Справа №517/872/23
Провадження № 2/522/2349/25
20 жовтня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді - Косіциної В.В.,
розглянувши на підставі наявних матеріалів про визнання явки позивача - ОСОБА_1 та відповідачки - ОСОБА_2 у наступне судове засідання обов'язковою ,-
В провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси - Чернявської Л.М. перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Великомихайлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження.
Ухвалою суду від 24 червня 2025 року визнано явку позивача та відповідача у наступне судове засідання, призначене на 08 вересня 2025 року.
Судове засідання, призначене на 08 вересня 2025 року не відбулося у зв'язку із замінуванням приміщення суду. Засідання по справі відкладено на 20 жовтня 2025 року.
Копія ухвали суду від 24 червня 2025 року та повістка на 20 жовтня 2025 року направлені на адресу учасників справи листом із рекомендованим повідомленням про вручення.
Лист, адресований ОСОБА_2 повернувся до суду із відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.
Лист, адресований ОСОБА_1 повернувся відправнику із зазначенням причини: «закінчення встановленого терміну зберігання», що підтверджується відомостями з сервісу перевірки статусу відправлень АТ «УКРПОШТА».
У судове засідання, призначене на 20 жовтня 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду.
Будь-яких заяв або клопотань від учасників справи, якими б вони обґрунтовували поважність причин своєї неявки - до суду не надходило.
З матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідачка неодноразово не з'являлися у судові засідання, зокрема: 09.08.2024 року, 10.09.2024 року, 14.11.2024 року, 24 червня 2025 року.
Відповідно до ч.1 ст. 128 ЦПК України визначає, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Учасниками справи, згідно ст.ст.42,48 ЦПК України у позовному провадженні є позивач, відповідач і треті особи.
Згідно приписів п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою. У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
У ч.1 ст. 223 ЦПК України вказано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п.5 ч.1 ст.223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У постанові КЦС ВС від 10.01.2024 у справі № 760/8817/21 вказано, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
У постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17 визначено, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Верховний Суд наголошує, що цивільний процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. На цьому акцентувала увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в пункті 35 рішення від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У справі «Крупник проти України» (Krupnyk v. Ukraine) від 24.04.2025 ЄСПЛ підтвердив, що зацікавлені сторони зобов'язані проявляти особливу ретельність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів для ознайомлення з розвитком провадження.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях ЄСПЛ, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (п.53 рішення ЄСПЛ від 16.02.2017 у справі «Каракуця проти України» (Karakutsya v. Ukraine)).
На думку суду, неявка позивача та відповідачки перешкоджає розгляду справи, оскільки, у суду існує необхідність у тому, аби позивач та відповідачка надали особисті пояснення з приводу обставин справи, а тому, суд доходить до висновку про наявність підстав для повторного визнання їх явки у наступне засідання по справі - обов'язковою.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 42, 44, 53, 127, 189-198, 223 ЦПК України, суд,-
Повторно визнати явку позивача - ОСОБА_1 у наступне судове засідання - обов'язковою.
Повторно визнати явку відповідачки ОСОБА_2 - обов'язковою.
Відкласти розгляд справи на 25 листопада 2025 року о 11 годині 00 хвилин у приміщенні суду за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33, зал № 224.
Про місце, дату і час судового засідання учасників справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Косіцина В.В.