Провадження № 22-ц/803/7040/25 Справа № 212/2747/25 Суддя у 1-й інстанції - Швець М.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
21 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 212/2747/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Заборський Олександр Валентинович, на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2025 року, яке ухвалено суддею Швець М. В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 30 квітня 2025 року,
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 03 березня 2008 року по 01 листопада 2012 року позивач працював машиністом навантажувальних машин на підземних роботах 4 розряду дільниці №10 шахти «Октябрська» АТ «Кривбасзалізрудком» повний робочий день.
Відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 10 лютого 2012 року, начальник дільниці № 10 ОСОБА_2 видав письмовий наряд на другу зміну (з 07:00 год. до 15:00 год.) ОСОБА_1 , який мав посвідчення на право управління електровозом, на навантаження гірничої маси у вагони та транспортування її по гор. 1190 м за допомогою електровоза № 10. Технічний нагляд здійснював гірничий майстер дільниці № 10 ОСОБА_3 . На початку зміни ОСОБА_3 оглянув робоче місце ОСОБА_1 , електровоз №10, місце навантаження в орт-заїзді 142 осі гор. 1190м, та допустив його до виконання робіт згідно наряду. Близько 10:30 год. під час навантаження гірничої маси з рудовипускного вікна штрек-площадки в осях 142-146 гор. 1187 м у вагони, відбулося іскріння з-під кришки з боку розташування заднього двигуна електровоза №10. ОСОБА_1 вирішив оглянути задній двигун електровоза та з'ясувати причину іскріння. Він підняв кришку електровоза та, тримаючи її лівою рукою, почав оглядати задній двигун електровоза. Раптово кришка вислизнула з лівої руки і впала на праву руку ОСОБА_1 , яка знаходилась на рамі електровоза, в результаті чого він отримав травму 2, 3, та 5 пальців правої кисті.
За наслідками нещасного випадку складено акт форми Н1 від 14 лютого 2012 року.
Відповідно до п. 6 Акту розслідування нещасного випадку, нещасний випадок з машиністом навантажувальної машини ОСОБА_1 , визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.
У зв'язку з цим нещасним випадком, негативною динамікою та прогресуючого перебігу травми позивачу, відповідно до довідок МСЕК серії 10ААА № 009852, АБ № 0004102 та 12ААА № 003601 встановлено 10 % втрати професійної працездатності.
Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує постійного стороннього догляду, спеціального медичного догляду, медичне спостереження. Отже, позивач втратив своє здоров'я та працездатність і набув професійні захворювання внаслідок нещасного випадку при виконанні робіт з підвищеною небезпекою на АТ «Кривбасзалізрудком».
Моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці. Отримавши трудове каліцтво в молодому віці, позивач переносить не стерпні моральні страждання. Факт зазначених фізичних страждань документально підтверджується висновками спеціалістів. Настання негативних змін у житті позивача, окрім неможливості відновлення його стану здоров'я, який він мав до отримання травми, обумовлене істотним погіршенням психологічного аспекту життя позивача. Через хворобу позивач не може повноцінно слідкувати за побутом вдома, обходити себе, самостійно виконувати багато яких дій у господарстві. Життя позивача змінилося назавжди, повна реабілітація позивача неможлива і перспектива в майбутньому переносити ще сильніший біль та незручності спричиняє моральні страждання.
На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідач на свою корись в рахунок відшкодування моральної шкоди 160 000 грн, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 10 лютого 2012 року та відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн.
Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Заборський О.В., будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати у повному обсязі, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
Представник позивача зазначає, що судом неправильно застосовано норми ст. 1167 Цивільного кодексу України. Незважаючи на встановлення факту нещасного випадку, суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди.
