Справа № 201/9647/25
Провадження 2-а/201/90/2025
21 жовтня 2025 року м. Дніпро
Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Покопцева Д.О., вивчивши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтуванні позову вказано, що 04.08.2025р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 винесено відносно позивача постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. У постанові відповідач стверджує, що позивачем порушений п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №560. Вважає, що зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Вказує, що в оскаржуваній постанові не вірно вказані контактні дані позивача, а саме адреса проживання: АДРЕСА_1 . По вказаній адресі позивач проживав в період з 05.03.2022 до 26.04.2022 р.р., та у зазначений період повідомляв про це ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після цього, оновлював контактні дані що найменше двічі - 17.10.2022р., коли отримував оновлене посвідчення військовозобов'язаного та 18.05.2024р. в перший день набуття чинності Законом № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», де зазначив адресу проживання разом зі своєю родиною - АДРЕСА_2 . Про оголошення позивача у розшук від 09.07.2025р. дізнався 29.07.202р., коли в черговий раз оновив військово-обліковий документ у додатку «Резерв+», на наступний день після того, як побачив повідомлення з'явився у ІНФОРМАЦІЯ_3 для з'ясування обставин за яких було оголошено в розшук, і вже там дізнався про наявність повістки, яка була надіслана на хибну адресу.
На підставі викладеного, просить суд постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.08.2025р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210 КУпАП України скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього - закрити.
Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 поданий відзив на позовну заяву (а.с. 27-33), в якому викладені заперечення щодо позовних вимог позивача, які обґрунтовані тим, що під час уточнення своїх облікових даних, позивач адресою свого місця проживання зазначив: АДРЕСА_2 . За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів 14.05.2025р. о 19:38 ОСОБА_1 через мобільний застосунок «Резерв+» додав адресу свого місця проживання як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_3 . Саме за цією адресою позивачу було направлено повістку № 3953207 від 16.06.2025р., яка згенерована з методом доставки «Доставка Укрпоштою», відправлення № 0610261069876 про явку 29.06.2025р. о 09:00 для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак ОСОБА_1 за викликом до органу військового управління не прибув. 04.08.2025р. на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся з письмовою заявою військовозобов'язаний ОСОБА_1 , який у порядку ст. 279-9 КУпАП повідомив, що визнає допущене ним порушення прави військового обліку та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за неприбуття вчасно до ІНФОРМАЦІЯ_6 за повісткою № НОМЕР_1 . Також позивачем було зазначено, що він не оспорює допущене правопорушення. За результатами розгляду вказаної заяви, постановою № 32/8/638 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП цього ж дня на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. Під час розгляду адміністративного матеріалу та прийняття рішення про накладення стягнення у виді штрафу, ІНФОРМАЦІЯ_3 діяв виключно в межах повноважень.
На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив (а.с. 41-44), в якій заперечував щодо доводів відповідача зазначивши, що 14.05.2025р. жодних дій з мобільним застосунком «Резерв+» не проводив. Зауважив, що має трьох неповнолітніх дітей від однієї дружини з 17.01.2018р., напевно у цей час були технічні труднощі з застосунком «Резерв+» та/або реєстром «Оберіг», тому вважає безпідставним накладення на нього штрафу через технічні труднощі у застосунку «Резерв+» та/або реєстрі «Оберіг». Зазначені ним обставини правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 при розгляді справи враховані не були, технічна помилка застосунку «Резерв+» та/або реєстру «Оберіг» не може бути підставою для накладення штрафу. Таким чином, доводи відповідача є безпідставними, через неповний та необ'єктивний розгляд справи по суті, також ігнорування очевидних доказів.
Відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив, в який останній зауважив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не є розробником, держателем та розробником Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а мобільний додаток «Резерв+» не являється кабінетом призовника, військовозобов'язаного та резервіста до якого ІНФОРМАЦІЯ_3 не має жодного відношення.
ОСОБА_1 та відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3 надані додаткові пояснення по суті справи.
