20 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 672/1106/23
Провадження № 22-ц/820/1520/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Заворотна А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Аграрна компанія 2004» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, пені за несвоєчасну сплату орендної плати та інфляційних втрат, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представницею Чухась Майєю Степанівною, на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 січня 2024 року (суддя Пономаренко Л.Е.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПП «Аграрна компанія 2004» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, пені за несвоєчасну сплату орендної плати та інфляційних втрат.
В обґрунтування позову зазначала, що 02 листопада 2021 року набула у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821284500:02:005:0255, площею 1,2893 га, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2
29.10.2014 була здійснена державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6821284500:02:005:0255, площею 1,2893 га, зі строком дії до 29.10.2026.
11.10.2017 укладено додаткову угоду №431 до договору оренди земельної ділянки, умовами якої передбачено сплату орендної плати в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 3710,29 грн за один повний рік користування земельною ділянкою, або за згодою сторін продукцією рослинництва, за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших податків, згідно з вимогами чинного податкового законодавства. Крім того, умовами договору визначено обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Проте, за період, починаючи з 2021 року і до часу звернення до суду, відповідач не сплачував орендну плату, окрім видачі декількох кілограмів цукру на початку 2021 року.
Таким чином, позивачка вважає, що має місце порушення її прав на отримання доходів від здачі в оренду належної їй земельної ділянки.
На думку позивачки, не сплачуючи орендну плату належним чином та у визначені строки, відповідач не тільки припустився порушення вимог укладеного сторонами договору оренди землі та чинного законодавства, а ці порушення є істотними, а тому мають бути застосовані наслідки невиконання договірних зобов'язань, передбачених як в самому договорі, так і актами чинного цивільного законодавства України - розірвання договірних відносин.
Враховуючи викладене вище, позивачка просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6821284500:02:005:0255, площею 1,2893 га, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 29.10.2014, номер запису про інше речове право 19054138; стягнути з ПП «Аграрна компанія 2004» на її користь орендну плату в сумі 10144,75 грн за період з 2021 року по 2023 рік (по 25.09.2023), пеню в сумі 334,30 грн, інфляційні втрати в сумі 1197,92 грн.
Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірванні договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 через свою представницю Чухась М.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Вказує, що судом першої інстанції невірно викладено обставини справи, докази сторони позивачки не проаналізовано, не надано належної правової оцінки доказам у справі.
Зазначає, що після отримання позовної заяви відповідач направив на адресу позивачки листа, яким гарантував невідкладну виплату усієї орендної плати. 03.11.2023 позивачкою відповідачу було направлено усю необхідну інформацію для сплати орендної плати, в тому числі реквізити банківського рахунку. Проте, виконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати було далеко не «невідкладним». Кошти на банківський рахунок позивачки перераховані не були. Згодом, відповідачем грошовим переказом було перераховано кошти, які отримано позивачкою 27.12.2023 - 20240,85 грн та 28.12.2023 - 4480,17 грн. Разом з тим, з чого складаються вказані суми та які нарахування у них входять з'ясувати не вдалося.
А тому, на думку скаржниці, очевидним є те, що відповідачем порушено умови договору щодо строків внесення орендної плати за 2021, 2022, 2023 роки, що є підставою для його розірвання.
Вважає доведеним факт системної та несвоєчасної сплати орендної плати за 2021-2023 роки, на внесення якої відповідач мав від 51 до 85 днів, проте, порушив строк її сплати, визначені укладеним сторонами договором, а також, приписи п.в ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України, згідно яких землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. При цьому, підставою для дострокового розірвання договору оренди в таких справах суди визнають саме систематичну, тобто неодноразову (два та більше разів), несплату орендної плати у строки, встановлені договором.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день, місце і час слухання повідомлені належним чином, про поважність причин неявки в судове засідання апеляційний суд не повідомили. Представником позивачки - адвокатом Чухась М.С. подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання Хмельницького апеляційного суду через стан здоров'я. Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів в підтвердження поважності причин неявки в судове засідання, а також можливість адвоката заявити клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EasyCom, реалізацію стороною позивача права на викладення своїх аргументів у апеляційній скарзі, колегія суддів поважності причин неявки в судове засідання не встановила, і, відповідно, підстав для відкладення розгляду справи та вважала за можливе слухати справу за відсутності представника позивачки. При цьому, колегія суддів виходила з того, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, не відкладаючи розгляду справи, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасника справи чи його представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати, пені, та інфляційних втрат не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України, не переглядається.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що 23.10.2014 між ОСОБА_3 та ПП «Аграрна компанія 2004» укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6821284500:02:005:0255. 29 жовтня 2014 року здійснена державна реєстрація речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6821284500:02:005:0255, площею 1,2893 га.
11.10.2017 між ОСОБА_2 та ПП «Аграрна компанія 2004» у зв'язку з переходом права власності в порядку спадкування від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №431, за умовами якої ОСОБА_2 передала в строкове платне користування ПП «Аграрна компанія 2004» земельну ділянку, кадастровий номер 6821284500:02:005:0255, площею 1,2893 га, розташовану за межами населених пунктів Лісоводської сільської ради. Строк дії договору визначено до 29.10.2026.
Умовами додаткової угоди (п. 8) визначено, що орендна плата нараховується у розмірі 8% (вісім відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 3710,29 грн за один повний рік користування земельною ділянкою, або за згодою сторін продукцією рослинництва, за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших податків, згідно з вимогами чинного податкового законодавства.
Згідно з пп. 9, 10 зазначеної угоди, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендна плата вноситься до 20 числа останнього у звітному році місяця.
02.04.2021 ОСОБА_2 померла.
02 листопада 2021 року позивачка ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6821284500:02:005:0255, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,2893 га. (а.с. 8)
02.11.2023 позивачка на виконання приписів ст. 148-1 ЗК України звернулась до відповідача з заявою, в якій повідомила про набуття нею у власність в порядку спадкування земельної ділянки та надала банківські реквізити для сплати орендної плати. (а.с. 55)
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів того, що вона у порядку, визначеному частиною третьою статті 148-1 ЗК України, повідомила ПП «Аграрна компанія 2004» про набуття нею права власності на земельну ділянку, відтак, відповідач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати обов'язок щодо виплати орендної плати до відкриття провадження у цій справі, проте у подальшому з часу повідомлення позивачкою такої інформації (02.11.2023) намагався сплатити орендну плату на банківський рахунок позивачки, після повернення банком коштів, здійснив грошові перекази через АТ «Укрпошта», які отримані позивачкою.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певні матеріальні або нематеріальні блага з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створенням об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та (або) нематеріального блага.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкту оренди, яке істотно перешкоджає передбаченого договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 148-1 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів. Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
Отже, законом встановлено обов'язок особи, у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить виконання останнім обов'язку по сплаті орендної плати та інших умов договору.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно виходив з того, що несплата орендної плати за період з 2021-2023 роки мала місце у зв'язку з тим, що позивачка, у порушення ч. 3 ст. 148-1 ЗК України, з моменту набуття права власності на земельну ділянку не повідомила ПП «Аграрна компанія 2004» про факт переходу права власності на земельну ділянку, і лише після того, як подала позов, отримала повідомлення відповідача про необхідність подачі документів щодо переходу права власності та банківських реквізитів, 02.11.2023 позивачка повідомила ПП «Аграрна компанія 2004» про перехід права власності на земельну ділянку, та 19.12.2023 відповідачем здійснено грошові перекази орендної плати на ім'я позивачки та 27.12.2023 і 28.12.2023 відповідно отримані нею. А тому, дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі, оскільки затримка зі сплати орендної плати зумовлена діями нового орендодавця, який створив перешкоди для належного виконання орендарем обов'язку зі сплати орендної плати.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, ненадання судом належної правової оцінки усім доказам у справі є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди відповідача з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представницею ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 січня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай