ЄУНС: 766/1004/23
Номер провадження: 11-кп/819/375/25
Головуючий в суді І інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
20 жовтня 2025 року м. Херсон
Колегія суддів Херсонського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 11 квітня 2025 року в кримінальному провадженні №62023080030000258 від 27 червня 2023 року стосовно,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Антонівка Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених судом першої інстанції обставин.
Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 11 квітня 2025 року, ухваленого за результатами спеціального судового провадження (in absentia) ОСОБА_8 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, що надають публічні послуги на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту його фактичного затримання для виконання вироку.
Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади у органах державної влади та місцевого самоврядування у державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, що надають публічні послуги, обчислювати з моменту відбуття ОСОБА_8 основного покарання у виді позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_8 , обраний ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області 05 лютого 2025 року у вигляді тримання під вартою, залишено незмінним.
Арешт майна, належного ОСОБА_8 на праві приватної власності, накладений ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області 06 лютого 2025 року, а саме на:
-Земельну ділянку, кадастровий номер: 6525081500:03:001:0824, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства;
-Транспортний засіб - автомобіль марки CHEVROLET NIVA, 2007 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 - залишено без змін до приведення вироку до виконання в частині конфіскації майна.
Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, що скоєний за наступних обставин.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинив колабораційну діяльність, а саме добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області за наступних обставин.
З метою встановлення контролю на території тимчасово окупованого міста Херсона невстановлені особи з числа військових та представників спецслужб РФ на початку травня 2022 року створили незаконний правоохоронний орган у місті Херсон, а саме так званий «Экспертно-криминалистический центр Главного управления Министерства внутренних дел Херсонской области», який знаходиться за адресою: місто Херсон, Миколаївське шосе, 28-а та почали підшукувати осіб з числа місцевого населення, у тому числі діючих та колишніх правоохоронців, які б співпрацювали з ними у вищевказаному новоствореному окупаційною владою незаконному правоохоронному органі.
Достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, ОСОБА_8 , являючись громадянином України, фактично проживаючи у місті Херсоні, достовірно знаючи про збройну агресією РФ проти України як обставину, яка є загальновідомим фактом, а також достеменно знаючи про факт захоплення міста Херсона збройними формуваннями РФ, діючи умисно, підтримуючи воєнну агресію РФ на території України, погодився на пропозицію невстановлених осіб з числа військовослужбовців та представників спецслужб РФ у місті Херсоні та добровільно, 16.06.2022 року, зайняв посаду так званого «эксперта отдела взрывотехнических и пожаротехнических исследований ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области», тобто посаду у незаконно створеному окупаційною владою на тимчасово окупованій території міста Херсона правоохоронному органі.
На займаній посаді «эксперта отдела взрывотехнических и пожаротехнических исследований ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области» ОСОБА_8 з моменту свого призначення та по цей час, переслідуючи свої злочинні наміри та цілі, виконує функції щодо проведення вибухотехнічних та пожежотехнічних експертних досліджень, за результатами яких готує відповідні висновки експертиз незаконного правоохоронного органу «Экспертно-криминалистический центр Главного управления МВД Херсонской области».
Дії ОСОБА_8 суд кваліфікував за ч.7 ст.111-1 КК України - добровільне зайняття громадянином України посади, в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із вироком суду обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 11 квітня 2025 року та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Також просить скасувати ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 26 червня 2023 року, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно нього.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений зазначив, що ухвалюючи вирок, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
Так, суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, пославшись на наявність підстав для здійснення судового розгляду у кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченого (in absentia).
Крім того, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 26 червня 2023 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно нього. Однак, надаючи такий дозвіл слідчий суддя грубо порушив норми процесуального права, зокрема права на захист, оскільки обвинувачений не знаходився на тимчасово окупованій території України чи території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та не був обізнаний про існування кримінального провадження.
Зазначає, що після деокупації та до моменту затримання проживав у місті Херсон, що підтверджується зокрема виписками з банківського рахунку про здійснені покупки, оплату платежів. Крім того, 29 липня 2024 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду. Також 30 січня 2025 року звертався до поліції з приводу отримання поранення, а також знаходився на лікуванні в лікарні.
Також обвинувачений зазначає, що участь у кримінальному провадженні стосовно нього призначеного державою захисника була формальною та не забезпечила реалізацію права на захист. Зокрема захисник не вжив заходів щодо спілкування з обвинуваченим, з метою з'ясування його місцезнаходження та позиції по наданню пояснень по справі, жодного клопотання в ході судового розгляду не заявляв, апеляційну скаргу та вирок йому не направляв.
