Справа № 173/2864/25
Провадження № 2/173/1579/2025
про забезпечення позову
21 жовтня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя
До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області звернулася позивач ОСОБА_1 з позовом про поділ спільного майна подружжя до ОСОБА_2 .
В додатках до позовної заяви міститься клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на транспортні засоби.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову суддя дійшла до наступних висновків.
Так, позивач заявила клопотання про накладення арешту на транспортні засоби, зареєстровані на ім'я ОСОБА_2 , а саме: VOLVO FH 440, 2008 року випуску,дата останньої реєстрації - 13.01.2022, VOLKSWAGEN PASSSAT, 2006 року випуску, дата останньої реєстрації - 05.04.2023 та причіп WIELTON NW48AT, 2009 року випуску, дата останньої реєстрації - 26.05.2023.
Обґрунтовуючи заяву, посилається на те, що на момент подання позову до суду існує реальна загроза відчуження зазначеного майна відповідачем, що істотно утруднить виконання рішення суду за результатами розгляду позовної заяви.
Розгляд заяви здійснюється без виклику сторін в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Перевіривши та дослідивши заяву та додані до неї докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову.
В порядку ст. 150 ЦПК України, видами забезпечення позову, зокрема може бути накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, частина 3 цієї ж статті передбачає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на захист матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження. Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особувідповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
З аналізу положень ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Тобто, за змістом ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 2011 року. В провадження Верхньодніпровського районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому зазначено, що сторони не проживають разом з 2025 року. Автомобілі, щодо яких просить позивач здійснити забезпечення VOLVO FH 440, реєстрація - 13.01.2022, VOLKSWAGEN PASSSAT, реєстрація - 05.04.2023 та причіп ОСОБА_3 , реєстрація - 26.05.2023. Тобто реєстраційні дії здійснювалися на момент перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
З огляду на вищезазначене, враховуючи предмет та підстави позову, з яким звернулася позивач до суду, захист матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення, докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог та співмірність із заявленими вимогами, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання про забезпечення позову.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1-3 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Положеннями вказаної статті визначено право суду у випадку можливості спричинення відповідачу внаслідок забезпечення позову збитків, вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову зустрічного забезпечення у розмірі співмірному із заходами забезпечення позову та розміром збитків, яких може зазнати відповідач, у зв'язку із забезпеченням позову.
Отже, умовою застосування зустрічного забезпечення є обґрунтування можливості спричинення відповідачу забезпеченням позову збитків.
У даному випадку, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлювальної шкоди відповідачу, передбачені ч. 3 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав вимагати від позивача зустрічного забезпечення.
Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі ч. 1 ст.157 ЦПК України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149-154 ЦПК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби зареєстровані на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме заборонити вчиняти дії з відчудження та розпорядження транспортними засобами:
-VOLVO FH 440, 2008 року випуску, дата останньої реєстрації - 13.01.2022,
-VOLKSWAGEN PASSSAT, 2006 року випуску, дата останньої реєстрації - 05.04.2023
-причіп WIELTON NW48AT, 2009 року випуску, дата останньої реєстрації - 26.05.2023.
Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили, тобто до 22 жовтня 2028 року.
Копію ухвали для виконання направити до Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса місцезнаходження: Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхньодніпровськ, пр-т. Шевченка, буд. 5, код ЄДРПОУ 34958992).
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя О.А. Кожевник