20 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/4335/25
Провадження № 22-ц/820/1951/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2025 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ТОВ «ФК «Ейс» зазначило, що 20 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір №487349343 (далі - кредитний договір), за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 11 250 грн. Водночас ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит протягом 30 днів (дисконтний період) та сплатити проценти за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,33% від суми кредиту за кожний день користування ним. За умови продовження строку дисконтного періоду нарахування процентів мало здійснюватися за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 1,21% від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі закінчення дисконтного періоду без оплати процентів відповідачка зобов'язалася сплатити проценти за процентною ставкою у розмірі 2,30% від суми кредиту за кожний день користування ним.
За договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (реєстр прав вимоги №143 від 20 липня 2021 року) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс»), яке, у свою чергу, за договором факторингу №05/0820-01 від 5 серпня 2020 року відступило це право Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»). 26 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №26/12/Е, згідно з яким позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим на час переходу до позивача права вимоги виникла заборгованість у розмірі 44 228 грн 70 коп., яка складається з 11 249 грн 29 коп. заборгованості по кредиту та 32 979 грн 41 коп. заборгованості по процентам.
За таких обставин ТОВ «ФК «Ейс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 44 228 грн 70 коп. заборгованості за кредитним договором, 2 422 грн 40 коп. витрат зі плати судового збору та 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2025 року в позові відмовлено.
Суд керувався тим, що на день укладення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором не існувало, а тому право вимоги за цим зобов'язанням не могло виникнути у нового кредитора. Позивач не довів належними та допустимими доказами перехід до нього права вимоги за кредитним договором і порушення свого права у спірних правовідносинах.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Ейс» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «ФК «Ейс» набуло право вимоги за кредитним договором внаслідок укладення фінансовими установами ряду договорів факторингу. Факт переходу до ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги за кредитним договором підтверджений достовірними доказами та не спростований відповідачкою. Оскільки ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, то з неї на користь ТОВ «ФК «Ейс» як нового кредитора підлягає стягненню неповернутий кредит і нараховані проценти. Суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 не подала відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Суд першої інстанції не з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, не врахував норми статей 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не застосував приписи статей 12, 13, 81 ЦПК України.
У зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
20 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) укладено в електронній формі кредитний договір, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 11 250 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а та, у свою чергу, зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (пункт 1.1 кредитного договору).
Пунктами 1.2, 1.4.1. 1.4.2 кредитного договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період). За користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов'язується сплачувати кредитодавцю щоденно проценти за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,33% від суми кредиту за кожний день користування ним. За умови продовження строку дисконтного періоду нарахування процентів здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 1,21% в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до пунктів 1.7.1, 1.7.2 кредитного договору факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти в розмірі 2,30% в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
За платіжним дорученням від 20 квітня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало кредитні кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
Згідно з реєстром прав вимоги №143 від 20 липня 2021 року, складеним на підставі укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції додаткової угоди №26 від 31 грудня 2020 року) (далі - договір факторингу №28/1118-01), ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату відступило ТОВ «Таліон Плюс» своє право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
За змістом пункту 1.3 договору факторингу №28/1118-01 термін «Право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитним договором, у тому числі право грошової вимоги до боржника по сплаті суми боргу за кредитним договором, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Як передбачено пунктом 4.1 договору факторингу №28/1118-01 наявне право вимоги переходить від клієнта (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») до фактора (ТОВ «Таліон Плюс») з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги.
20 липня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» підписали реєстр прав вимоги.
Згідно з реєстром прав вимоги №11 від 31 серпня 2023 року, складеним на підставі укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договору факторингу №05/0820-01 від 5 серпня 2020 року (в редакції додаткової угоди №3 від 30 грудня 2022 року) (далі - договір факторингу №05/0820-01), ТОВ «Таліон Плюс» за плату відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» своє право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
За змістом пункту 1.3 договору факторингу №05/0820-01 термін «Право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитним договором, у тому числі право грошової вимоги до боржника по сплаті суми боргу за кредитним договором, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Як передбачено пунктом 4.1 договору факторингу №05/0820-01 наявне право вимоги переходить від клієнта (ТОВ «Таліон Плюс») до фактора (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку.
31 серпня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали реєстр прав вимоги.
26 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №26/12/Е (далі - договір факторингу №26/12/Е), за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату відступило позивачу своє право вимоги до боржників за цілим рядом договорів, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
За змістом пункту 1.2 договору факторингу №26/12/Е перехід від клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») до фактора (ТОВ «ФК «Ейс») прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор (ТОВ «ФК «Ейс») стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») до фактора (ТОВ «ФК «Ейс») прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
26 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «Ейс» підписали реєстр божників і склали акт прийому-передачі цього реєстру.
ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим на день закінчення строку кредитування (16 вересня 2021 року) виникла заборгованість у розмірі 44 228 грн 70 коп., із яких 11 249 грн 29 коп. - неповернутий кредит і 32 979 грн 41 коп. - нараховані проценти.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Як передбачено частиною першою статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що 20 квітня 2021 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в електронній формі кредитний договір, за умовами якого вказана фінансова компанія перерахувала на картковий рахунок відповідачки кредитні кошти у розмірі 11 250 грн, а та зобов'язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному кредитним договором.
Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними.
Факт укладення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 кредитного договору та розмір визначеної судом заборгованості сторонами не оспорюються.
За договорами факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс», яке відступило це право ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а те, у свою чергу, відступило це право вимоги ТОВ «ФК «Ейс».
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а також ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали рамкові угоди факторингу, які передбачали перехід як дійного права вимоги, так і права вимоги, що виникне в майбутньому. Дія рамкових угод була продовжна згідно з додатковими угодами до договорів факторингу. Підставою для переходу права вимоги від клієнта до фактора було підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги. На час підписання сторонами цих реєстрів у ОСОБА_1 виникло зобов'язання перед кредиторами з повернення кредиту та сплати процентів.
Отже ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а також ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступили дійсне право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, що підтверджується відповідними договорами факторингу, додатковими угодами до договору факторингу, реєстрами прав вимоги (боржників) та актами приймання-передачі цих реєстрів.
Висновок суду першої інстанції про недоведеність ТОВ «ФК «Ейс» переходу до нього права вимоги за кредитним договором і порушення свого права у спірних правовідносинах не відповідає цим доказам і є помилковим.
Крім того, відповідно до основних засад цивільного судочинства - змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України), обов'язків з доказування (частина перша статті 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, у якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач. При цьому, суд першої інстанції не обґрунтував свої висновки про недоведеність позивачем переходу до нього права вимоги за кредитним договором, якщо сама ОСОБА_1 це не спростовує, будучи повідомленою належним чином про судовий розгляд справи.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
При вирішенні спору суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи та не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.
Позов ТОВ «ФК «Ейс» є обґрунтованим, у зв'язку з чим з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 44 228 грн 70 коп., яка складається з 11 249 грн 29 коп. неповернутого кредиту та 32 979 грн 41 коп. нарахованих процентів.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Статтею 1 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VІ) визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За змістом частини першої статті 3 Закону №3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, і за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.
В силу підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено частиною третьою статті 4 Закону №3674-VI, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI).
Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Законом №3674-VI визначені ставки судового збору, зокрема за подання юридичною особою позову майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Якщо процесуальний документ подається в електронній формі, то застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. За подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків указаної ставки.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.
Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).
За загальним правилом стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позов ТОВ «ФК «Ейс», який поданий через підсистему «Електронний суд», задоволено повністю, внаслідок чого з ОСОБА_1 на користь позивача слід присудити 2 422 грн 40 коп. судового збору за подання позову та 3 633 грн судового збору за подання апеляційної скарги, а всього - 6 055 грн 40 коп. (2422,40+3633).
Водночас у зв'язку з розглядом справи ТОВ «ФК «Ейс» має понести обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу.
На підставі договору про надання правничої допомоги від 27 грудня 2024 року №27/12/24-01 (а.с. 136-138), з додатковою угодою №2 від 27 грудня 2024 року (а.с. 140-142), Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» (далі - Адвокатське бюро) надавало ТОВ «ФК «Ейс» професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. За умовами цього договору отримання винагороди Адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару (пункт 3.1). Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги (пункт 3.3). Після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг (пункт 3.4). Сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь Адвокатського бюро не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта (пункт 3.6).
Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 27 грудня 2024 року (а.с. 143) Адвокатське бюро надало ТОВ «ФК «Ейс» юридичні послуги у виді вивчення матеріалів справи, складення позовної заяви, підготовки та подачі процесуальних документів загальною вартістю 7 000 грн.
Визначений Адвокатським бюро і ТОВ «ФК «Ейс» розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. До того ж, ОСОБА_1 не ставила під сумнів співмірність витрат на правничу допомогу, які має понести позивач, та не заявляла клопотання про зменшення розміру цих витрат.
Отже з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «Ейс» необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Всього ОСОБА_1 має відшкодувати позивачу 13 055 грн 40 коп. судових витрат (6 055,40+7000).
Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити.
Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, розподіл судових витрат між сторонами змінити.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (місцезнаходження - 02090, місто Київ, вулиця Харківське шосе, 19, офіс 2005; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 42986956) 44 228 гривень 70 копійок заборгованості за кредитним договором і 13 055 гривень 40 копійок судових витрат, а всього - 57 284 гривень 10 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Павловська А.А.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27