Справа № 467/831/15-ц
Провадження № 2-п/467/2/25
22.10.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Арбузинка цивільну справу за заявою відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2015 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 580370 грн. 18 к., з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором солідарно у розмірі 1000 грн., також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3654 грн.
У заяві про перегляд заочного рішення відповідач ОСОБА_1 вказує на те, що справу було розглянуто судом за його відсутності, без належного повідомлення про дату та час розгляду справи, копію заочного рішення він отримав 30 липня 2025 року, про наявність судового рішення дізнався від державного виконавця. Вказав, що ніколи не жив у селищі Арбузинка та ніколи не брав кредит у відділенні ПАТ КБ «Приватбанку» у селищі Арбузинка, на момент укладення кредитного договору був зареєстрований у АДРЕСА_1 , тому його підпис не міг бути на кредитному договорі. У зв'язку з неявкою до суду не міг заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. У заяві просив поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду письмові заперечення, в яких прохав відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, вказав, що підстави, зазначені у заяві ОСОБА_1 , не відповідають вимогам ст.ст. 284, 288 ЦПК України для скасування заочного рішення. Виконавче провадження за вказаним рішенням суду відкрито 07 березня 2018 року та триває до цих пір. ОСОБА_1 не використав своє право отримати судове рішення більше семи років, що вказує на відсутність поважності подання заяви про перегляд заочного рішення. Відповідач не зазначає про наявність доказів, які мають істотне значення для вирішення справи.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про час та місце слухання справи за місцем реєстрації.
Представник відповідача ОСОБА_3 подала заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою.
Неявка учасників процесу не перешкоджає розгляду заяви про перегляд заочного рішення у відповідності до вимог ч.1 ст. 287 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов'язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
Строк як відрізок часу обмежує дію суб'єктивних прав та обов'язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи "Рябих проти Росії", пункти 51, 52, "Брумареску проти Румунії", пункт 61).
Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
Законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов'язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов'язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20 зауважила, що зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.
Так, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи.
Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви (частина перша статті 286 ЦПК України). У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд згідно із частиною третьою статті 287 ЦПК України може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Тлумачення статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із частиною першою статті 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з'явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв'язку із чим і було ухвалене заочне рішення.
Це означає, що до підстав залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не відноситься питання оцінки причин пропуску строку на подання такої заяви.
Передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не мають відношення до вирішення питання щодо наслідків пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
На користь такого висновку свідчить і те, що як вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення (стаття 285 ЦПК України), так і строк звернення до суду з такою заявою (стаття 284 ЦПК України) наведені законодавцем перед врегулюванням ним дій суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення, які визначені у статті 286 ЦПК України та наступних статтях.
Тобто, суд зобов'язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.
Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.
Водночас відсутність у главі 11 "Заочний розгляд справи" розділу III "Позовне провадження" ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.
Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 "Процесуальні строки" розділу І "Загальні положення" ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.
Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
З урахуванням мотивів, викладених у постанові від 12 червня 2024 року, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі №214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), навела такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу: - передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення; - оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
Заочним рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги задоволено та стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 580370 грн. 18 к., з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором солідарно у розмірі 1000 грн., також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3654 грн.
Підставою для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2015 року заявник ОСОБА_1 зазначає те, що він не отримував судових повісток та не знав про розгляд справи та про ухвалення щодо нього судового рішення до липня 2025 року.
Однак, таке твердження спростовується наявною в матеріалах справи постановою про закінчення виконавчого провадження, винесеною 28 лютого 2018 року, винесеною державним виконавцем Фортечного відділу державної виконавчої служби м.Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Саханчук Т.В., за змістом якої виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, виданого Арбузинським районним судом Миколаївської області по справі № 467/831/15-ц 15 липня 2015 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1000 грн. закінчено у зв'язку з повним фактичним виконанням на підставі повного погашення боргу ОСОБА_1 у розмірі 1000 грн. Тобто, рішення суду від 01 липня 2015 року частково виконано відповідачем ОСОБА_1 у 2018 році, що свідчить про його обізнаність про існування вказаного судового рішення щонайменш з 2018 року.
Крім цього, представником стягувача надано постанову про відкриття виконавчого провадження від 07 березня 2018 року, винесеної заступником начальника Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби м.Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Когадько Ю.М. по виконанню виконавчого листа, виданого Арбузинським районним судом Миколаївської області по справі № 467/831/15-ц 15 липня 2015 року про стягнення на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 580 370 грн. 18 к., яка на теперішній час перебуває на виконанні у відділі державної виконавчої служби.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 знав про існування заочного рішення принаймні з 2018 року, однак звернувся до суду з заявою про направлення йому копії рішення суду 16 липня 2025 року, а заяву про перегляд заочного рішення подав тільки 12 серпня 2025 року, при цьому заявником не надано доказів існування у нього об'єктивних непереборних труднощів для подання заяви про перегляд заочного рішення, суд приходить до висновку про відсутність безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду з такою заявою, передбачених у частині третій статті 284 цього Кодексу, та про залишення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України.
Керуючись ст. 126, 127, 284-288 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2015 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 01 липня 2015 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.М.Кологрива