Справа № 712/14272/25
Провадження № 1-кс/712/4956/25
21 жовтня 2025 року м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_4 про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні за № 42012250010000017 від 25.12.2012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 382 КК України,
До суду звернувся старший слідчий слідчого відділу Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_3 із клопотанням, погодженим прокурором Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_4 про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні за № 42012250010000017 від 25.12.2012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 382 КК України.
Клопотання мотивує тим, що слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42012250010000017 від 25.12.2012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 382 КК України.
Установлено, що до прокуратури м. Черкаси з Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшли матеріали, згідно з якими завідуюча ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та нотаріус цієї нотаріальної контори ОСОБА_6 незаконно, на думку ОСОБА_7 , оформили ОСОБА_8 спадщину на частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Досудовим розслідуванням установлено, що 09.03.2002 року в Другій нотаріальній конторі м. Черкаси було відкрито спадкову справу за поданими спадкоємцями заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_9 . Всього було подано п'ять заяв - четверо дітей та онук померлої ОСОБА_10 .
Після смерті ОСОБА_9 залишилось спадкове майно яке складається з 1/4 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 . Державним нотаріусом ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 02.11.2006 року були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на користь ОСОБА_7 - на 1/5 частину спадкового майна, ОСОБА_8 - на 1/5 частину спадкового майна, ОСОБА_10 - на 1/5 частину спадкового майна. У той же день на користь зазначених спадкоємців були видані свідоцтва про право на спадщину на 3/5 частини грошових вкладів, що належали ОСОБА_9
09.11.2006 року державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/5 частину спадкового майна на користь сина померлого ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , в цей же день з тих же підстав було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/5 частину грошових вкладів, належних ОСОБА_9
21.11.2006 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частки майна, яке належало ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , який фактично прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, отримали: його дружина ОСОБА_13 та син ОСОБА_14 . Спадкове майно, на яке в указаній частці видане кожне з свідоцтв складається з права власності на 1/10 частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Згідно висновку ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.06.2007 року № 2615-08-01 встановлено що при видачі свідоцтва про право на спадщину на частину будинковолодіння та частину грошових вкладів на користь ОСОБА_12 державним нотаріусом ОСОБА_6 не були дотримані вимоги ст. 52 Закону України «Про нотаріат», яка передбачає реєстрацію нотаріальних дій у реєстрах, форми яких встановлюються ІНФОРМАЦІЯ_5 та форми № 6 «Свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлого спадкоємця, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав», затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10.01.2005 року №1/5.
Відповідно до пояснень завідуючої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 встановлено, що до нотаріальної контори подали заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , четверо її дітей і онук, батько якого та син померлої, помер раніше своєї матері. Згідно ст. 529 ЦК України всі спадкоємці мали право на 1/5 частину спадкового майна.
За додатковими поясненнями нотаріуса ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що при видачі свідоцтва про право власності на частину домоволодіння та частину грошових вкладів на користь ОСОБА_12 ним не були дотримані вимоги форми № 6 «Свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлого спадкоємця, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав», яка затверджена наказом Мін'юсту України від 10.01.05 № 1/15. У даному випадку у формулюванні необхідно було значити, що спадкоємцем померлого ОСОБА_12 є його син ОСОБА_12 , а спадкове майно складається відповідно з 1/5 частини грошових вкладів та 1/10 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що належали матері померлого ОСОБА_9 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_12 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, вказана технічна помилка не понесла за собою зміни часток спадкоємців.
Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_4 , з урахуванням змін внесених до законодавства, спадкоємці ОСОБА_9 мають наступні частки у спадковому майні: ОСОБА_7 - 1/10 частина будинковолодіння; - ОСОБА_8 - 1/10 частина будинковолодіння; - ОСОБА_10 - 1/10 частина будинковолодіння; - ОСОБА_15 - 1/10 частина будинковолодіння; - ОСОБА_14 - 1/20 частина будинковолодіння; - ОСОБА_13 - 1/20 частина будинковолодіння у сумі це дає частину будинковолодіння АДРЕСА_1 , яка була у власності ОСОБА_9 .
Окрім того, 08.09.2021 на виконання ухвали слідчого судді, якою задоволено скаргу та зобов'язано уповноважену особу Черкаської місцевої прокуратури внести відомості до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_7 від 12.11.2020 щодо невиконання судового рішення, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021252010000090 за ч. 2 ст. 382 КК України.
Матеріали досудових розслідувань у зазначених кримінальних провадженнях об'єднано в одне кримінальне провадження № 42012250010000017.
В ході досудового розслідування встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 здійснювався розгляд цивільної справи №2-2151/11 за позовом ОСОБА_12 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень прийнято кінцеве рішення.
Таким чином матеріали та документи, що містяться у справі № 2-2151/11, яка перебуває в розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_8 , мають доказове значення та необхідні для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні.
Вказані документи та інформація мають важливе значення для досудового розслідування, а відомості які містяться у вказаних документах можуть бути доказами під час судового розгляду та знаходяться у володінні уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_8 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
У судове засіданні слідчий не з'явився, просив розглянути клопотання у його відсутність, клопотання підтримує в повному обсязі.
Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів розглядається слідчим суддею без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться відповідно до ч.2 ст.163 КПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, відповідно до положень ч.4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, вважає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Частиною шостою ст. 132 КПК України прямо передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Частиною першою ст. 159 КПК України передбачено, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Згідно з ч. 1 ст. 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.
При цьому ч. 2 ст.160 КПК України передбачено вимоги до клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, серед яких (п. 5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; (п. 6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Відповідно до ч. 6 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, а саме що речі або документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи та самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, в зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, а також неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Інформація, доступ до якої просить надати слідчий є інформацією, яка захищена законом, а тому і доступ до неї має бути належним чином мотивований, а необхідність у ньому має стверджуватись належними доказами.
Слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42012250010000017 від 25.12.2012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 382 КК України.
Звертаючись до слідчого судді з указаним клопотанням, слідчий зазначає, що наразі в ході проведення досудового розслідування необхідним є ознайомитись та вилучити завірені належним чином копії матеріалів судової справи №2-2151/11, яка знаходиться у ІНФОРМАЦІЯ_9 , оскільки у даній судовій справі наявні документи, що можуть мати суттєве значення для досудового розслідування даного кримінального провадження.
Зміст рішення Ради суддів України № 12 від 4 лютого 2016 року дає підстави для висновку про те, що тимчасовий доступ матеріалів справ, які перебувають у провадженні конкретного суду, може бути надано органу досудового розслідування чи прокурору виключно у випадку, коли провадження у цій справі завершено, інакше може бути розцінене як безпідставний та необґрунтований тиск на суд.
Однак, слідчим у клопотанні не зазначено та не долучено доказів, що судова справа №2-2151/11 розглянута.
Вивченням відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, що інформація про набрання чинності рішенням у справі №2-2151/11 відсутня.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу (див. серед інших §§ 38 - 42 рішення у справі Баннікова проти Росії; § 90 рішення у справі Веселов та інші проти Росії; § 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 134 рішення у справі Ванян проти Росії; § 36 рішення у справі Малінінос проти Литви).
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 93 КПК України).
З системного аналізу наведених норм вбачається, що чинними положеннями КПК України не передбачено заборони щодо використання при здійсненні досудового розслідування доказів отриманих на підставі ст.93 КПК України.
Водночас, звертаючись з даним клопотанням до суду, слідчий звертається саме з клопотанням про застосування такого виду заходів забезпечення доказів у даному кримінальному провадженні, як тимчасовий доступ.
Однак в обґрунтування клопотання слідчим усупереч положенням п.23 ч.3 ст.132 КПК України не наведено доказів того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про які йдеться в клопотанні слідчого, та може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Більш того частиною п'ятою статті 132 КПК України визначено, що для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність наданих доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 131, 132, 159-166, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1