Справа № 206/5863/25
Провадження № 1-кс/206/1190/25
21 жовтня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Самарського районного суду
міста Дніпра ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Яремча, Івано-Франківської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, утриманців немаючого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 6 зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовомузванні «солдат», ранішеніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у самовільному залишенні місця служби, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому військовослужбовцем, заявлене в рамках кримінального провадження № 62025170030007444 від 08.05.2025.
Слідчий СВ відділення поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним клопотанням погодженим прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, заявлене в рамках кримінального провадження № 62025170030007444 від 08.05.2025.
В обґрунтування вимог клопотання слідчий зазначила, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , будучи станом на 13 березня 2025 року військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, в посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 6 зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, самовільно залишив місце тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , з місцем дислокації (в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 - більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану) і з того часу офіційно ніде не працював, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, за наявної можливості до цього, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв. У період часу з 13.03.2025 року солдат ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов'язки.
Тобто, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
18.10.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слідчим СВ відділення поліції №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратурою у сфері оборони Східного регіону було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення та кваліфікацію дій підозрюваного, на теперішній час виникла необхідність у застосуванні відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У клопотанні слідчий зазначив, що ОСОБА_6 підозрюється у вчинені тяжкого злочину, а також те, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 5 частини 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.Також слідчий зазначила, що до підозрюваного не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, оскільки вони не будуть достатніми для запобігання вищевказаним ризикам та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру суспільного інтересу, що превалює над принципом поваги до свободи особистості.
З огляду на викладене вище, слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
У судовому засіданні прокурор повністю підтримав вимоги клопотання та просив суд його задовольнити, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4», що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. 80, строком на 60 діб.
Слідчий клопотання підтримала та просила задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, мотивуючи це тим, що у підзахисного є тітка, за якою потрібно здійснювати догляд, однак підтверджуючих документів надано не було. Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав свого захисника. В той же час захисник просив, якщо ж все таки до його підзахисного буде застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, то щоб це відбувалося в умовах гауптвахти. Прокурор заперечив протии такого клопотання захисника, мотивуючи тим, що утримувати підозрюваного на гауптвахті в Дніпропетровській області не має можливості, а в іншій області - не доцільно, оскільки це ускладнить проведення досудового розслідування.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши норми КПК України, дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами клопотання підтверджено, що органом досудового слідства ведеться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170030007444 від 08.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2025, солдат ОСОБА_6 курсант навчального взводу навчальної роти начального батальйону школи індивідуальної підготовки, вважати таким, що 13 березня 2025 року самовільно залишив військову частину.
Відповідно до Акту військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_6 самовільно залишив військову частину.
18.10.2025 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
18.10.2025 підозрюваного ОСОБА_6 затримано.
Також у ході судового засідання судом безпосередньо були досліджені письмові докази: повідомлення про скоєння кримінального правопорушення, акт службового розслідування, витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 , пояснення, характеристики, протокол затримання підозрюваної особи.
Суд зазначає, що відповідно до статей 131, 132, 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), такий винятковий запобіжний захід як тримання під вартою, застосовується під час досудового розслідування до особи на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022» від 24.02.2022 року №2102-ІХ, з 05:30 години 24.02.2022 року на території України було введено воєнний стан, який згодом було продовжено.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є, зокрема, тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст. 407 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст.17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньКонвенції про захист прав людиниі основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.
У справі «Феррарі-Браво проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналіз викладеного вище та встановлених у ході судового розгляду клопотання обставин кримінального провадження, дає слідчому судді підстави для висновку, що надані стороною обвинувачення матеріали клопотання, досліджені у судовому засіданні, у своїй сукупності доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
З огляду на приписи приведених вище норм, а також практику Європейського суду з прав людини, суд беручи до уваги обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 тяжкого кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з урахування попередньої поведінки підозрюваного, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Також при обранні запобіжного заходу суд враховує обставини, визначені статтею 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного (відсутність хронічних захворювань, які б були підставою для звільнення від подальшого відбування покарання), те, що підозрюваний не має протипоказань до утримання під вартою, те, що він прибув самостійно до слідчого, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Слідчий суддя, обираючи запобіжний захід, бере до уваги вимоги ч. 8 ст. 176 та ч. 4 ст. 183 КПК України, за якими під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст. 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою, та слідчий суддя має право не визначати розмір застави. У разі доведення стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, до підозрюваного як військовослужбовця, не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, в тому числі домашній арешт, бо в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру суспільного інтересу, що превалює над принципом поваги до свободи особистості. Отже, суд враховує те, що стороною обвинувачення доведені підстави неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Проте ч. 4 ст. 183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст. 407 КК України.
Водночас слідчий суддя враховує те, що ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено право слідчого судді не визначати розмір застави та підстави, обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України в контексті особи підозрюваного та обставин кримінального правопорушення, те, що підозрюваний раніше не судимий та бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, за якою автоматична відмова у застосуванні застави є несумісною із вимогами п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.104-105 рішення ЄСПЛ у справі «Piruzyanv. Armenia»).
Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 року, суд зазначив, що суму застави необхідно оцінювати за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрати застави буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання втекти.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частин 1, 4, 5 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що підозрюваному може бути змінений запобіжний захід у виді тримання під вартою в разі внесення застави, розмір якої визначений ухвалою. У зв'язку з цим, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2025 року у розмірі 3028,00 грн, та, враховуючи особу підозрюваного, обставини кримінального провадження, злочин, в якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що сума у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 60560,00 грн, буде достатньою для внесення в якості застави.
При цьому на підставі пунктів 1, 2, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов'язки у разі внесення застави, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
З огляду на викладене вище, слідчий суддя доходить висновку, що необхідним і достатнім для досягнення дієвості кримінального провадження, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків є застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави. Тому клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-184, 193-194, 196, 197, 205, 206, 369, 370, 371, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, заявлене в рамках кримінального провадження № 62025170030007444 від 08.05.2025 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 57 (п'ятдесят сім днів), з утриманням його в умовах ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4», що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. 80.
Строк дії ухвали визначити до 17 грудня 2025 року включно.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, а саме у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн та є достатньою для внесення її як застави.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі звільнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти під заставу, покласти на нього строком на час дії ухвали з дня внесення застави такі обов'язки:
1) з'являтись за кожним викликом до прокурора та суду;
2) не відлучатися із постійного місця проживання в м. Дніпрі без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Попередити підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, а до підозрюваного може бути застосований запобіжний захід у виді застави у більшому розмірі або інший запобіжний захід з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Виконання та контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст ухвали виготовлено 21.10.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1