Справа № 750/12842/25
Провадження № 2-а/750/276/25
21 жовтня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
третя особа: поліцейський 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Жилінський Євгеній Вікторович,
13 вересня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5644756 від 04 вересня 2025 року.
Обґрунтований позов тим, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, а вказана постанова винесена безпідставно та з істотними порушеннями, не відповідає обставинам справи і вимогам закону. Зокрема, позивач вказує, що не може бути належним доказом у справі відеозапис, зроблений власним телефоном поліцейського. У постанові не міститься посилань на такий технічний засіб, як телефон, за допомогою якого здійснювався відеозапис. Також позивач вказує, що в тій дорожній обстановці він не міг діяти по іншому, оскільки не міг зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п.8.10, тобто дорожня розмітка 1.12 (стоп лінія), дорожній знак 5.62 (місце зупинки), якщо їх немає перед світлофором, пішохідним переходом або проїзною частиною що перетинається, не застосовуючи екстрене гальмування, а тому він мав право рухатися далі, при умові забезпечення безпеки дорожнього руху, тобто закінчити проїзд перехрестя. Крім того, позивач вказує на допущені поліцейським порушення під час розгляду справи, адже йому не було забезпечено можливість скористатися правовою допомогою адвоката, розгляд справи не відкладено, а безпідставно розглянуто справу на місці зупинки транспортного засобу.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
14 жовтня 2025 року представник Департаменту патрульної поліції через систему «Електронний суд» надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що поліцейський при винесенні оскаржуваної постанови діяв виключно на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а тому постанова є законною та обґрунтованою
Згідно ч. 1 ст. 269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
З постанови серії ЕНА №5644756, винесеної 04 вересня 2025 року поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області капралом поліції Жилінським Євгенієм Вікторовичем у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП убачається, що 04 вересня 2025 року о 13 год. 27 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Lexus RX 450 H, державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Чернігові на перехресті проспекту Левка Лук'яненка та вулиці Михайла Грушевського проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 г ПДР
У п. 7 постанови зазначено, що до неї додається відео з Пв 471236.
У постанові у п.8 та 9 є підпис позивача про отримання копії постанови та про роз'яснення йому прав згідно ст.ст. 268 та 289 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» (Застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення), поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Таким чином, дана стаття дозволяє поліцейському використовувати інформацію, отриману, зокрема із відеотехніки, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху, в тому числі відеозаписи, отримані із відео реєстратора поліцейського.
Так, в пункті 7 оскаржуваної постанови є посилання на портативний відео реєстратор №471236, який є технічним засобом, за допомогою якого було задокументовано факт вчинення правопорушення та розгляд справи.
Із запису відеореєстратора, встановленого в службовому автомобілі убачається, що позивач, керуючи транспортним засобом Lexus RX 45OH, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд перехрестя на заборонний «жовтий» сигнал світлофору, що є порушенням вимог п. 8.7.3. ґ) ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Отже, наявним відеозаписом повністю підтверджується факт вчинення позивачем порушення вимог п. 8.7.3. ґ) ПДР, що є достатньою підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Згідно п. 2.3 б) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміну.
Пункт 12.1 ПДР передбачає, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Відповідно до п. 1.10 ПДР дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
З аналізу вищевикладених положень ПДР вбачається, що застосування екстреного гальмування пов'язано із різкою зміною дорожньої обстановки, коли водій вимушений у найкоротший час зупинити свій автомобіль з метою уникнення ДТП.
Отже, з оглянутого судом відеозапису видно, що позивач мав достатньо часу для того, щоб відреагувати на зміну сигналів світлофору та виконати його вимоги, зупинившись у передбаченому п. 8.10 ПДР місці.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що службове авто поліцейських знаходилося в сусідній полосі перед перехрестям, проте в цей час позивач вирішив, що йому дозволено рух на заборонений сигнал світлофору, здійснивши проїзд перехрестя на очах у поліцейських, які не могли не відреагувати на це порушення.
Вказані доводи представника відповідача підтверджуються оглянутим судом відеозаписом.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.02.2020 р. у справі № 751/5437/17 виклав правову позицію, що за змістом п.п. ґ) п. 8.7.3. ПДР вбачається, що жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися у місцях, визначених п. 8.10 цих Правил.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.
За змістом пунктом 1 статі 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтями 72-79 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 25.06.2020 по справі 520/2261/19, зводиться до того, що: ч. 2 ст.77КАС України покладено обов'язок доказування відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 4 ст. 258 КУпАП визначено, що уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Таким чином, чинним законодавством у визначених випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на боржника безпосередньо на місці його вчинення.
Позивачем до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про незаконність винесеної щодо нього постанови. Незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач у своєму позові наголошує, що з метою реалізації свого права на правову допомогу ним було заявлено усне клопотання про перенесення розгляду справи та залучення адвоката, яке не було інспектором взято до уваги.
Згідно чинного законодавства до повноважень та обов'язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Законодавством не визнана обов'язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов'язана з обов'язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права.
Поліцейський згідно із законодавством лише ознайомлює особу з її правами, однак, виключно правопорушник вирішує, чи скористається він своїми правами і в який спосіб.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП розгляд справи відбувається на місці вчинення правопорушення, отже поліцейським правомірно було відхилено клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених ч.ч. 1, 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Скорочене провадження у справі про зазначене адміністративне правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Щодо доводів позивача про те, що подія правопорушення була зафіксована з порушенням вимог Інструкції №1026, оскільки відеофіксація здійснена на власний мобільний телефон поліцейського, представником до відзиву на позов надано докази про те, що відеозапис було здійснено поліцейським саме на відеореєстратор, встановлений в службовому транспортному засобі. Водночас, з метою відтворення відеозапису та ознайомлення з ним позивача під час розгляду справи, поліцейським було завантажено відеодоказ на телефон, що не є порушенням в частині збирання доказів суб'єктом владних повноважень, що підтверджуються наявним відеозаписом з бодікамери 471236, долученим до відзиву на позов, який оглянутий судом під час розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.
Як вказано у пункті 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 241-246, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд, -
у задоволені позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код - 40108646) про скасування постанови серії ЕНА №5644756 від 04.09.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів після його проголошення.
Повний текст рішення складено 21.10.2025.
Суддя