7 жовтня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
особи, щодо якої передбачається
застосування примусових заходів
медичного характеру, ОСОБА_6 ,
законного представника ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за апеляційною скаргою прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2024,
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2024 визнано доведеним, що ОСОБА_6 своїми діями, що виразились в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України, та застосовано до ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 50 від 02.02.2022, ОСОБА_6 під час скоєння інкримінованих йому дій та на даний час, страждає на шизофренію параноїчної форми, безперервний перебіг (F 20.00 за МКХ - 10) та не може усвідомлювати свої дії і керувати ними. ОСОБА_6 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу суду першої інстанції та виключити з мотивувальної частини ухвали посилання суду на умисел, мотив та мету дій ОСОБА_6 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема зазначає, що суд не врахував того факту, що здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними є невід'ємною ознакою, яка характеризує суб'єкт злочину лише за критерієм осудності. Зауважує, що у випадку вчинення суспільно-небезпечного діяння в стані неосудності, можливо вести мову лише про те, чи мало воно місце. У такому разі мета та умисел як вольова ознака суб'єктивної сторони складу злочину виключається і має місце лише тоді, коли особа здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1, 2 ст.19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Висновком судової психіатричної експертизи №50 від 02.02.2022 встановлено, що ОСОБА_6 під час скоєння інкримінованих йому дій та на даний час, страждає на шизофренію параноїчної форми, безперервний перебіг (F 20.00 за МКХ - 10) та не може усвідомлювати свої дії і керувати ними. ОСОБА_6 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Однак, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд визнав, що ОСОБА_6 , діючи умисно, нахабно та зухвало, з метою вчинення хуліганських дій, реалізовуючи свій злочинний намір, грубо порушив громадський порядок.
Таким чином, суд першої інстанції помилково встановив наявність у ОСОБА_6 злочинного умислу, мети та мотиву злочину, оскільки ці поняття становлять вольову ознаку суб'єктивної сторони складу злочину і можуть бути встановлені лише тоді, коли особа здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність зміни вироку знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 516 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2024 змінити.
Виключити з мотивувальної частини ухвали посилання суду на умисел, мотив та мету дій ОСОБА_6 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.
В іншій частині ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2024 залишити без змін.
Ухвала Київського апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3