Також зазначає, що до матеріалів справи відповідачем було додано довідку МСЕК серія 12ААА № 010539 від 09 лютого 2023 року в якій зафіксовано встановлення позивачу втрату професійної працездатності в розмірі 20% первинно. Довідка МСЕК 12ААА № 010539 від 09 лютого 2023 року ніякого відношення до нещасного випадку 2012 року не має. Ця довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках після поранення отриманого при захисті Батьківщини. З цих підстав вона не була долучена до позовної заяви.
При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги довідки серії 10ААА №009852 та АБ №0004102 та 12ААА №003601 якими позивачу первино було встановлено 10% втрати працездатності, акт форми Н1 від 14 лютого 2012 року, Акту спеціального розслідування нещасного випадку відповідно до якого, нещасний випадок з машиністом навантажувальної машини ОСОБА_1 , визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов'язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 03 березня 2008 року по 01 листопада 2012 року позивач працював машиністом навантажувальних машин на підземних роботах 4 розряду дільниці №10 шахти «Октябрська» АТ «Кривбасзалізрудком» повний робочий день.
Відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 10 лютого 2012 року, начальник дільниці № 10 ОСОБА_2 видав письмовий наряд на другу зміну (з 07:00 год. до 15:00 год.) ОСОБА_1 , який мав посвідчення на право управління електровозом, на навантаження гірничої маси у вагони та транспортування її по гор. 1190 м за допомогою електровоза № 10. Технічний нагляд здійснював гірничий майстер дільниці № 10 ОСОБА_3 . На початку зміни ОСОБА_3 оглянув робоче місце ОСОБА_1 , електровоз №10, місце навантаження в орт-заїзді 142 осі гор. 1190м, та допустив його до виконання робіт згідно наряду. Близько 10:30 год. під час навантаження гірничої маси з рудовипускного вікна штрек-площадки в осях 142-146 гор. 1187 м у вагони, відбулося іскріння з-під кришки з боку розташування заднього двигуна електровоза №10. ОСОБА_1 вирішив оглянути задній двигун електровоза та з'ясувати причину іскріння. Він підняв кришку електровоза та, тримаючи її лівою рукою, почав оглядати задній двигун електровоза. Раптово кришка вислизнула з лівої руки і впала на праву руку ОСОБА_1 , яка знаходилась на рамі електровоза, в результаті чого він отримав травму 2, 3, та 5 пальців правої кисті.
За наслідками нещасного випадку складено акт форми Н1 від 14 лютого 2012 року.
Відповідно до п. 6 Акту розслідування нещасного випадку, нещасний випадок з машиністом навантажувальної машини ОСОБА_1 , визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.
У 2013 році позивачу було встановлено 10% втрати професійної працездатності повторно, видано довідку серії АБ № 0004102 від 23 жовтня 2013 року, в якій зазначено, що він не потребує медичної та соціальної допомоги, призначено переогляд 01 листопада 2014 (а. с. 5 зворот).
У 2014 році позивачу було встановлено 10% втрати професійної працездатності повторно, видано довідку серії 12 ААА № 003601 від 17 грудня 2014 року, в якій зазначено, що він не потребує медичної та соціальної допомоги, призначено переогляд 01 листопада 2016 року (а. с. 6).
Довідку про результати переогляду у 2016 році позивач суду не надав, як і будь-які інші довідки про повторні переогляди, починаючи з 2016 року.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач вказував на те, що внаслідок ушкодження здоров'я, спричиненого нещасним випадком, пов'язаним з виробництвом, позивачу спричинено моральну шкоду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем заподіяної йому відповідачем моральної шкоди.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».
Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно зі ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавецем трудового договору про дистанційну роботу.
Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров'я чи настання смерті були б неможливими.
Відповідно до вимогстатті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Як слідує з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пункті 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(з відповідними змінами) роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
У пункті 13 Постанови роз'яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
З огляду на положення ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, під час судового розгляду доведено, що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача професійного захворювання.
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).
Матеріалами справи встановлено, що з 03 березня 2008 року по 01 листопада 2012 року позивач працював машиністом навантажувальних машин на підземних роботах 4 розряду дільниці №10 шахти «Октябрська» АТ «Кривбасзалізрудком» повний робочий день.
Відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 10 лютого 2012 року, начальник дільниці № 10 ОСОБА_2 видав письмовий наряд на другу зміну (з 07:00 год. до 15:00 год.) ОСОБА_1 , який мав посвідчення на право управління електровозом, на навантаження гірничої маси у вагони та транспортування її по гор. 1190 м за допомогою електровоза № 10. Технічний нагляд здійснював гірничий майстер дільниці № 10 ОСОБА_3 . На початку зміни ОСОБА_3 оглянув робоче місце ОСОБА_1 , електровоз №10, місце навантаження в орт-заїзді 142 осі гор. 1190м, та допустив його до виконання робіт згідно наряду. Близько 10:30 год. під час навантаження гірничої маси з рудовипускного вікна штрек-площадки в осях 142-146 гор. 1187 м у вагони, відбулося іскріння з-під кришки з боку розташування заднього двигуна електровоза №10. ОСОБА_1 вирішив оглянути задній двигун електровоза та з'ясувати причину іскріння. Він підняв кришку електровоза та, тримаючи її лівою рукою, почав оглядати задній двигун електровоза. Раптово кришка вислизнула з лівої руки і впала на праву руку ОСОБА_1 , яка знаходилась на рамі електровоза, в результаті чого він отримав травму 2, 3, та 5 пальців правої кисті.
За наслідками нещасного випадку складено акт форми Н1 від 14 лютого 2012 року.
Відповідно до п. 6 Акту розслідування нещасного випадку, нещасний випадок з машиністом навантажувальної машини ОСОБА_1 , визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.
У 2013 році позивачу було встановлено 10% втрати професійної працездатності повторно, видано довідку серії АБ № 0004102 від 23 жовтня 2013 року, в якій зазначено, що він не потребує медичної та соціальної допомоги, призначено переогляд 01 листопада 2014 (а. с. 5 зворот).
У 2014 році позивачу було встановлено 10% втрати професійної працездатності повторно, видано довідку серії 12 ААА № 003601 від 17 грудня 2014 року, в якій зазначено, що він не потребує медичної та соціальної допомоги, призначено переогляд 01 листопада 2016 року (а. с. 6).
Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує постійного стороннього догляду, спеціального медичного догляду, медичне спостереження. Отже, позивач втратив своє здоров'я та працездатність і набув професійні захворювання внаслідок нещасного випадку при виконанні робіт з підвищеною небезпекою на АТ «Кривбасзалізрудком».
На підставі наведеного вище висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем заподіяної йому відповідачем моральної шкоди, є помилковим.
З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок нещасного випадку на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.
Таким чином суд, при визначені розміру моральної шкоди оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, втрату 10 % професійної працездатності без призначення позивачу групи інвалідності, наслідки для здоров'я позивача та, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 30 000 грн, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Попередньою редакцію підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що була чинною до 23 травня 2020 року, передбачалося, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, окрім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21, якщо моральну шкоду завдано професійним захворюванням, яке виникло до набрання чинності новою редакцією підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №180/683/13-ц, згідно якого не підлягають оподаткуванню суми, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, заподіяних платникові податків внаслідок спричинення шкоди здоров'ю.
Вирішуючи питання щодо стягнення суми моральної шкоди в частині відрахування податків та інших обов'язкових платежів суд враховує Інформаційний лист Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року за № 04.4-27/79/2024 «Щодо окремих питань судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю».
Враховуючи вищевикладене, суми моральної шкоду саме внаслідок ушкодження здоров'я слід стягувати без урахування утримання податку з доходів і зборів.
Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 300 грн за подання позовної заяви та 450 грн за подання позовної заяви, що разом становить 750 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Заборський Олександр Валентинович, задовольнити частково.
Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, 30 000 грн без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 750 (сімсот п'ятдесят) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 21 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: