Провадження № 11-кп/803/2987/25 Справа № 205/7646/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , -
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року, в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовлено.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд зазначив, що засуджений є особою багаторазово судимою, раніше вже неодноразово звільнявся від відбування покарання умовно-достроково, проте знову вчиняв кримінальні правопорушення. Крім того, ОСОБА_7 не відбуто значну частину призначеного йому покарання.
Судом враховано, що за час відбування покарання засуджений має сім заохочень та не має стягнень, втім зазначено, що дотримання порядку і режиму утримання під час перебування в колонії є обов'язком засудженого і саме по собі не слугує підставою для звільнення від відбування покарання.
В апеляційній скарзі засуджений просить ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання задовольнити та звільнити його умовно - достроково від відбування покарання.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що висновки суду є необґрунтованими, недостатньо вмотивованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що за час відбування покарання довів своє виправлення. Зазначає, що судом не врахована позитивна характеристика, наявність семи заохочень та активна участь у виховних заходах.
Заслухавши суддю-доповідача; засудженого, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з викладених в ній підстав; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, оскільки, на його думку, засуджений не довів свого виправлення; перевіривши надані матеріали та апеляційні доводи, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Так, ст. 6 КВК України передбачає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно із ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений добросовісною поведінкою та відношенням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.
Відповідно до Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Так, згідно із поданням, довідкою та характеристикою, що надані установою виконання покарань, ОСОБА_7 з 24.08.2018 року знаходиться в установах виконання покарань, кінець строку припадає на 24.08.2026 року.
За час відбування покарання в «Дніпровській виправній колонії (№89)», характеризується добре, режим відбування покарання не порушував та дисциплінарних стягнень не має, отримав сім заохочень правами начальника установи.
Головною підставою для умовно-дострокового звільнення є виправлення особи, а висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен засновуватись на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі. Також колегією суддів враховується, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.
Колегія суддів звертає увагу, що висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку саме за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Наявність у засудженого заохочень за період починаючи лише з другої половини 2022 року до половини 2025 року, перед виникненням у нього права на умовно-дострокове звільнення, не може свідчити про його бездоганну поведінку за час усього періоду відбування покарання.
Дотримання ж засудженим порядку і умов відбування покарання в установі є його обов'язком, і дана обставина сама по собі не може слугувати підставою для висновку про доведеність його виправлення.
Крім того, в наданих матеріалах відсутні дані про те, що ОСОБА_7 бере участь в організації виховних заходів та реалізації програм диференційованого виховного впливу та у роботі самодіяльних організацій установи.
Також суд апеляційної інстанції зважає на те, що ОСОБА_7 є особою раніше багаторазово судимою, неодноразово звільнявся від відбування покарання умовно-достроково, втім висловлену йому довіру у кожному випадку не виправдовував та вчиняв нові злочини в період невідбутої частини покарання, що тягло призначення йому покарань наступними вироками на підставі ст. 71 КК України.
Наведене свідчить про стійкість його протиправної поведінки, а відтак і про те, що його виправлення до повного відбуття покарання має переконливо підтверджуватись вагомими обставинами, яких не вбачається.
Належить також відзначити, що на даний час ОСОБА_7 не відбуто значну частину призначеного йому покарання, а відбута його частина, з урахуванням відомостей про особу цього засудженого, є об'єктивно недостатньою для досягнення щодо нього мети кримінального покарання.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_7 у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, повно та об'єктивно врахував дані щодо особи засудженого, його поведінку за весь час відбуття покарання, його відношення до праці та заходів, які проводяться адміністрацією з метою виховного впливу на засуджених, та дійшов правильного висновку про відсутність переконливих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про доведеність виправлення засудженого та наявність передбачених законом підстав для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Доводи апеляційної скарги засудженого про те, що суд не в повній мірі врахував обставини провадження, є безпідставними з огляду на вищенаведене. Судом досліджені та оцінені всі обставини, які мали значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги засудженого відсутні, оскільки рішення суду ухвалено згідно з нормами кримінального процесуального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, з наведенням в ухвалі достатнього обґрунтування.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4