Справа № 610/3786/25
провадження № 2/610/1738/2025
22.10.2025 Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Тімонова В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
30.09.2025 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 у якій просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі судового наказу виданого Балаклійським районним судом Харківської області 04.06.2020 на користь ОСОБА_2 на утримання спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення законної сили та до досягнення дітьми повноліття.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження № 48358 від 03.06.2025 ймовірність того, що він є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рамках проведеного дослідження, складає 0%. Вважає, що на сьогоднішній день він має батьківський обов'язок утримувати своїх двох дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тому для забезпечення потреб двох дітей доцільним є зменшити розмір аліментів з до 1/3 частки від усіх його доходів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України.
Однак, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим статтею 175 ЦПК України, відтак вона підлягає залишенню без руху.
Пунктом 4 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Так, позивач у позові посилається на ст.ст. 181, 192 СК України.
Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Так, ч. 3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Слід зазначити, що зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ч. 1 ст. 192 СК України) є різними правовими інститутами.
У відповідності до висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 03.09.2018 по справі № 134/192/17, СК України передбачає підстави для змін розміру аліментів, визначеного за рішення суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до змісту статті 180 СК України зобов'язання утримувати дитину до досягнення нею повноліття мають саме батьки.
Стаття 121 СК України містить загальні підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини, за якими: права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
У відповідності до норм статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов'язків щодо виховання та утримання дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України у тому числі обов'язків щодо утримання дитини.
За загальним змістом цих норм обов'язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком. Такого обов'язку у особи, яка не визнана батьком дитини не виникає.
Відповідно до частини 2 статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Дана норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Так, позивач посилається як на обставину, яка має істотне значення для зменшення розміру аліментів, на те, що судовим рішенням виключено з актового запису про народження дитини відомості про нього як батька дитини.
Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №511/219/18, відповідно до якої виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв'язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов'язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько, а також в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №477/1165/20.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №477/1165/20, відповідно до якої виключення запису про батьківство є обставиною, що має істотне значення у розумінні частини другої статті 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дитини.
Так, за правилами частини 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі суті цієї норми не змінює.
Отже, за змістом цієї норми права, особа з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі у випадку зміни будь-яких обставин, що впливають на її обов'язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов'язку. При цьому, зазначена норма не надає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому не можуть бути будь-які обставини, що з урахуванням інтересів першочергово дитини, змінюють обов'язок щодо сплати цих платежів, зокрема й виключення з акту про народження дитини відомостей про походження дитини від певної особи.
Вказаних висновків дійшов також Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 511/219/18.
Отже, з урахуванням наведених норм законодавства про те, що утримувати неповнолітніх дітей зобов'язані саме батьки, та оскільки позивач не є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у позивача відсутній обов'язок щодо сплати аліментів на користь відповідачки на утримання дитини відповідно до судового наказу виданого 04.06.2020 Балаклійським районним судом Харківської області, що є підставою для припинення стягнення аліментів із позивача.
Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно визначити спосіб (способи) захисту своїх прав та інтересів (зміна способу стягнення аліментів, зменшення їх розміру або припинення стягнення аліментів), конкретизувати свої позовні вимоги та надати суду позовну заяву у новій редакції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити, що якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, позовна заява на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута позивачу.
Ухвала не підлягає оскарженню.
Суддя В.М. Тімонова