Провадження № 33/803/2677/25 Справа № 175/7509/25 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.
20 жовтня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2025 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
Зміст оскарженого судового рішення.
Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, призначено стягнення у вигляді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 годин та судовий збір на користь держави у сумі 605,60 гривень.
Згідно з постановою суду першої інстанції, у ОСОБА_1 за період з 01.04.2025 по 30.04.2025 утворилася заборгованість зі сплати аліментів у сумі 147 307,81 гривень у виконавчому провадженні ВП №64504704, відкритому на підставі виконавчого листа №2-175/3216/14, виданого 29.09.2014 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.07.2014 до її повноліття, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред?явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
ОСОБА_1 за змістом клопотання просить поновити йому строк на подання апеляційної скарги, витребувати зі Слобожанського відділу ДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області матеріали виконавчого провадження, визнати дії державного виконавця такими, що суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», скасувати протокол про адміністративне правопорушення.
Клопотання про поновлення строку мотивоване тим, що ОСОБА_1 з 02.01.2023 проходить військову службу за мобілізацією, не був обізнаний про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що протокол винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На думку ОСОБА_1 заборгованість виникла не з його вини, оскільки з липня 2023 року здійснювалися відрахування з його заробітної плати як військовослужбовця, станом на 01.07.2025 заборгованість становить 40 048,70 гривень. Апелянт наголошує на різниці у розрахунках, а саме сумі заборгованості, яка за змістом протоколу у період з 01.04.2025 по 30.04.2025 складає 147 307,81 гривень, а відповідно до отриманого ним від державного виконавця розрахунку станом на 01.05.2025 складає 104 450,14 гривень.
Зауважує, що не отримував жодних повідомлень (постанови, викликів) від органу ДВС. Після звернення до Слобожанського відділу ДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області, за змістом наданої відповіді, вважає, що виконавець не вірно проводив розрахунки про стягнення аліментів.
Позиції учасників апеляційного процесу.
В судове засідання до апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся про час та дату розгляду належним чином, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно до ч. 2 ст. 268, ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Мотиви апеляційного суду.
Перевіривши доводи клопотання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та можливості його поновлення апеляційний суд дійшов висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником… протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Скорик проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
З матеріалів справи видно, що судовий розгляд відбувся 07.07.2025 без участі ОСОБА_1 . Докази отримання постанови суду першої інстанції в матеріалах справи відсутні.
Крім того, посадовою особою складено протокол про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1 .
За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, який пропущений з поважних причин, а тому, враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, для забезпечення права особи на оскарження судового рішення, клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Згідно з частиною 2 статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов, що вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався в повному обсязі.
Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Так, диспозиція частини 1 статті 183-1 КУпАП передбачає відповідальність у разі несплати аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
З об'єктивної сторони вказане правопорушення характеризується бездіяльністю, яка полягає у невиконанні особою свого обов'язку по сплаті аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, і для утворення складу правопорушення є обов'язковим настання суспільно шкідливих наслідків у виді виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При цьому, стаття 183-1 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, містить посилання на положення Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною 12 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.
Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.
Складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, оскільки в ньому не розкрита повністю об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, відповідно до частини 1 статті 183-1 КУпАП, тобто не зазначена суть адміністративного правопорушення.
При цьому, склад правопорушення становить сукупність головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і водночас достатні для притягнення особи до юридичної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Так, за змістом протоколу визначено, що у Слобожанському відділі державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження ВП №52665864 з примусового виконання виконавчого листа №2-175/3216/14, виданого 29.09.2014 Дніпровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 29.07.2014 до її повноліття.
Далі, за змістом протоколу, вказано, що 22.03.2025 та 11.07.2023 відповідно до ст. 10, 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходив військову службу у військових частинах НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно.
У протоколі зазначено, що станом на 01.05.2025 заборгованість по сплаті аліментів складає 147 307,81 гривень. Вказано, що за період з 01.04.2025 по 30.04.2025 відповідно до ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами нарахована виходячи з середньої заробітної плати працівників для даної місцевості.
Водночас судом першої інстанції в постанові від 07 липня 2025 року встановлено, що за період з 01.04.2025 по 30.04.2025 утворилася заборгованість зі сплати аліментів у сумі 147 307,81 гривень у виконавчому провадженні ВП №64504704, відкритому на підставі виконавчого листа №2-175/3216/14, виданого 29.09.2014 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.07.2014 до її повноліття, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред?явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Так, судом першої інстанції, під час з'ясування обставин справи, невірно зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме, помилково встановлено період за який утворилася заборгованість - з 01.04.2025 по 30.04.2025, що є хибним твердженням, оскільки уповноваженим представником органу державної виконавчої служби чітко визначено, що у вказаний період здійснювалося нарахування заборгованості відповідно до вимог ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України, а не утворення заборгованості у сумі 147 307,81 гривень.
Крім того, за змістом протоколу суть адміністративного правопорушення державним виконавцем викладена в загальних рисах, без зазначення об'єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 183-1 КУпАП, зокрема, не визначено точний період несплати аліментів ОСОБА_1 , що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Тобто, суд першої інстанції не звернув уваги на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП, в якому не викладено суть адміністративного правопорушення, в тому числі всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 183-1 КУпАП.
Апеляційний суд проаналізувавши доводи апеляційної скарги та дослідивши розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, наданий боржнику ОСОБА_1 Слобожанським відділом державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на запит його представника, встановив невідповідність між ним та розрахунком, долученим до протоколу в якості доказу.
За первісним розрахунком (а.с. 42-43) заборгованість станом на 01.05.2025 складає 147 307,81 гривень, при цьому у наданому божником розрахунку (а.с. 76) заборгованість станом на 01.05.2025 складає 85 461,75 гривень. Також, у наданих розрахунках державним виконавцем по різному вказаний дохід боржника з якого здійснюється відрахування, що викликає обґрунтовані сумніви суду апеляційної інстанції у точності наданих розрахунків.
Наявними в справі доказами не доведено поза розумним сумнівом факту несплати ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, що в свою чергу не надає можливості зробити висновок про наявність в його діях складу правопорушення за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП.
Зазначені порушення є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Приймаючи відповідно до ст. 294 КУпАП нову постанову, суд апеляційної інстанції виходить з того, що в протоколі про адміністративне правопорушення не викладено всіх ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП.
При цьому суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції не дотримано належним чином вимоги ст. 245 КУпАП про всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи, а тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а постанова суду скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП скасувати.
Постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 183-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. П. Піскун