Справа № 11-cc/824/7514/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 761/32521/25
13 жовтня 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року, -
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.08.2025 року задоволено клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, виявлене та вилучене під час обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_6 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
мобільний телефон Iphone IMEI: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , 1 шт.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.08.2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що з копією оскаржуваного рішення ознайомився 11.09.2025 року, а подана апеляційна скарга 16.09.2025 року.
Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без належних на те правових підстав, суперечить вимогам кримінально процесуального закону.
Власник майна немає жодного відношення до обставин, що розслідуються у даному кримінальному провадженні. Органом досудового розслідування не надано жодних доказів на підтвердження набуття власником майна мобільного телефону внаслідок вчинення будь якого кримінального правопорушення.
Накладення арешту на мобільний телефон ОСОБА_6 , є неспіврозмірним із завданням кримінального провадження та безпідставно порушує його право власності.
В судове засідання прокурор, представник не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду. Прокурор направив на адресу Київського апеляційного суду клопотання про відкладення судового засідання, однак причини неявки колегією суддів визнанні не поважними.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності апелянта та прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в провадженні 2 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42020101070000183 від 01.07.2020 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 111-2 ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 212, ч. 3 ст. 212 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.07.2025 (справа №761/28568/25) надано дозвіл на проведення обшуку житлового приміщення (квартири) за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується ОСОБА_6 з метою відшукання речей та документів, які містять відомості щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень.
30.07.2025 року прокурор третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся з клопотанням до Шевченківського районного суду міста Києва про накладення арешту на майно, виявлене та вилучене під час обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_6 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:мобільний телефон Iphone IMEI: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , 1 шт.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.08.2025 року задоволено клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, виявлене та вилучене під час обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_6 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:мобільний телефон Iphone IMEI: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , 1 шт.
З таким рішення слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на мобільний телефон Iphone IMEI: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , 1 шт., оскільки в даному кримінальному провадженні він відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Колегія суддів за вищенаведених обставин приходить до висновку, що вказаний мобільний телефон має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки містить відомості та може бути використаний, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та по суті розглядається як знаряддя вчинення кримінальних правопорушень за якими здійснюється досудове розслідування.
Колегія суддів, уважно дослідивши клопотання про накладення арешту на майно та додані до нього матеріали, також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам апелянта, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вказане майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Інші доводи апелянта не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, виявлене та вилучене під час обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_6 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
мобільний телефон Iphone IMEI: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , 1 шт., - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3