Провадження № 22-ц/803/6808/25 Справа № 210/4970/24 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р. Є. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
21 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 210/4970/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року, яке ухвалено суддею Скотарем Р. Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 квітня 2025 року,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення часток у праві сумісної власності на квартиру.
Позовна заява обґрунтована тим, що двокімнатна квартира загальною площею 42,7 кв.м. і житловою площею 27,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належала позивачу, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, частки кожного із співвласників були рівними.
06 червня 2013 року ОСОБА_3 змінила прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.
Позивач успадкував належну померлій ОСОБА_6 1/3 частку квартири.
Отже на даний момент позивачу належить 1/3 частка квартири на праві часткової власності, а 2/3 частки квартири належать позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності.
Вирішити питання з відповідачем про визначення часток у спільній сумісній власності не є можливим.
На підставі наведеного вище позивач просив суд визначити з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/3 частці за кожним у праві спільної сумісної власності на квартиру, загальною площею 42,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати у повному обсязі, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
Позивач зазначає, що відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що для визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , співвласниками квартири є двоє осіб позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач та відповідач зобов'язані були звернутися до нотаріуса із заявою про вчинення нотаріальної дії, а саме виділення часток у спільній сумісній власності.
Разом з цим суд першої інстанції не врахував, що відповідач ОСОБА_2 , протягом багатьох років ухиляється від спілкування з позивачем, тому спільне звернення до нотаріуса не є можливим, а отже визначити частки у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру позивач не має можливості. Позивач вважає, що відмова суду першої інстанції визначити частки у праві спільної сумісної власності порушує його право власності, позбавляє його можливості розпоряджатися своїм майном.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Голівера П.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, просив перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони позивача підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 грудня 1978 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 23 грудня 1978 року, актовий запис № 2046, після укладення шлюбу дружина взяла прізвище « ОСОБА_4 » (а.с.40 зворот).
26 січня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвали, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 26 січня 2010 року (а.с.41).
06 червня 2013 року ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_3 від 06 червня 2013 року (а.с.42).
21 листопада 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 21 листопада 2020 року, актовий запис № 559 (а.с.41 зворот).
Відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_5 , виданого 26 грудня 1997 Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради згідно з розпорядженням № Дз-228 від 06 березня 1996 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної сумісної власності зазначена квартира належить: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (а.с.5-7)
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Інгулецькому та Металургійному районах у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 2092 (а.с.9).
Зі спадкової справи № 251/2021, заведеної після смерті ОСОБА_6 встановлено, що за життя остання не складала заповіт. 23 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Третьої криворізької державної нотаріальної контори у Дніпропетровській області з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті дружини, та на підставі його заяви було заведено спадкову справу за номером № 251/2021.
Відповідно до довідки реєстру територіальної громади міста Кривий Ріг від 23 червня 2021 року № 7736 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_6 з 24 січня 1984 року по 25 січня 2021 року та ОСОБА_1 , з 24 січня 1984 року (а.с.44 зворот)
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Риковою Т.В. від 16 листопада 2021 року, зареєстроване в реєстрі за № 2-1483 ОСОБА_1 видане вказане свідоцтво на 1/3 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).
Відповідно до технічної характеристики квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 42,7 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м. (а.с. 6-7).
Згідно Звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «ТРІУМФ-2020» оціночна вартість квартири, загальною площею 42,87 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 30.08.2024 року становить 96 000 грн (а.с.13-18).
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач вказував на необхідність визначення часток співвласників у праві спільної власності на квартиру з метою реалізації своїх прав щодо користування та розпорядження належним йому майном та обов'язків по утриманню спільного майна у зв'язку з відсутністю згоди відповідача та неможливістю вирішити дане питання у позасудовому порядку.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача про визначення часток у праві сумісної власності на квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що для визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 , співвласниками квартири є двоє осіб позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач та відповідач зобов'язані були звернутися до нотаріуса із заявою про вчинення нотаріальної дії, а саме виділення часток у спільній сумісній власності.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За правилами частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частина перша статті 368 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 358, частини першої статті 369 ЦК України право спільної часткової власності та спільної сумісної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Разом з тим, відповідно до статті 361 ЦК України співвласник майна, що є у спільній частковій власності, вправі самостійного розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, тоді як згідно частини другої статті 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом, а для вчинення правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, така згода має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Отже, за відсутності письмової та нотаріально посвідченої згоди усіх співвласників позивачі не можуть здійснювати усі правомочності, які належать власникові, у тому числі укладати правочини щодо належної їм частки у праві спільної власності, що істотно впливає на можливість реалізації ними своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Згідно пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.
Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Задоволення судом позовної вимоги має, з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права), дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб'єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач.
У справі, що переглядається встановлено, що частки сторін у праві спільної власності на квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , набуту сторонами в порядку приватизації державного житлового фонду, складають по 1/3 частки у кожного із співвласників.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд має розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавлений можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, самостійно визначаючи стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову. Тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).
Звертаючись до суду із позовом про визначення розміру часток співвласників у праві спільної власності на квартиру, що призведе до трансформації права спільної сумісної власності у право спільної часткової власності, позивач належним чином обґрунтував свої вимоги, пославшись на неможливість досягнення спільної згоди з відповідачем, вказавши на неможливість вирішення питання щодо спірної квартири у позасудовому порядку.
Обсяг прав, які просять захисти позивачі у цій справі, є достатнім для здійснення ними своїх повноважень щодо володіння, користування та розпорядження належними їм частками у праві спільної власності на квартиру та виконання кожною із сторін своїх обов'язків по утриманню спільного майна відповідно до їхніх часток.
Можливість виникнення між сторонами спору при здійсненні права спільної часткової власності на квартиру не є підставою для відмови у визначені часток співвласників, розмір яких може бути встановлено нотаріально посвідченим договором між ними або за рішенням суду, якщо згоди у цьому питанні сторонами не досягнуто.
Статтею 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які правочини, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Враховуючи обставини справи та вищевказані норми права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/3 частці за кожним у праві спільної сумісної власності на квартиру, загальною площею 42,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з припинення правам спільної сумісної власності на дану квартиру.
Вказаний висновок колегії суддів узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 215/1875/16-ц, провадження 61-16581ск21.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1 816,80 грн, тому, у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги позивача, скасуванням рішення суду першої інстанції та ухваленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 028 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток у праві сумісної власності на квартиру задовольнити.
Визначити за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/3 частці за кожним у праві спільної сумісної власності на квартиру, загальною площею 42,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на зазначену квартиру.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 21 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: