Справа № 523/19404/25
Номер провадження 3/523/4576/25
"29" вересня 2025 р. м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Далеко К.О., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
29.08.2025 року поліцейським Журавською О.М. складено протокол серії ЕПР1 №437269 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що 29.08.2025 року о 08:25 год., в м. Одесі по вул. От. Чепіги, 35/2, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме поведінка не відповідає обстановці, почервоніння шкіри обличчя, підвищена жвавість мови. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав, зазначив що йому 72 роки, у нього в голові не вкладається, на якій підставі його звинуватили у тому, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння. У нього не перевіряли взагалі наявність ознак на стан наркотичного сп'яніння, та склали протокол в якості помсти за те, що він не погодився із накладенням на нього штрафу за не закріплення номерного знаку у встановленому для цього місці. Його зупинили з огляду на те, що він фізично не встиг закріпити номерний знак на автомобілі, який лише нещодавно був відремонтований. Судом йому роз'яснено права, у відповідності до ст. 268 КУпАП.
Також, ОСОБА_1 надав суду письмові пояснення, відповідно до яких просив закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення, на підставі п.1, ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на наступне. 29 серпня 2025 року патрульна поліція зупинила ОСОБА_2 через відсутність державних номерних знаків, на належному місці, на його автомобілі. Автомобіль був нещодавно придбаний у пошкодженому стані (відсутній бампер та інші деталі), тому фізично неможливо було закріпити номерний знак у передбаченому місці. ОСОБА_2 розмістив номерні знаки за лобовим склом, щоб перегнати машину додому. Він не заперечував проти складання протоколу за це порушення і надав пояснення поліцейському щодо причин відсутності знаків на бампері. Під час складання матеріалів між водієм та поліцейським відбувся діалог, в ході якого ОСОБА_2 висловив нерозуміння і незгоду з тим, що його вважають таким, що “їхав без номерних знаків», адже номер були при ньому. Ця помірна незгода водія раптово викликала неадекватну реакцію поліцейського, який миттєво звинуватив ОСОБА_2 у перебування у стані наркотичного сп'яніння. Таким чином, обставини справи свідчать, що обвинувачення у керуванні в стані наркотичного сп'яніння з'явилося раптово і безпідставно, як реакція поліцейського на незгоду водія з попереднім порушенням. Фактично, інспектор підмінив предмет розмови: замість обговорення адміністративної відповідальності за керування автомобілем без номерних знаків, у відповідь на заперечення ОСОБА_2 , пред'явив водію нове звинувачення у “неадекватній поведінці» та наркотичному сп'янінні. Така поведінка поліцейського вказує на неформальну «репресивну» мотивацію, що виходить за межі його повноважень. Втім, ОСОБА_2 є людиною похилого віку 72 роки та не зовсім зрозумів про що взагалі йде мова. У свою чергу, працівник поліції автоматично розцінив незгоду водія із звинуваченням щодо номерних знаків, як ознаку сп'яніння, не маючи належних на це підстав. У ситуації з ОСОБА_2 вимоги закону виконані працівником поліції не були. Поліцейський не забезпечив проведення огляду ані на місці, ані в медзакладі. По-перше, не було здійснено огляд на місці за допомогою приладу (алкотестера) - інспектор одразу заговорив про “наркотичні засоби», фактично минувши етап перевірки на алкоголь. По-друге, при відмові водія “нікуди їхати» поліцейський негайно оголосив про складання Протоколу за ст.130, навіть не виписавши при водії письмового направлення на медичний огляд. На відеозаписі відсутні кадри, де інспектор заповнює або вручає направлення на медогляд - навпаки, видно, що він увесь час перебуває біля службового авто, зайнятий складанням матеріалів, і одразу після короткої суперечки почав оформлювати протокол про адміністративний правопорушення за ознаками ст.130 КУпАП. Копію направлення на медичний огляд, адвокат отримав лише у відповідь на адвокатський запит, проте цей документ є сфальсифікованим та складеним заднім числом - він не містить відмітки про отримання водієм, він не був пред'явлений на місці події. Дії поліцейського грубо порушили процедуру огляду на стан сп'яніння, позбавивши водія можливості реалізувати своє право на такий огляд, а отже і можливості спростувати підозри на місці. Замість чіткого виконання вимог закону (направити до лікаря або забезпечити тест з дотриманням формальностей), інспектор одразу перейшов до каральних дій - склав протокол про адміністративне правопорушення, це робить протокол незаконним, а дії поліцейського свавільними, адже огляд не було проведено “у встановленому порядку», а відмова від неясної пропозиції, не підтверджена письмово, не може вважатися умисною відмовою від медогляду за процедурою. Як наслідок, матеріали справи не містять жодного належного доказу, що ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, або що він відмовився від огляду в установленому законом порядку.
В подальшому, усвідомлюючи наслідки складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_2 самостійно звернувся до медичного закладу для проходження повного лабораторного обстеження на наявність наркотичних речовин у організмі. Результати медичного аналізу не виявили жодних наркотичних чи інших заборонених речовин в його організмі, що підтверджується відповідною медичною довідкою.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд доходить такого висновку.
Відповідно до положень ч.1 та 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст.252 КУпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог статей 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.
Відповідно до ч.2 - 5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
За вимогами п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, і відмова пройти огляд фактично прирівнюється до визнання своєї провини.
Із наданого суду відеозапису з боді-камери працівника поліції за № 474939 судом встановлено наступне:
- ОСОБА_2 керував транспортним засобом, та був зупинений працівниками поліції через не закріплення державних номерних знаків на належному місці на його автомобілі;
- працівник поліції повідомляє ОСОБА_2 про те, що на нього буде складено відповідний протокол, за відсутність номерного знаку, на що останній зазначив, що номерний знак закріплений попереду його автомобіля, та емоційно заперечував, не розуміючи суть порушення (08:25:40 год відеозапису);
- незгода водія, раптово викликала реакцію поліцейського - інспектора, який миттєво, будучи повернутим всередину службового авто, навіть не дивлячись на ОСОБА_2 , зазначив що у ОСОБА_2 неадекватна поведінка, треба ще перевірити, чи він не перебуваєте під впливом наркотичних засобів (08:25:46 год відеозапису);
- на це ОСОБА_2 заперечив, та зазначив що він нічого не вживає, є людиною похилого віку 72 роки;
- стоячи біля свого службового автомобіля, не вчиняючи жодних дій для визначення ознак на стан сп'яніння у ОСОБА_2 , працівник поліції продовжив звинувачувати ОСОБА_2 у неадекватній поведінці (08:25:51 год відеозапису);
- поліцейський оголосив, що його ще треба перевірити на стан сп'яніння (08:26:05 год відеозапису);
- у відповідь, ОСОБА_2 одразу зазначив, що не бажає нікуди їхати і готовий сплатити штраф за керування автомобілем без номерних знаків, намагаючись залагодити ситуацію;
- із відеозапису вбачається, що водій не усвідомлював, що мова вже йде про інше правопорушення, та він не розумів, що поліцейський фактично розпочав процедуру складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
За обставин даної справи, суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_2 про незаконність вимоги співробітників патрульної поліції щодо огляду на стан його сп'яніння, за відсутності встановлення ознак такого сп'яніння, з огляду на наступне.
У пункті 4 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції N 1452/735 від 09.11.2015 року (далі по тексту Інструкція) зазначено ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 7 зазначеної Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Згідно з п. 12 Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Як вбачається із відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, поліцейський запропонував ОСОБА_2 пройти медичний огляд у спеціалізованому медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння, фактично знаходячись в службовому автомобілі, та навіть не розвертаючись в бік ОСОБА_2 , пояснюючи тим що його поведінка не відповідає обстановці, оскільки він почав сперечатися з приводу накладення на нього адміністративного стягнення за не прикріплення номерного знаку.
При цьому, суд констатує, що будь-яких ознак наркотичного сп'яніння, які викликали б сумнів у працівника поліції, ним не встановлювалося та не повідомлялося, що знаходить своє відображення при перегляді відеозапису подій.
Крім того, з цього ж відеозапису вбачається, що працівник поліції не вживав жодних заходів щодо встановлення ознак наркотичного сп'яніння, зокрема: не світив в очі ОСОБА_2 ліхтариком, не зазначав про наявність у нього змін у розмірі зіниць чи почервоніння очей, а одразу запропонував проїхати у медичний заклад, оскільки він емоційно не погодився із попередньо встановленим правопорушенням, навіть не дивлячись на ОСОБА_2 в цей момент.
В свою чергу, із дослідженого у судовому засіданні відеозапису, судом не вбачається у ОСОБА_2 поведінка, яка не відповідає обстановці, почервоніння шкіри обличчя, підвищення жвавості мови, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 437260. Емоційна поведінка 72- річного ОСОБА_2 була пов'язана його не розумінням суті накладення стягнення за не закріплення номерного знаку.
Зважаючи на викладені обставини, які дають підстави для сумніву на предмет встановлення та наявності підозрювати у ОСОБА_2 ознак наркотичного сп'яніння, про що свідчить запис із відеокамери поліцейського, суд приходить до висновку, що вимога поліцейського щодо проходження огляду на стан сп'яніння останнього, не ґрунтувалась на вимогах закону.
У рішенні ЄСПЛ у справі Надточій проти України від 15.05.2008 визнано карний кримінально-правовий характер КУПАП та наголошено на тому, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння правопорушення.
Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня.
У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
Згідно ст.9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
В рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року, ЄСПЛ визнав кримінально правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Таким чином наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні судом у судовому засіданні, не підтверджують факт скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 130, 247, 251 КУпАП, суд -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: К.О. Далеко