Провадження № 11-сс/803/2049/25 Справа № 203/1724/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
про відмову у відкритті провадження
21 жовтня 2025 року м. Дніпро
Суддя-доповідач судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 19 серпня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням ухвали слідчого судді у справі № 203/1724/25,-
20 жовтня 2025 року до Дніпровського апеляційного суду, повторно, надійшла апеляційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 19 серпня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 203/1724/25, в якій порушується питання, зокрема про скасування вищезазначеної ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали про задоволення вимог ОСОБА_3 у клопотанні по справі №203/1724/25 у повному обсязі.
Вивчивши надані матеріали та перевіривши доводи апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.398 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Як убачається зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї документів, оскаржуваною ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 19 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про встановлення судового контролю за виконанням ухвали слідчого судді у справі № 203/1724/25.
З цим рішенням не погодився ОСОБА_4 та подав апеляційну скарг, але ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01.09.2025 у відкритті апеляційного провадження було відмовлено. При цьому апелянту було роз'яснено право на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції.
Між тим 15 вересня 2025 року ОСОБА_4 звернувся до Дніпровського апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Дніпровського апеляційного суду від 01.09.2025, але ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15.09.2025 у відкритті апеляційного провадження було відмовлено. При цьому апелянту було роз'яснено право на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції.
24 вересня 2025 року ОСОБА_4 звернувся до Дніпровського апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Дніпровського апеляційного суду від 15.09.2025, але ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26.09.2025 у відкритті апеляційного провадження знову було відмовлено. При цьому апелянту було роз'яснено право на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції.
Натомість жодне з вищенаведених рішень апеляційного суду не були оскаржені скаржником в касаційному порядку, набрали законної сили та підлягають безумовному виконанню.
Між тим, повторно звертаючись до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 19 серпня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням ухвали слідчого судді у справі № 203/1724/25, апелянт обґрунтовував своє право на апеляційне оскарження з посиланням на положення Конституції України, Кримінального кодексу України, п.4 ч.1 ст.407, ст.409 КПК України.
Між тим, з такими доводами апелянта не можна погодитися виходячи з наступного.
Положеннями до статті 309 КПК законодавчо визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Натомість за приписами вказаної норми закону законодавець не визначив такий вид рішення слідчого судді, як то відмова у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням ухвали слідчого судді, який може бути оскаржений в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Отже суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_4 оскаржує ухвалу слідчого судді, яка не зазначена в наведеному у ч.1 ст.309 КПК переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
З цього питання свою правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2018 року (справа №757/2200/17-к, провадження №51-448км17), в якій зазначив наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних Процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Зазначеному імперативному принципу відповідає використана у КПК законодавча техніка, зокрема в ч.1 ст.309, що містить вичерпний перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді, та цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.
Також суд касаційної інстанції зазначив, що відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із оскарженням того судового рішення слідчого судді, що не передбачене законом, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційній скарзі.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 Рішення у справі "Делкур проти Бельгії" ) від 17 січня 1970 року та пункт 65 Рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст.129 ч. 1 п. 8 Конституції України).
Встановлюючи обмеження права на оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави - учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. З огляду на це Верховна Рада України у ч.1 ст.392 КПК законодавчо визначила межі доступу до правосуддя учасників кримінального провадження під час судового розгляду.
У своєму правовому висновку, викладеному у постанові від 27 травня 2019 року справа № 766/22242/17, провадження № 51-7276 кмо 18, Об'єднана палата ККС Верховного Суду зазначила, що як неодноразово наголошував Верховний Суд, стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа №646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження). Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади».
Таким чином, зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_3 убачається, що ним подана апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню.
При цьому вказівка в ухвалі слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 19 серпня 2025 року про можливість її апеляційного оскарження є помилковою.
Разом з тим, апеляційний суд роз'яснює ОСОБА_3 , що процесуальна бездіяльність уповноважених осіб Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо невиконання ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2025 року про зобов'язання уповноваженого прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону розглянути клопотання ОСОБА_3 від 04 лютого 2025 року та 20 лютого 2025 року у кримінальному провадженні, може бути оскаржена останнім до вищестоящої прокуратури - Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до ч.4 ст.399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Підсумовуючи вищенаведене суддя-доповідач дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 19 серпня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням ухвали слідчого судді у справі № 203/1724/25.
На підставі викладеного, керуючись ч.4 ст.399 КПК,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 19 серпня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням ухвали слідчого судді у справі №203/1724/25.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя: