Справа №2-н-799/10
Провадження №6/522/527/25
09 жовтня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Донцова Д.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Смокової А.В.,
розглянувши у судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником, та видачу дубліката виконавчого документа, за участю Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (первісний стягувач), ОСОБА_1 (боржник), Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал», Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
Представник заявника звернувся до суду із заявою про заміну вибулого стягувача ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» на правонаступника ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому листі № 2-н-799/10 за позовом ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» до ОСОБА_1 у зв'язку з переходом до зазначеного товариства прав кредитора, відповідно до договору про відступлення прав вимоги № б/н від 18.10.2018 року, укладених між ПАТ «БАНК ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» та ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ», а також про відступлення прав вимоги №07-02/23 від 07.02.2023 року, укладених між ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ», а також про відступлення прав вимоги №24-05/23 від 24.05.2023 року укладених між ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «Дебт Форс». Також просив видати дублікат виконавчого листа № 2-н-799/10.
Представник заявника письмово в заяві просив про розгляд справи без його участі.
Інші учасники процесу, будучи повідомленими про розгляд справи, до суду не прибули, що відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України не є перешкодою для розгляду вказаної заяви.
Суд, дослідивши матеріали справи та заяви, дійшов наступного.
Судом встановлено, що судовим наказом Приморського районного суду м. Одеса від 06.04.2010 року у справі № 2-н-799/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитними договорами № 9к-288 від 22 листопада 2006 року та № 9к-288/а від 22 листопада 2006 року, що разом складає суму в розмірі 92720,63 гривень.
18.10.2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до позичальників та поручителів зазначених у Додатку № 1 до цього Договору. Таким чином, відповідно до Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги від 18.10.2018 року - Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9к-288 від 21 листопада 2006 року.
07.02.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ « «КАМПСІС ФІНАНС» було укладено Договір №07-02/23 про відступлення прав вимоги, відповідно якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС», а ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» на набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором №9к288/а.
24.05.2023 року між ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» було укладено Договір №24-05/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ДЕБТ ФОРС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі Кредитним договором № 9к288/а.
Відповідно до листа Білгород-Дністровського відділу Державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області від 19.05.2025 №51777/21.3, перевіркою автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що в період за 18.02.2015 по 27.06.2019 на примусовому виконанні у Відділу знаходилося виконавче провадження №46544815 з примусового виконання вимог виконавчого листа №2-н-799/10, виданого 06.04.2010 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_1 ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» боргу у сумі 93214,24 грн. 27.06.2019 ВП №4654815 завершено у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме в результаті вжитих заходів було встановлено, що у боржника відсутні кошти та майно на які може бути звернено стягнення, здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Одночасно повідомлено, що станом на 19.05.2025 матеріали виконавчого провадження знищено за закінченням терміну зберігання. Також надано копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.06.2019 по ВП №46544815.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 456/6160/13.
На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містять процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 55 цього Кодексу.
У постановах від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 і від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 Верховний Суд дійшов висновку, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 55 ЦПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п'ятій статті 442 ЦПК України.
Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 2-846/08.
У частині першій, другій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що після видачі виконавчого документа процесуальний статус позивача у правовідносинах, пов'язаних із примусовим виконанням судового рішення, змінюється на стягувача.
Питання заміни сторони в справі (позивача або відповідача) та третьої особи її правонаступником врегульоване положеннями статті 55 ЦПК України. Заміна ж стягувача у виконавчому провадженні або виконавчому листі передбачена статтею 442 ЦПК України.
Відповідно до змісту частини п'ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті12, пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті26, частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу, стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
Отже, з системного аналізу законодавства вбачається, що заміна сторони виконавчого провадження (ст. 442 ЦПК України) можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження, тобто вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення.
Оскільки у даному випадку виконавчий документ у виконавчому провадженні було повернуто стягувачу, суд приходить до висновку, що заміна стягувача у виконавчому документі №2-н-799/10, виданим Приморським районним судом м. Одеси, регулюється ст. 55 ЦПК України.
Аналіз змісту заяви ТОВ «Дебт Форс» свідчить, що заявник просить замінити саме стягувача у виконавчому листі з посиланням на положення статті 442 ЦПК України.
Натомість, у зв'язку з відсутністю відкритого виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу, здійснюється заміна стягувача у виконавчому листі виключно на підставі статті 55 ЦПК України.
На підставі викладеного, вимоги заяви в частині заміни сторони, шляхом заміни стягувача його правонаступником підлягають задоволенню частково.
Щодо видачі дубліката виконавчого листа, суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові від 25.09.2015 р. № 8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа, зокрема, у таких заявах повинні бути зазначені назви сторін виконавчого провадження, викладені підстави для видачі дубліката виконавчого листа, посилання на докази, якими підтверджувалась би втрата виконавчого листа.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта, в даному випадку виконавчого листа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Підставою для видачі дублікату є заява стягувача або заява державного виконавця, в залежності від того хто втратив оригінал виконавчого документа. Причини втрати для вирішення цього питання не мають значення - оригінал може бути загублено, викрадено, знищено чи втрачено з інших причин.
Суду необхідно перевірити, чи оригінал виконавчого листа дійсно втрачено, щоб він у цей момент не перебував у виконавчому провадженні. Суд повинен запобігти ситуації, коли недобросовісний стягувач за одним судовим рішенням ініціює два виконавчі провадження - за оригіналом і дублікатом виконавчого листа.
Відтак, суду повинні бути надані документи, які підтверджують втрату виконавчого листа, у тому числі і про проведення службового розслідування по факту втрати оригіналу виконавчого листа та результат його проведення.
Тобто, суд має право видати дублікат виконавчого листа тільки у разі доведеності втрати його оригіналу.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
До матеріалів заяви заявником не долучено жодного доказу, який би підтверджував про неотримання стягувачем після постановлення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу по справі № 2-н-799/10 чи його втрату.
Відтак, враховуючи, що заявником не надано жодних належних підтверджень втрати виконавчого листа по справі № 2-н-799/10, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви в частині видачі дублікату виконавчого листа.
На підставі викладеного і керуючись ст. 512, 514 ЦК України, ст.55, 81, 260,442, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, ст. 3, 15 Закону України «Про виконавче провадження» суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником, та видачу дубліката виконавчого документа, за участю Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (первісний стягувач), ОСОБА_1 (боржник), Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал», Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити частково.
Замінити стягувача Публічне акціонерне товариства «Банк «Фінанси та Кредит» у виконавчому документів №2-н-799/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитними договорами № 9к-288 від 22 листопада 2006 року та № 9к-288/а від 22 листопада 2006 року, що разом складає суму в розмірі 92720,63 гривень, на його правонаступника ТОВ «Дебт Форс» (ЄДРПОУ 43577608; юридична адреса: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 9 прим. 369, оф.1).
У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15 денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.
Суддя Донцов Д.Ю.