Справа № 127/32958/25
Провадження № 2/127/7367/25
21 жовтня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на дитину,
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та просить: 1) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 7810,00 грн, 2) позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд, вивчивши матеріали позовної заяви, дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року, прийнятій у справі № 905/2043/18 зазначено, що під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Об'єднані можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18, провадження №12-231гс18).
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови від 12.06.2009 №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову.
Водночас, зі змісту пред'явленої ОСОБА_1 позовної заяви слідує, що позивач заявив дві окремі вимоги: про позбавлення батьківських прав, про стягнення додаткових витрат на дитину.
Ці вимоги не можуть бути об'єднані в одному позові, позаяк вони не пов'язані між собою підставою виникнення і поданими доказами, мають різні предмети позову, ці вимоги не є основними та похідними, від вирішення однієї з них не залежить вирішення інших.
Позивачем, на порушення вимог ч. 1 ст. 188 ЦПК України, у позовній заяві не викладено обставин і не зазначено доказів того, у чому конкретно полягає однорідність позовних вимог про позбавлення батьківських прав, стягнення додаткових витрат на утримання малолітньої дитини, які не взаємопов'язані між собою, регулюються різними нормами права і вирішення одних з яких не залежить від вирішення інших.
Позивач з власної ініціативи об'єднав позовні вимоги без дотримання правил об'єднання позовних вимог. При цьому суд враховує, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 188 ЦПК України).
Суд не вбачає підстав в даному випадку для застосування положень ст.188 ЦПК України, зважаючи, що вимога про позбавлення батьківських прав не підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачу.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185, 188, 353 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на дитину - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу його право звернутися із зазначеною позовною заявою після того, як перестануть існувати обставини, що послугували підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: