Провадження № 11-сс/4823/514/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
14 жовтня 2025 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 вересня 2025 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено старшого слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025100150001468 від 21.04.2025, відомості про яке внесені до ЄРДР за ч.5.ст. 407 КК України, та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27 листопада 2025 року, без визначення розміру застави. щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Овруч Житомироської області українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, характер вчиненого протиправного діяння, яке пов'язане з самовільним залишенням місця служби військовослужбовцем і тривалим нез'явленням до військової частини, що вчинено в умовах воєнного стану, з урахуванням особи підозрюваного, його віку, сімейного і матеріального стану. доведеності існування ризиків, передбачених пп. 1,5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, в тому числі враховано, що він не з'явився вчасно на військову службу без поважних причин у грудні 2024 року, будучи мобілізованим в умовах воєнного стану, був відсутній за місцем проходження військової служби понад дев'ять місяців, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки раніше вчинив аналогічне правопорушення у 2023 році та був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою може запобігти настанню ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Не погодившись із рішенням суду, захисник в інтересах підозрюваного звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді стосовно ОСОБА_8 та ухвалити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, адже слідчий суддя безпідставно погодився з недоведеними ризиками, викладеними у клопотанні слідчого. Зазначає, що підозрюваний в судовому засіданні визнав свою вину, щиро каявся, а самовільно залишив місце служби у зв'язку із сімейними обставинами, а саме через необхідність догляду за хворою бабусею, яка є особою з інвалідністю 1 групи. Вказує, що підозрюваний мав намір повернутися для продовження служби у найближчий час. Крім того, він має постійне місце проживання, а тому ризик можливості його переховування від органів досудового слідства, на думку захисту, не знайшов свого підтвердження. Вважає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження його спростовується показаннями ОСОБА_8 , де він гарантує своє з'явлення до слідства та суду.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який наполягав на залишенні ухвали слідчого судді без змін, підозрюваного та його захисника, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Мета застосування запобіжних заходів передбачена ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, П'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025100150001468 від 21.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
29.09.2025 о 10 год 50 хв ОСОБА_8 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення на підставі ст. 208 КПК України, та у той же день повідомлено його про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчим суддею установлено наявність ризику того, що ОСОБА_8 усвідомлюючи тяжкість і невідворотність покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки він не з'являвся вчасно на військову службу без поважних причин у грудні 2024 року, будучи мобілізованим в умовах воєнного стану, був відсутній за місцем проходження військової служби понад дев'ять місяців, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки раніше вчинив аналогічне правопорушення у 2023 році, а тому дійшов висновку, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя цілком правильно з урахуванням мети і підстав застосування запобіжного заходу дійшов висновку про необхідність застосування до нього саме такого запобіжного заходу. При цьому, в повній мірі були дотримані вимоги статей 178, 194 КПК України, врахувавши вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також із врахуванням даних про особу підозрюваного.
Окрім цього, слідчий суддя цілком обґрунтовано врахував і те, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою в цьому випадку є найбільш доцільним, а інші запобіжні заходи, з урахуванням вище вказаних підстав, не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та уникнути ризиків, вказаних у ст.177 КПК України.
На основі аналізу зібраних матеріалів, судом зроблено обґрунтований висновок, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а підозра у скоєнні кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги про те, що по справі не доведено існування ризиків є необґрунтованими, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 слідчий суддя врахував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а й існування ризиків, передбачених пп. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобіганню яких може сприяти лише тримання підозрюваного під вартою. Крім того, такі доводи не спростовують доведених стороною обвинувачення на даному етапі ризиків, не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного, і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для застосування саме такого запобіжного заходу ОСОБА_8 .
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
В сукупності із вищезазначеними обставинами, для вирішення справи у відповідності до вимог закону, суд врахував дані, що характеризують особу підозрюваного, обсяг повідомленої підозри та його роль у вчиненні кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , ті обставини, якими обґрунтовує свою апеляційну скаргу її автор.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті переховуватися від органів досудового розслідування та суду і вчиняти інші правопорушення, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість, зокрема, вчинення протиправного діяння, пов'язаного із самовільним залишенням місця служби військовослужбовцем на тривалий час, під час дії воєнного стану, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість зміни виду запобіжного заходу, на чому наголошує апелянт.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, зокрема, він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, характер вчиненого протиправного діяння, невчасне з'явлення на військову службу без поважних причин, тому колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Стосовно наявності у підозрюваного ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків, на існування яких посилається захист, то це є лише однією з обставин, які підлягають врахуванню при обранні запобіжного заходу, проте, наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків не може спростувати існування ризиків, передбачених ст. 177 КК України, що стало підставою для ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства щодо ОСОБА_8 необґрунтованого чи недопустимого не установив. Не виявлено таких обставин і в ході апеляційного розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 вересня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27 листопада 2025 року без визначення розміру застави. щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4