Провадження № 22-ц/803/10268/25 Справа № 210/7280/24 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р. Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
21 жовтня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/7280/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Кучевасова А.В.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 04 вересня 2025 року, яке ухвалено суддею Скотарем Р.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 04 вересня 2025року, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Виконкому Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради, Орган опіки та піклування Виконкому Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради, Орган опіки та піклування Виконкому Металургійної районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову зазначила, що вона є матір?ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14 лютого 2015 року ОСОБА_3 уклала шлюб з відповідачем.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 .
Спільне життя між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 не склалося, шлюб розірвано 11 лютого 2022 року, шлюбні відносини відповідача із донькою позивачки фактично припинилися у лютому 2019 року, і саме з цього періоду позивачка проживала разом з онукою.
Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню доньки, а саме не піклується про фізичний, духовний та культурний розвиток Ліки. Не надає матеріального утримання, якого потребує дитина. Зокрема, відповідач не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання.
Позивачкою було подано заяву до Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради з метою отримання висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки.
Враховуючи викладене, просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 04 вересня 2025 року позовні вимоги залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом інтересів дитини та невідповідність рішення суду нормам матеріального і процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було належним чином досліджено усі обставини справи та не взято до уваги всіх доказів по справі, якими підтверджено факт самоусунення відповідача від виховання та матеріального забезпечення доньки.
Зазначає, що відповідач, за весь час після розлучення, не виявив бажання приймати участь у вихованні доньки.
Вважає, що відповідач на шлях виправлення не стане та його слід позбавити батьківських прав.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Бойченко Л.П., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бойченко Л.П., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, представника третьої особи Органу опіки та піклування Виконкому Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради - Маркову С.А., яка покладалася на розсуд суду, та представника третьої особи Органу опіки та піклування Виконкому Металургійної районної у місті Кривому Розі ради - Шульц С.Й., яка вважала недоцільним позбавлення відпоідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 14 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 14.02.2015 року, після укладення шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 29.07.2015 року, виданого Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 376, батьками записано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 9).
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2022 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 22.11.2024 року (а.с. 15).
Згідно довідки Криворізької об'єднаної міської довідково-інформаційної служби від 22.11.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.12).
Відповідно до декларації № 001-АТР8-МА10 від 05.12.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 перебуває під наглядом сімейного лікаря, місце фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).
Згідно Довідки про середню заробітну плату від 05.12.2024 року ОСОБА_1 працює у ТОВ «Полстар» та за період з червня 2024 року по листопад 2024 року отримала 69100,00 грн заробітної плати (а.с.19).
Згідно характеристики ТОВ «ПОЛСТАР» відносно ОСОБА_1 - вона відповідальна, турботлива до потреб онуків, приймає активну участь у їх житті та вихованні. Виховує їх в любові та злагоді, створюючи сприятливі умови для їхнього розвитку. Має стабільний дохід та власне житло (а.с.18).
Згідно характеристики Криворізької Вальдорфської гімназії Криворізької міської ради відносно ОСОБА_4 - батько з родиною не проживав, працює за кордоном, вихованням дитини займалась мама (а.с.16).
Відповідно до характеристики мешканців будинку АДРЕСА_2 , у вересні 2024 року за адресою: АДРЕСА_3 оселилась сім'я у складі: мати ОСОБА_3 та діти ОСОБА_7 , ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 померла і з цього часу діти проживають за даною адресою разом із бабусею ОСОБА_1 . Бабуся виявляє себе як порядна людина, діти доглянуті, є хатні тваринки (а.с.17).
Згідно інформаційної довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на виконання ухвали суду - відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянкою України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в період з 01.01.2022 року по 27.12.2024 року, станом на 12.06.2025, в базі даних не виявлено (а.с. 32).
23 грудня 2024 року ОСОБА_2 надав довіреність ОСОБА_1 Довіреність на представлення інтересів дитини, довіреність дійсна терміном п'ять років (а.с.38-40).
Згідно характеристики ОСОБА_2 , складеної головою ОСББ «Ярослава Мудрого 78» за підписами сусідів, ОСОБА_2 займався вихованням дітей, забезпечував свою сім'ю (а.с.134).
Відповідно до Акту обстеження умов проживання ОСОБА_4 від 11.02.2025 року дитина проживає в окремій кімнаті, в наявності навчальний куточок, книги, підготовчі матеріали, санітарно-гігієнічні умови в наявності (а.с.70-71).
Згідно висновку Металургійної районної у місті ради, як органу опіки та піклування, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 від 17.02.2025 року № 1п/01.02-11-658, враховуючи інтереси малолітньої дитини, Виконком вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні малолітньої ОСОБА_4 (а.с.47).
Свідок ОСОБА_8 зазначила, що працювала разом з ОСОБА_9 . ОСОБА_10 при ній телефонувала матері чоловіка, оскільки батько дитини не брав слухавку з проханням про допомогу дитині. Перед смертю просила батька дитини про допомогу, але він не допоміг. Коли ОСОБА_11 виповнилося два роки ОСОБА_10 розійшлася з батьком дитини.
Свідок ОСОБА_12 зазначила, що ОСОБА_13 є її племінником, він одружився на ОСОБА_10 , яка на той час мала дитину. Коли народилася ОСОБА_14 , ОСОБА_15 поїхав за кордон та кожні півроку приїжджав та висилав гроші, щоб діти були забезпечені. Купив дитині планшет та телефон. Після смерті ОСОБА_16 не дає спілкуватись з дитиною іншій бабусі, батько дитини телефонує, однак слухавку ніхто не бере.
Свідок ОСОБА_17 зазначила, що є бабусею Ліки. У сина з ОСОБА_10 були добрі відносини, у 2017 році син поїхав на заробітки до ОСОБА_18 . Кожного року приїжджав до Кривого Рогу, спілкувався з дітьми, висилав гроші. Останній раз ОСОБА_15 поїхав до Польщі 2022 року. Свідок зустрічалась з дітьми, разом гуляли. Коли ОСОБА_10 захворіла, ОСОБА_15 пересилав гроші на діагностування, однак, після смерті ОСОБА_10 , позивачка повідомила, що спілкуватись з дітьми можна тільки в її присутності. В кінці січня ОСОБА_19 дала особистий рахунок, на який ОСОБА_15 через мати надає матеріальну допомогу, також він на даний час сплачує за школу, контролює навчання дитини через шкільний чат.
Малолітня ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що вона з батьком майже не спілкується, тому що він не телефонує, а вона не може телефонувати, оскільки не має телефону. Також вказала, що хоче спілкуватися з батьком, а з приводу отримання матеріальної допомоги від батька на її утримання їй не відомо.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що безсумнівних доказів, які свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків відносно доньки, його винної поведінки, свідомого нехтування своїми обов'язками позивачкою суду не надано.
Сам по собі факт проживання відповідача ОСОБА_2 в іншій країні та проживання у зв'язку з цим дитини з бабусею, не може бути достатньою правовою підставою для висновку, що таке позбавлення батьківських прав є юридично доцільним і буде відповідати інтересам дитини.
Крім того, суду не надано докази винної поведінки відповідача та умисного ухилення його від виконання своїх обов'язків по вихованню доньки. Наведені позивачкою обставини не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов'язків.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , тобто, природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Суд правильно вважав, що в даному випадку позбавлення відповідача батьківських прав є недоцільним.
У матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні дочки, про умисне і свідоме нехтування обов'язками батька.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, надав системну оцінку зібраним у справі доказам, висновку органу опіки та піклування, поясненням свідків та позиції малолітньої ОСОБА_4 , яка пояснила суду, вона з батьком майже не спілкується, тому, що він не телефонує, а вона не може телефонувати оскільки не має телефону. При цьому, малолітня Ліка вказала, що хоче спілкуватися з батьком.
Колегія суддів бере до уваги, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).
З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки батька дитини, колегія суддів зауважує, що відсутні підстави для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав.
Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов'язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції. Щоб втручання було визнано необхідним у демократичному суспільстві , воно повинно бути обґрунтовано гострою соціальною необхідністю. Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.
Отже, суд апеляційної інстанції встановив відсутність подання позивачкою доказів, ухилення відповідачем від виховання дитини за умови його винної поведінки та свідомого нехтування ним своїми обов'язками.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх причин для позбавлення відповідача батьківських прав як і гострої соціальної необхідності у цьому, тому такий захід впливу не є необхідним у демократичному суспільстві і суд першої інстанції діяв у межах своєї дискреції.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа Мамчур проти України (CASE OF MAMCHUR v. UKRAINE) від 16 липня 2015 року).
Суд першої інстанції взявши до уваги те, що відповідач висловив бажання змінити відносини з донькою у бік покращення, відсутність на час розгляду справи виняткової ситуації, яка свідчить про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав, вірно вважав, що зазначені позивачкою обставини про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків не є підставою для позбавлення його батьківських прав відносно дитини.
Тому, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення у вказаній справі з урахуванням основних інтересів дитини, зокрема з умовою збереження її зв'язку із рідним батьком.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 04 вересня 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: