Справа № 369/1144/25 суддя в І-й інстанції Патієвич А.Б.
Провадження № 33/824/4577/2025 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ч. 1 ст.173-2 КУпАП
Іменем України
13 жовтня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , захисника ОСОБА_1 адвоката Суслікова Юрія Анатолійовича на постанову Києво-Cвятошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 21 січня 2025 року серії ВАБ № 659144, вбачається, що 21 січня 2025 року о 11 год. 30 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив відносно своєї доньки ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії фізичного характеру, які полягали в штовханні та завданні удару рукою в ділянку грудної клітки, чим завдав їй фізичного болю, внаслідок чого було завдано шкоди фізичному здоров'ю ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Києво-Cвятошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 та провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ухвалюючи постанову, місцевий суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції не зазначив в постанові від 04 серпня 2025 року, чому не взяв до уваги його пояснення, які він надавав у засіданні, а взяв до уваги пояснення ОСОБА_2 . Суд першої інстанції не зазначив в постанові про надані до матеріалів справи № 369/1144/25 медичні документи, в яких описано завдані ОСОБА_2 йому тілесні ушкодження, а взяв до уваги лише медичний документ, наданий ОСОБА_2 . Не вказавши у постанові про його пояснення, не вказавши про надані до матеріалів справи № 369/1144/25 медичні документи, суд першої інстанції діяв без врахування вищенаведених положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо права на справедливий суд, тобто не дотримався ix. Зазначає, що до матеріалів справи № 369/1144/25 стороною захисту були надані медичні документи консультаційний висновок спеціалістів від 21 лютого 2025 року та виписка із медичної карти стаціонарного хворого №1147 відділення радіаційної психоневрології від 07 березня 2025 року про наявну у ОСОБА_1 психічну хворобу та це вимагало обов'язкового призначення суддею суду першої інстанції судово-психіатричної експертизи, тобто для виконання суддею вимог ст. ст. 20, 273 КУпАП, п. 3 ч. 2 ст. 242 КПК України. Суддя суду першої інстанції тільки вислухав письмове клопотання адвоката Суслікова Ю.А. про призначення судово-психіатричної експертизи, але не поставив його на обговорення та не вирішував його у засіданні. Про вирішення цього клопотання сторона захисту, в тому числі і він, дізналася лише з постанови судді від 04 серпня 2025 року. Внаслідок викладеного, в умовах вимог закону про обов'язкове проведення судово-психіатричної експертизи, відсутні докази того, що він може бути суб'єктом вчинення адміністративного правопорушення. Жодних дій, які йому ставляться в вину щодо своєї дочки, він не вчиняв.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Сусліков Ю.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду та повернути до органів поліції вказану справу на доопрацювання.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, а саме заява Кузнеця Я.О., пояснення ОСОБА_1 та відео з нагрудної камери поліцейського, що є порушенням Інструкції з оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення в органах поліції затверджена Наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, якою не передбачено передання не повних матеріалів справи до суду та відповідно положеннями КУпАП та іншим законодавством України не передбачений розгляд суддею лише частини матеріалів у справі про адміністративне правопорушення.
Захисник потерпілої ОСОБА_2 адвокат Фалес В.В. у відзиві просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову місцевого суду без змін.
Перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника адвоката Суслікова Ю.А., захисника ОСОБА_2 адвоката Фалеса В.В., апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 , адвоката С услікова Ю.А . , виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Всупереч вимогам ст. 251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б поза розумним сумнівом свідчили про те, що ОСОБА_1 21 січня 2025 року вчинив адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21 січня 2025 року серії ВАБ № 659144, 21 січня 2025 року о 11 год. 30 хв, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив відносно своєї доньки ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії фізичного характеру, які полягали в штовханні та завданні удару рукою в ділянку грудної клітки, чим завдав їй фізичного болю, внаслідок чого було завдано шкоди фізичному здоров'ю ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством визнається діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
За змістом ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року №1376, зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення». Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол, з конкретизацією суті порушення.
У письмових поясненнях від 21 січня 2025 року ОСОБА_2 вказує, що ОСОБА_1 21 січня 2025 року вдарив її в ребра (перекреслено словосполучення «в мій живіт»).
Надалі, під час перебування справи в суді, ОСОБА_2 вказувала, що її було завдано удару в грудну клітину, що також підтверджується записом з медичної карти №145064577/1.
Надані потерпілою ОСОБА_2 пояснення працівникам поліції не відповідають поясненням, наданим суду.
Так, надаючи пояснення працівникам поліції, ОСОБА_2 вказувала, що ОСОБА_1 вдарив її живіт. Закресливши зазначене, ОСОБА_2 вказала, що її вдарили в ребра.
Разом з тим, після вчинення лікарем запису в медичній картці про виявлення забою грудної клітки, ОСОБА_2 надала суду пояснення, що ОСОБА_1 вдарив її в грудну клітку.
З огляду на наявний між потерпілою та особою, що притягається до адміністративної відповідальності конфлікт, відсутність будь-яких свідків, які б були присутніми під час подій, які ставляться в вину ОСОБА_1 , непослідовність пояснень потерпілої в частині вказівки на область тіла в який з її слів був нанесений удар, апеляційний суд приходить до висновку, що сам факт встановлення лікарем діагнозу «Забій грудної клітки» не дає підстав вважати доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення за стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ні в особи, що склала протокол про адміністративне правопорушення, ні в місцевого суду не було підстав вважати доведеною вину ОСОБА_1 у вчинені 21 січня 2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, оскільки доказів останнього матеріали справи не містять.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) ЄСПЛ, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом».
У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, за відсутності достатніх доказів на підтвердження винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд приходить висновку, що наявними у справі доказами не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 адвоката Суслікова Ю.О., не містить жодних доводів незаконності та не обґрунтованості постанови місцевого суду, які б мали наслідком її скасування. За таких обставин, зазначена апеляційна скарга задоволена бути не може.
На підставі викладеного, керуючись ст. 245, п.1 ч.1 ст. 247, ст. 280, 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 , адвоката Суслікова Юрія Анатолійовича залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Києво-Cвятошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2025 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення виготовлене 16 жовтня 2025 року.
Суддя В.О. Фінагеєв