Провадження № 33/803/2168/25 Справа № 199/3839/25 Суддя у 1-й інстанції - ЛИСЕНКО В. О. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.
16 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:
секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,
захисника особи, яку притягнуто до
адміністративної відповідальності адвоката Амельчишина О.В.,
апеляційну скаргу адвоката Амельчишина О.В., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 15 липня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який має посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 06.09.2022, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень, -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 15 липня 2025 року встановлено, що 09.03.2025 р. о 09:40 годині водій ОСОБА_1 у місті Добропілля по вул. Залізнична, 4-А, керував транспортним засобом «ВАЗ 2115», н.з. НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння очей; тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку шляхом продуття газоаналізатору «Драгер 6810» на місці зупинки або медичного огляду ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Доводи апеляційної скарги:
В апеляційній скарзі захисник Амельчишин О.В., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить врахувати, що оскаржену постанову ОСОБА_1 не отримав на день подання апеляційної скарги. Про постановлення судом рішення у справі ОСОБА_1 довідався майже через 4 місяця після постановлення рішення, оскільки в зв'язку з обставинами служби і про постановлене судом рішення він дізнався від його дружини після сплати нею судового збору та штрафу.
Вказані обставини вважає поважними причинами пропуску строку на подачу апеляційної скарги на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 15 липня 2025 року відносно ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 15 липня 2025 року відносно ОСОБА_1 скасувати, провадження в праві закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в його діях.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що жоден з наведених в оскарженій постанові доказів як окремо, так і в сукупності не доводить факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, перелічені судом докази не спростовують як пояснень ОСОБА_1 , так і свідка сторони захисту ОСОБА_2 , який підтвердив, що транспортним засобом керувала інша особа, а не ОСОБА_1 .
При постановленні рішення суд не врахував, що за відсутності беззаперечних доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом вимога поліцейських не створює для останнього обов'язку її виконувати. А пояснення ОСОБА_1 поліцейським на відеозаписі не містять визнання того, що саме він керував автомобілем, в якому він їхав разом зі свідком ОСОБА_2 та іншими особами, так як їхати в автомобілі можна і в якості пасажира, а не лише водія, а обов'язок пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу поліцейських має лише особа, яке керувала ТЗ, що повинно підтверджуватися саме доказами, а не лише словами ОСОБА_1 , від яких останній відмовився, логічно пояснивши суду причину своїх пояснень поліцейським.
Зазначає, що письмовий рапорт поліцейського не доводить вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський не є свідком. Така правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, і є його усталеною практикою.
Звертає увагу, що оскаржувана постанова суду першої інстанції містить посилання на обставини, які фактично не встановлювалися у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, оскільки відсутня будь-яка фіксація судового розгляду справи, що є обов'язковим в силу приписів ЗУ «Про судоустрій та статус суддів».
Вважає перелічені в постанові суду першої інстанції докази недопустимими та отриманими з порушенням порядку їх отримання, а оптичний носій для лазерних систем зчитування зі збереженими на ньому в цифровому форматі відеозаписами не містить доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Зауважує, що рапорт працівників поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення певною особою такого адміністративного правопорушення. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року по справі № 524/5741/16-а.
Звертає увагу, що в протоколах не зазначено, за допомогою яких технічних засобів були зроблені додані до протоколу відеозаписи. В свою чергу довідка про отримання посвідчення водія не доводить факт керування останнім транспортним засобом.
Тому наведені висновки суду першої інстанції вважає безпідставними, оскільки в постанові суду висновки з посиланням на докази, які б спростували пояснення ОСОБА_1 та покази свідка сторони захисту. Те, що в рапорті поліцейського, який не є належним та допустимим доказом, зазначено, що ОСОБА_1 начебто керував вказаним в рапорті та протоколі транспортним засобом, але на відеозаписах такі події не зафіксовані. Крім того, в протоколі про адмінправопорушення не вказано, що відеозаписи зроблені за допомогою бодікамер (нагрудних відео реєстраторів), що робить цей запис недопустимим доказом відповідно до правових висновків Верховного Суду відносно аналогічних обставин щодо відсутності зазначення приладу відео фіксації в протоколі про адмінправопорушення.
Наголошує, що факт перебування особи в автомобілі та усного підтвердження керування ним транспортним засобом не звільняє поліцейських, за наявності обгрунтованих підстав вважати, що водій знаходиться у стані сп'яніння, довести факт перебування особи у такому стані під час керування ним транспортним засобом. Відсутність письмових заперечень водія із результатами тестування на алкоголь не звільняє поліцейського від обов'язку довести вину водія у вчиненні адміністративного правопорушення «поза розумним сумнівом».
Позиції сторін в суді :
В судовому захисник адвокат Амельчишин О.В. підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та просив його апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених в ній. Не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , належним чином повідомленого про місце, день та час судового розгляду.
Висновки суду:
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду з апеляційною скаргою, вислухавши пояснення захисника, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 15 липня 2025 року за відсутності ОСОБА_1 або його захисника. З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга була подана адвокатом Амельчишиним О.В. через підсистему «Електронний суд» 25 липня 2025 року, та зареєстрована судом першої інстанції 28 липня 2025 року, тобто з пропуском строку, передбаченого ст.294 КУпАП на апеляційне оскарження. Справу в суді 1-ї інстанції було розглянуто без участі ОСОБА_1 . Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази про направлення копії оскарженої постанови суду та її отримання ОСОБА_1 та/або його захисником. Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника Амельчишина О.В. та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керувала транспортним засобом з явниким ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння очей; тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку шляхом продуття газоаналізатору «Драгер 6810» на місці зупинки або медичного огляду ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме:
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 266590 від 09.03.2025, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, зі змісту якого слідує, що 09.03.2025 о 09:40 годині водій ОСОБА_1 у місті Добропілля по вул. Залізнична, 4-А, керував транспортним засобом «ВАЗ 2115», н.з. НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння очей; тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку шляхом продуття газоаналізатору «Драгер 6810» на місці зупинки або медичного огляду ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого слідує, що у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; тремтіння пальців рук; почервоніння очей. Результати огляду на стан сп'яніння: відмовився;
- змістом направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.03.2025, з якого убачається, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я;
- матеріалом відеозапису працівника поліції, з якого убачається, що працівник поліції оголошує дату та час здійснення запису: 09:40 година 09.03.2025. ОСОБА_1 представився. На питання поліцейського ОСОБА_1 повідомив, що він дійсно керував транспортним засобом «ВАЗ 2115», н.з. НОМЕР_3 , зазначивши, що їхав з кінця міста Добропілля. Водію ОСОБА_1 було повідомлено, що на момент зупинки у нього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. На питання працівника поліції: «Якісь алкогольні напої вживали?» ОСОБА_1 відповів: «Вчора випив пляшку пива». На місці зупинки ОСОБА_1 запропонували продути газоаналазітор «Драгер», на що ОСОБА_1 відповів: «Я свою вину визнаю, випив пляшку пива». Після чого ОСОБА_1 зазначив, що не буде продувати. Далі працівник поліції запропонував водію проїхали в медичний заклад для визначення стану сп'яніння, на що ОСОБА_1 відповів: «Зараз їхати не буду, дуже поспішаю». Далі ОСОБА_1 повідомлено, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису подій, що мали місце 09 березня 2025 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Доводи сторони захисту щодо визнання відеозапису недопустимим через його небезперервність, а також здійснення не на бодікамеру, ні є слушними, оскільки закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, причини зупинки, оформлення адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.
Вважаю безпідставними доводи апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки, наявні у справі відеозаписи є повними і послідовними, на яких зафіксовані усі ті істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.
Доводи сторони захисту про відсутність посилання в протоколі про адміністративне правопорушення про технічний засіб, на який було здійснено відеофіксацію, є необґрунтованими. Так, з протоколу серії ЕПР1 №266590 від 09.03.2025 р., складеного щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вбачається, що при його складанні було зазначено у відповідній графі, що до протоколу долучається, окрім іншого, відеозапис на диску; зазначено його технічний засіб відеозапису: 0003238.
Тож, долучений до справи диск з відеозаписами вважаю належним та допустимим доказом, оскільки розумних сумнівів в автентичності відеозаписів на ньому, якими зафіксовано події, що відбувалися 09.03.2025 року за участю ОСОБА_1 , у суду апеляційної інстанції не виникає. Стверджуючи про невідповідність зафіксованих подій на долученому диску з відеозаписами, апелянт зобов'язаний був надати переконливі докази на підтвердження своєї позиції, чого ним зроблено не було.
Тож твердження апелянта про відсутність даних щодо технічних засобів, за допомогою яких здійснювалася відеофіксація, є необґрунтованими, оскільки диспозиція ст. 256 КУпАП та інші норми закону не містять вимоги до засобу відеофіксації. Окрім того, аналізуючи норми КУпАП в сукупності, зазначення в постанові про адміністративне правопорушення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, є обов'язковим тільки при винесенні відповідної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або ж відповідним приладом (технічним засобом) зафіксовані певні показники швидкість руху, наявність парів алкоголю у повітрі, що видихається, тощо. В даному ж випадку відеозапис є достовірним доказом по справі, який був досліджений та оцінений судом в сукупності з іншими доказами.
Доводи сторони захисту щодо відсутності в матеріалах даної справи факту керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених в протоколі, були предметом розгляду в суді першої інстанції, та їм надано обґрунтовану та вірну оцінку.
Так, суд першої інстанції виходив з того, що з відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 підтвердив факт керування транспортним засобом «ВАЗ 2115», н.з. НОМЕР_3 (відеозапис, починаючи з 0:00:25), проте ствердно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Драгер», так і в медичному закладі, не наводячи будь-яких обґрунтованих підстав не проходити такий огляд (відеозапис, починаючи з 0:01:22). Також відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 сам пояснив про те, що напередодні вжив пляшку пива, пояснив, що розуміє свою провину, у зв'язку з чим не вбачав необхідності проходити огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (відеозапис, починаючи з 0:00:59).
Тож, в даному випадку вимога поліцейського щодо виконання водієм вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху була обґрунтованою і законною, а тому водій ОСОБА_1 безпідставно та необґрунтовано її не виконав.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом і не перебував у стані алкогольного сп'яніння є необґрунтованими, оскільки факт руху автомобіля доведений сукупністю доказів, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП. Зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом - ОСОБА_1 не вніс до протоколу жодних зауважень з цього приводу, лише відмовившись його підписати.
Зміст акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.03.2025 свідчить про те, що працівник поліції намагався здійснити огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння саме як водія транспортного засобу і ОСОБА_1 не навів заперечень проти цього.
Апеляційні доводи захисника щодо безпідставного та необґрунтованого врахування судом рапорту працівника поліції як доказу є необґрунтованим, оскільки зі змісту оскарженої постанови суду першої інстанції вбачається, що судом не було враховано такий доказ.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що із урахуванням положень КУпАП, не фіксування судового процесу технічними засобами не дають підстави для задоволення апеляційної скарги та не спростовують висновки суду першої інстанції щодо доведеності у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною й статті 130 КУпАП, оскільки, як уже зазначалося, вина ОСОБА_1 у вчиненні вищесказаного адміністративного правопорушення підтверджується доказами наявними у матеріалах справи у їх сукупності.
Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР - не пройшов на законну вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.
Постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити адвокату Амельчишину О.В. строк на апеляційне оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 15 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу захисника Амельчишина О.В., подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 15 липня 2025 рокувідносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.А. Гришин