Єдиний унікальний номер 333/7408/25
Номер провадження 3/333/2749/25
Іменем України
17 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Піх Ю.Р., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130, ч.5 ст. 126 КУпАП, -
03.08.2025 водій ОСОБА_1 о 16 год. 31 хв., в м. Запоріжжя по вул. Північнокільцева 7 керував автомобілем ВАЗ21102, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі у встановленому законодавством порядку відмовився на місці зупинки, від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування без порушень ПДР, про повторність ст. 130 КУпАП попереджено, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.130 КУпАП.
Крім того, 03.08.2025 водій ОСОБА_1 о 16 год. 31 хв., в м. Запоріжжя по вул. Північнокільцева 7 керував автомобілем ВАЗ21102, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Правопорушення вчинено повторно протягом року постановою від 09.01.2025 серії ЕНА №3823067 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, тобто вчинив правопорушення, відповідальність, за яке передбачена ч. 5 ст.126 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Постановою Комунарського районного суду від 13.08.2025 вищевказані адміністративні провадження об'єднані в одне провадження та присвоєно єдиний унікальний номер 333/7410/25 (номер провадження 3/333/2751/25).
В судові засідання призначені на 19.09.2025 та 17.10.2025 ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив.
З врахуванням вимог ст. 268 КУпАП, яка не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтями 126 та 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вирішив розглянути справу без особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вивчивши зібрані працівниками поліції адміністративні матеріали та докази, що були досліджені під час проведення судового засідання, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 130 КУпАП за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, настає адміністративна відповідальність.
Відповідно до частини 3 статті 130 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Порушення цих вимог та керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння містить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і на яку законом передбачено адміністративна відповідальність.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначено положеннями статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (надалі - Інструкція).
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до пунктів 6 та 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцію, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Судом встановлено, що згідно з матеріалами адміністративної справи та доказами, досліджених в судовому засіданні вина ОСОБА_1 підтверджена:
- відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №411237 від 03.08.2025, від надання пояснень та від підпису ОСОБА_1 відмовився;
- направленням ОСОБА_1 на огляд до КНП «ОКЗНПД» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 03.08.2025.
- відеозаписами 03.08.2025, долученим до матеріалів справи, зі змісту якого об'єктивно вбачається, що поліцейський зупинив автомобіль ВАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування, поліцейський виявив, що ОСОБА_1 має ознаки наркотичного сп'яніння. Запропонував пройти тест в КНП «ОКЗНПД» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Дії правопорушника суд кваліфікує за частиною 3 статті 130 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Санкцією частини третьої статті 130 КУпАП передбачене додаткове покарання у вигляді конфіскації транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Відповідно до положень частини першої ст. 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Згідно зі ст. 41 Конституції України (норма прямої дії), кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч. 6 ст. 121, ч. 2 та 3 ст. 130 КУпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
За таких обставин, суд вважає за неможливе застосування до ОСОБА_2 додаткового покарання у вигляді конфіскації транспортного засобу, оскільки за протоколами про адміністративні правопорушення, транспортний засіб ВАЗ 21102 на праві приватної власності ОСОБА_1 не належить.
Крім цього, водій ОСОБА_1 повторно керував автомобілем ВАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому не маючи права керування транспортними засобами.
Даний факт підтверджується:
- відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №411221 від 03.08.2025, від підпису та надання пояснень ОСОБА_1 відмовився.
- постановою від 09.01.2025 серії ЕНА №3823067, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
- таблицею-роздруківкою в якій зазначено, що ОСОБА_1 притягувався за ч.ч. 2, 4 ст. 126 КУпАП та ст. 130 КУпАП.
Тому в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, - повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини.
До обставин, що обтяжують відповідальність особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суд визнає вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , який двічі протягом року піддався адміністративному стягненню, передбачене за ст. 126 КУпАП та ст. 130 КУпАП, вчинене в стані наркотичного чи алкогольного сп'яніння.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполучення Королівства», особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Отже, керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не може вважатись малозначним правопорушенням, оскільки зазначені дії наражають оточуючих на небезпеку.
Тому суд, враховуючи характер і обставини вчинених адміністративних правопорушень та особу правопорушника суддя вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років.
Санкцією частини п'ятої статті 126 КУпАП передбачене додаткове покарання у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу чи без такого.
Відповідно ст. 25 КУпАП оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю - тільки як додаткове; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині першій статті 24 цього Кодексу, можуть застосовуватися тільки як основні.
За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.
Стосовно оплатного вилучення транспортного засобу як виду адміністративного стягнення, суд зазначає наступне.
