Справа № 333/9954/25
Провадження 2-о/333/574/25
22 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючої судді Наумової І.Й., за участю секретаря судового засідання Кунець В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій рф території України, -
Заявник в особі представниці - адвокатки Трачук Наталії Іванівни звернувся до суду із заявою, в порядку окремого провадження, в якій просить суд встановити факт смерті його дідуся - громадянина УкраїниОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с. Новозлатопіль Бердянського району Запорізької області, Україна, що на даний час є тимчасово окупованою рф територією України, в зв'язку з чим заявник не має можливості зареєструвати факт смерті його дідуся.
Заявник в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи обізнаний. В заяві клопотав про розгляд справи за його відсутності.
Представник заінтересованої особи, який повідомлений про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з'явився.
Суд, розглянувши заяву та додані документи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку про задоволення заявлених вимог з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ст. 293 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Заявник є онуком ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження заявника (серії НОМЕР_1 ), свідоцтва (№ НОМЕР_2 ) про укладення шлюбу його матері, відповідно до якої ОСОБА_3 є матір'ю заявника, свідоцтва про народження матері заявника ( НОМЕР_3 ), відповідно до якого ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 .
Згідно з копією паспорту громадянина України ОСОБА_2 , серія НОМЕР_4 , останній народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Малий Раковець Іршавського району Закарпатської області.
Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть №200241443, свідоцтва про смерть, виданих установами, які знаходяться на тимчасово окупованій рф території України,ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Новозлатопіль Бердянського району Запорізької області, помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Причина смерті - старость.
Статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті; державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства Юстиції України 18 жовтня 2010 р. № 52/5 (з відповідними змінами та доповненнями) підставою для проведення державної реєстрації смерті є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
В судовому засіданні встановлено, що надані заявником документи, зокрема і медичне свідоцтво про смерть, на підтвердження факту смерті його дідуся, видані установами, що знаходиться на тимчасово окупованій рф території України.
Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 р. «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]».
Враховуючи викладену практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки») в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування) тощо.
Встановлення даного факту смерті необхідно заявнику для здійснення реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті його дідуся у встановленому законодавством України порядку.
Враховуючи, вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення даної заяви, що є підставою для державної реєстрації смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану.
Керуючись ст. 263-265, 293, 315, 317, 319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій рф території України, - задовольнити.
Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новозлатопіль Бердянського району Запорізької області, Україна, громадянина УкраїниОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Малий Раковець Іршавського району Закарпатської області.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І.Й. Наумова