Враховуючи, що дотепер інших заяв по суті справи від учасників процесу не отримано, заходи повідомлення про вже отримані вжиті, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Судом встановлено, що відповідно до постанови № 32/8/638, складеного 04.08.2025р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , 04.08.2025р. о 15:00 годині встановлено, що гр. ОСОБА_1 в особливий період не з'явився своєчасно до ІНФОРМАЦІЯ_4 за викликом (повісткою) № 3953207 (автоматично створено 0610261069876 від 16.06.2025р.), про неможливість з'явитися будь-яким зручним способом до ІНФОРМАЦІЯ_6 не повідомив, чим порушив п. 3 вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних на резервістів 09.07.2025р. направлено звернення Е2806209 до поліції про доставлення порушника відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженому постановою КМУ від 30.12.2022р. № 1487. Таким чином, гр. ОСОБА_1 в особливий період скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с. 7-8).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП України передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і за ст. 210 КУпАП.
Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідальність за ч. 3 ст. 210 КУпАП настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.
Згідно положень ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014р. № 30-3/2014 «Про часткову мобілізацію» (набрав чинності з дня опублікування в газеті «Голос України» від 18.04.2014р. № 49), який затверджений Законом України від 17.03.2014р. № 1126-VII та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення, щодо переведення всіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (далі- Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 означеного Закону визначено, що мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
16.06.2025р. за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку № 3953207 про виклик ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 29.06.2025р. о 09:00 год. для уточнення даних (а.с. 36).
В цей день, дана повістка була надіслана оператором АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомлення про вручення на адресу: АДРЕСА_3 . Проте, таке відправлення повернулося без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 34).
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіального центру комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Зі змісту ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Як встановлено судом, адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП, тобто порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період , за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
З аналізу вищезазначених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити ряд обставин: факт отримання позивачем повістки для необхідності з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці; факт відповідності постанови вимогам законодавства та дотримання відповідної процедури; наявність складу адміністративного правопорушення.
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. № 560.
Приписами п.30-3 Порядку №560 встановлено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Крім того, приписами підпункту 2 пункту 41 Порядку №560 встановлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Змінами, внесеними постановою Уряду від 08.10.2024р. № 1147 до Правил надання послуг поштового зв'язку, передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
У конкретній справі повістка про виклик до ТЦК та СП безпосередньо ОСОБА_1 вручена не була, працівниками пошти проставлено відмітку «відсутність адресата за вказаною адресою». Однак, докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» в матеріалах справи відсутні.
Вказана обставина є суттєвою, оскільки ОСОБА_1 стверджує, що він не був обізнаний про надходження повістки, в той час як відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Поміж іншим, слід зазначити, що згідно з інформацією, яка міститься на сторінці застосунку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, «Резерв +» - це Електронний кабінет призовників, військовозобов'язаних та резервістів. До того ж, на цій сторінці у розділі «Якими нормативно-правовими актами регулюється функціонування «Резерв +» указано, що перш за все це Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017р. № 1951-VIII (далі Закон № 1951).
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону № 1951 електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Аналіз викладених норм законодавства дає підстави суду дійти висновку, що додаток «Резерв +» є тим мобільним додатком через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом.
За таких обставин наявність уточнених даних вчасно в мобільному додатку «Резерв +» є виконанням військовозобов'язаним вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Як вбачається з доданих позивачем витягів з мобільного додатку «Резерв+» (а.с. 9, 10, 11, 12), ним 18.05.2024р. були оновлені свої військово-облікові дані, зокрема й щодо місця свого проживання: АДРЕСА_2 .
Крім того, слід зауважити, що у вказаному додатку міститься відмітка щодо відстрочки позивача від призову - п. 3 ч. 1 ст. 23.
Згідно з вимогами ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Оскільки згідно даних «Резерв+» з 18.05.2024р. місцем свого проживання позивачем вказано м. Дніпро, а ІНФОРМАЦІЯ_3 направлялась повістка про виклик його до територіального центру за місцем проживання як ВПО, що заперечується позивачем, суд вважає, що відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт того, що позивач у встановленому порядку був належним чином повідомлений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 тому, на думку суду, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст. 268, 278 КУпАП.
З огляду на необґрунтованість оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення така є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 243, 246, 271, 272, 286 КАС, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 32/8/638 від 04.08.2025р. про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя: Д.О. Покопцева