Згідно вимог ст. 28 КУпАП оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета, що забезпечує дотримання обмежень права власності за ч. 7 ст. 41 Конституції України, за якою використання власності, серед іншого, не може завдавати шкоди правам та свободам громадян, інтересам суспільства. Відповідно, застосовуючи таке стягнення до правопорушника, який не є власником такого майна, суд виходить з тлумачення ст. 28 КУпАП в світлі права особи на захист власності за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з частиною другою якої держава користується більшою свободою розсуду у користуванні правом вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.
Суспільні відносини з приводу дорожнього руху і його безпеки врегульовані нормами права відповідно до Закону України «Про дорожній рух» з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху, досягнення якої, безсумнівно, становить загальний інтерес суспільства. Відповідно, належить визнати, що досягнення цієї мети стає неможливим на стільки, на скільки безпечне пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів ставиться під загрозу безконтрольною експлуатацією механічних транспортних засобів, яка відноситься до джерел підвищеної небезпеки, що визначає співвідношення пропорційності адміністративних заходів, що застосовуються, з метою забезпечення загального інтересу суспільства.
Європейський Суд з прав людини, зокрема, в рішенні у справі « АҐОСІ проти Сполученого Королівства » (А 108 (1986)) відзначив, що невід'ємною кінцевою складовою процедури контролю способом встановлення заборон, будучи запобіжним (превентивним) заходом відносно майна, використання якого визнається незаконним і небезпечним для загальних інтересів суспільства, шляхом його примусового вилучення, визнається суть конфіскація, від якої в свою чергу за національним законодавством, оплатне вилучення відрізняється поверненням власнику ринкової вартості вилученого майна у грошовому вираженні, за вирахуванням понесених державою витрат.
Слідуючи наданому тлумаченню конфіскації, суд має визнати, що й оплатне вилучення виконує виключно запобіжну функцію відносно майна, будучи речовим публічним обтяженням державою права власності, і застосовується у справах цієї категорії у крайньому випадку задля запобігання подальшій безконтрольній експлуатації автомобіля, що може реально призвести до тяжких наслідків, в тому числі загибелі людей, коли через недостатність одного лише виховного впливу на правопорушника, якому це майно було ввірене, іншим чином цьому зарадити неможливо.
Оплатне вилучення автомобіля, переслідуючи мету усунути небезпеку, є достатньо ефективним заходом і має своїм наслідком виключно перехід майна з однієї якості в іншу та жодних інших обмежень. Звідси, розсуд держави, в особі органів судової влади, у застосуванні такого стягнення обмежений збереженням рівноваги між власними інтересами держави та інтересами приватної особи, що залежить від сукупності чинників, серед яких поведінка фактичного володільця майна і, особливо, ступінь його вини чи, то пак, виявленої обачності, відносини, які його пов'язують з власником, прямий чи опосередкований характер такі відносини мають і наскільки власник був причетним до контролю використанням своєї власності, у зв'язку з чим правовий титул володіння правопорушника чи, навіть, його відсутність значення для застосування такого виду адміністративного стягнення не має.
Суд враховує систематичні грубі порушення правил користування спеціальним правом, позбавлення якого за повторне порушення не мало дієвого виховного впливу, а також суд враховує суспільну небезпечність адміністративного проступку, який посягає на безпеку дорожнього руху (офіційна статистика станом на 2024 рік щодо ДТП через керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння становить: 110 потерпілих та травмованих), вільний доступ ОСОБА_1 до використання автомобіля, за якого власник має контролювати його експлуатацію, яка на ОСОБА_1 покладалася як на самого себе, суд, встановивши зневажливе ставлення до правил співжиття, що у нього склалися, у сукупності з безконтрольним використанням транспортного засобу, вважає, що охорона встановленого правопорядку і запобігання новим адміністративним проступкам (загальна і приватна превенція) неможливі без застосування відповідно до ст. 25 КУпАП додаткового передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення механічного транспортного засобу з фактичного володіння правопорушника з виплатою вирученої суми реалізації на користь власника.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється Законом.
Керуючись ст.ст. 130, 276-284 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126, ч. 3 ст.130 КУпАП.
На підставі ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративне стягнення передбачене ч.3 ст.130, ч.5 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу в дохід держави в розмірі три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень (Отримувач: ГУК у Зап.обл/Запорізька обл/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Номер рахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на десять років з вилученням в оплатний спосіб транспортного засобу ВАЗ 21102, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. (Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (тел. адм. подат.), Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) .
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП уразі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня повідомлення про винесення зазначеної постанови, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення постанови до виконання до 17.01.2026.
На постанову суду може бути подана апеляція до Запорізького апеляційного суду впродовж десяти днів з моменту проголошення постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
Суддя Ю.Р. Піх