Справа №: 398/3841/25
Провадження №: 2-а/398/117/25
Іменем України
"21" жовтня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Шинкаренко І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Семенова Олена Вікторівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
До Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Семенова О.В., до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 180 від 08 березня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, та закриття провадження у справі. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку на підставі п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» 29 березня 2012 року, про що зроблена відмітка у його військовому квитку. Працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісяця, доставляють його до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , перевіряють особу. 08 березня 2025 року йому повідомили, що він не з'явився за викликом по повістці на 16 січня 2025 року, він відмовився підписувати будь-які документи, оскільки не є військовозобов'язаним, участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення позивач не брав. Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 180 від 08 березня 2025 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Вказану постанова позивач не отримував, а про притягнення до відповідальності дізнався після блокування його рахунків державної виконавчою службою 17 червня 2025 року. Повістку про виклик на 16 січня 2025 року також не отримував. Вважає вказана постанову протиправною, оскільки позивач не був належним чином повідомлений уповноваженим суб'єктом про розгляд справи про притягнення до відповідальності та не мав змоги скористатися правовою допомогою. Крім того, ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений ІНФОРМАЦІЯ_3 про виклик на 16 січня 2025 року. На підставі зазначеного ОСОБА_1 звернувся до суду, просив поновити строк на оскарження даної постанови, постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 180 від 08 березня 2025 року скасувати, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою судді від 26 червня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для подачі відзиву на позовну заяву разом з доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується відзив. Витребувано матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 01 липня 2025 року.
19 вересня 2025 року на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позов, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити, поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняти відзив до розгляду.
Суд, розглянувши клопотання відповідача, дійшов висновку про відсутність поважних підстав для поновлення встановленого судом процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву, відповідно з ч. 1 ст. 121 КАС України.
19 вересня 2025 року від відповідача на запит суду надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення № 180.
22 вересня 2025 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив, з підстав викладених у позовній заяві наполягала на задоволенні позову в повному обсязі. На підтвердження перебування позивача на лікарняному з грудня 2024 року до вересня 2025 року долучила копію консультативного висновку від 04 вересня 2025 року.
Справа призначена до судового розгляду.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.
В позовній заяві представник позивача також просила поновити строк для оскарження зазначеної постанови, посилаючись на те, позивач про розгляд справи про адміністративне правопорушення 08 березня 2025 року не був повідомлений. Копію постанови про притягнення його до відповідальності не отримував. Про наявність вказаної постанови ОСОБА_1 дізнався після заблокування його рахунків державним виконавцем Олександрійського відділі ДВС.
Відповідно до ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 180 відсутні відомості про вручення ОСОБА_1 оскаржуваної постанови.
Виконавче провадження старшим державним виконавцем Олександрійського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 № 180 від 08 березня 2025 року відкрито 13 червня 2025 року.
Враховуючи викладене , суд дійшов висновку, що повідомлені представником позивача причини пропуску строку на звернення до суду є поважними, а тому пропущений процесуальний строк на оскарження постанови підлягає поновленню.
Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З урахуванням викладеного, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення) повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Встановлено, що згідно з відомостями справи № 180 про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, позивачу рекомендованим поштовим відправленням з описом за адресою: АДРЕСА_1 , направлена повістка про виклик № 1710176 для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 16 січня 2024 року о 14 год. 00 хв., що повернулась відправнику 21 січня 2025 року без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
06 березня 2025 року провідний спеціаліст відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 склав протокол № 180 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо порушення ним правил військового обліку, а саме п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з неявкою до ІНФОРМАЦІЯ_4 у визначений час та не надання документів про поважні причини неявки. Протокол містить відмітку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 10 березня 2025 року о 09 год. 00 хв. ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень по справі та від підпису про ознайомлення із вказаним протоколом. Відомості про отримання оскаржуваної постанови № 180 матеріали адміністративної справи долученої представником відповідача до судового провадження не містять.
Із копії постанови № 180, долученої до позовної заяви вбачається, що вона винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 08 березня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляду штрафу в сумі 17 000,00 грн.
Відповідно до оскаржуваної постанови та протоколу від 06 березня 2025 військовозобов'язаний ОСОБА_1 16 січня 2025 року в особливий період, введений на території України відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», порушив правила військового обліку, передбачені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме в порушення вимог п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», будучи оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 16 січня 2025 року, шляхом направлення повістки № 1710176 рекомендованим листом № 0610220055020 через «Укрпошту» за задекларованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», та в подальшому не з'явився до територіального центру комплектування у визначений термін та не надав підтверджуючі документи про поважні причини неявки, чим вчинив адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, приймаючи до уваги відсутність пом'якшуючих та наявність обтяжуючих обставин, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн.
Згідно з копією військового квитка серії НОМЕР_1 виданого 29 березня 2012 року ОСОБА_1 , знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 29 березня 2012 року на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що ОСОБА_1 вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2012 року у справі № 1118/1515/12 засуджено за вчиненні тяжкого злочину.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з ч. 9 ст. 1 . Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
19 травня 2024 року набрав чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до положень абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543-ХІІ) громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
За положеннями абзацу 2 частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закону № 2232-ХІІ) громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
З аналізу вищезазначених норм вбачається обов'язок громадян з'явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, що діяла 29 березня 2012 року) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки
України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Приписи статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» неодноразово зазнавали законодавчих змін.
Відповідно до частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у редакції, чинній станом на 08 березня 2025 року, установлено, що Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Вказаний перелік підстав для виключення з військового обліку є вичерпним.
Діюче законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов'язаних, на загальних підставах, передбачених частиною 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підстави для виключення з військового обліку.
Враховуючи вищевикладене, оскільки за чинними нормами статті 37 Закону № 2232-XII ОСОБА_1 не підпадає під категорію осіб, які можуть бути виключеними з військового обліку, є військовозобов'язаним, а тому підлягає призову на військову службу за мобілізацією.
Щодо доводів позивача про несвоєчасне (не за 3 дні до дати розгляду справи) сповіщення про розгляд стосовно нього справи про адміністративне правопорушення суд зазначає таке.
За змістом частини 1 статті 277-2КУпАП передбачено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Тобто, стаття 272-2 КУпАП регламентує строк повідомлення особи про розгляд справи в суді. Вимоги цієї статті до строків повідомлення не поширюються на розгляд справ у ТЦК. Строки повідомлення про розгляд справ у ТЦК КУпАП не встановлені.
Водночас, суд визнає достатньо аргументованими та переконливими доводи позивача щодо порушення його права на участь у розгляді справ про адміністративне правопорушення з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У цій справі позивач категорично заперечує свою присутність під час розгляду справи стосовно нього, за наслідками чого відповідач прийняв оспорюваню постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Водночас суд встановив, що постанова про накладення адміністративного стягнення, які є предметом судового контролю в цій справі, не містять жодних відомостей, які б підтверджували факт присутності позивача під час розгляду справ стосовно нього та прийняття цієї постанови.
В той же час суд констатує, що 06 березня 2025 року під час складання протоколу № 180 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо порушення ним правил військового обліку, а саме п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», позивача повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 10 березня 2025 року о 09 год. 00 хв. Натомість оскаржувана постанова винесена 08 березня 2025 року.
Відповідач не надав суду доказів про належне оповіщення ОСОБА_4 про час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього на 08 березня 2025 року.
В силу презумпції невинуватості всі сумніви тлумачаться судом на користь позиції позивача, який у спірних правовідносинах очевидно є слабкою стороною, яка має обмеження в можливостях збирати докази.
За цих обставин суд дійшов висновку про те, що відсутність будь-яких відомостей у постанові про адміністративне правопорушення щодо присутності позивача під час розгляду відповідачем справ відносно нього, а також ненадання відповідачем суду інших доказів, які б підтверджували зворотне, є свідченням відсутності позивача під час розгляду його справи.
Отже, доводи позивача щодо порушення його права на участь у розгляді справи та порушення його права на захист від пред'явленого обвинувачення є обґрунтованими та переконливими.
При цьому суд зазначає, що процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за № 36/41381 (далі - Інструкція).
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
З огляду на це суд висновує, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 під час розгляду справ про адміністративне правопорушення відносно позивача не забезпечив дотримання його прав як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо індивідуалізації відповідальності та реалізації вимог статті 245КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Отже, в межах розгляду цієї справи за результатами перевірки рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 суд встановив необґрунтованість та неправомірність такого рішення.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Аналізуючи всі доводи позовної заяви, суд також бере до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Рішення суду має достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Підсумовуючи усе викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування спірної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Отже, позов у цій справі підлягає задоволенню повністю і всі інші аргументи представників сторін по справі висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача у справі на користь позивача витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 38, 210, 247, 251, 252, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № 180 від 08 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 21 жовтня 2025 року
Суддя І.П. Шинкаренко