинувального акту до суду до закінчення строку дії ухвали слідчого судді від 17.09.2025 про продовження тримання під вартою ОСОБА_4 до 22.10.2025.
Таким чином, враховуючи, що всі вище перелічені обставини у своїй сукупності виправдовують подальше застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що забезпечить його належну процесуальну поведінку та в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а, отже, клопотання слідчого підлягає задоволенню в межах строку досудового розслідування.
Керуючись ст. 176-178, 183, 193-197, 201, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою, застосований до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 15.11.2025 року.
Ухвала діє до 15.11.2025 року (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя Заводського
районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1