Зазначає, що жодних злочинів на території України не вчиняв, а суд першої інстанції провів судовий розгляд формально та не в повному обсязі, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Крім того, застосовуючи додаткове покарання у виді конфіскації всього належного обвинуваченому майна, суд не перевірив, що обвинувачений перебуває у шлюбі та частина майна належить його дружині.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржений.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Обвинувачений та захисник підтримали доводи апеляційної скарги, просили вирок суду скасувати, та призначити новий судовий розгляд.
Захисник посилаючись на доводи скарги зазначив, що розгляд кримінального провадження відбувся за відсутності обвинуваченого, що є порушенням його прав та є порушенням права на захист. При цьому, захисник, який був призначений ОСОБА_8 в суді першої інстанції, незважаючи на неналежне повідомлення підзахисного про дату та час судових засідань, не вжив всіх належних заходів для захисту прав останнього.
Прокурор заперечив доводи апеляційної скарги. Зазначив, що вирок суду є законним та обґрунтованим. Підтримав подане ним клопотання про обрання запобіжного заходу. При цьому зазначив, що йому невідомо чи дійсно обвинувачений ОСОБА_8 знаходився у місті Херсоні, але вважав, що обвинуваченого викликав суд у законний спосіб, за адресою його проживання і в офіційних засобах.
В судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях.
В останньому слові обвинувачений ОСОБА_8 підтримав скаргу.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч.1 ст.412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою.
Так, відповідно до вимог Розділу IV КПК України, участь обвинуваченого під час підготовчого судового засідання та судового розгляду є обов'язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим, міжнародними нормативно - правовими актами в сфері захисту прав людини.
Зокрема, право обвинувачуваного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Крім того, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 року передбачає, що кожний має право при розгляді будь-якого пред'явленого йому обвинувачення на ряд гарантій на основі повної рівності й, зокрема, бути засудженим у його присутності та захищати себе особисто або за допомогою обраного ним захисника.
Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі, виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої «кожна людина має право під час будь - якого кримінального обвинувачення, що їй пред'явлене, на справедливий розгляд справи судом».
Відповідно до ч.3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні і щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин, за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Процедури «in absentia» неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Так, у рішенні «Медєніца проти Швейцарії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.
Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.
Так, у справі «Сейдовіч проти Італії» Суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя.
Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 323 КПК України, повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов'язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 цього Кодексу. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
З матеріалів провадження убачається, що вказаних вимог закону при розгляді провадження судом першої інстанції не дотримано.
Зокрема, як убачається з обвинувального акту та документів, наявних в матеріалах кримінального провадження, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є АДРЕСА_1 .
Разом із тим, суд призначаючи підготовче судове засідання і подальші судові засідання здійснив надсилання судових повісток та викликів ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 лише один раз в підготовче судове засідання, призначене на 17 липня 2023 року (т.1 а.п.19). Вказана повістка повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.1 а.п.20). В інші судові засідання обвинуваченого ОСОБА_8 суд повідомляв шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду та в газеті «Урядовий кур'єр».
Тобто, судом, як до постановлення рішення 19 листопада 2024 року, так і після, не виконано вимоги закону в частині належного повідомлення ОСОБА_9 про день, час та місце розгляду справи, за останнім відомим місцем його проживання.
Згідно долученої до апеляційної скарги копії довідки Антонівського старостинського округу від 30 травня 2025 року, ОСОБА_8 з 24 березня 1998 року по 30 січня 2025 року проживав за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 . (т.3, а.п.158)
Таким чином, у даній справі, суд не пересвідчився в дійсній відсутності обвинуваченого за місцем його проживання та не вжив достатніх заходів, щоб проінформувати обвинуваченого про те, що відбудеться судовий розгляд його справи.
Також, як убачається з матеріалів провадження, на виконання вимог закону щодо обов'язкової участі захисника у спеціальному судовому провадженні, органом досудового розслідування ОСОБА_8 було призначено захисника ОСОБА_10 (т.1 а.п.148, 141-а)
Разом із тим, зі змісту журналу судового засідання від 19 листопада 2024 року в якому вирішувалося питання про здійснення спеціального судового провадження убачається, що захисник ОСОБА_10 попри недостатність вжитих судом заходів, не заявляв жодних заяв чи клопотань направлених на захист ОСОБА_8 , погодився з клопотанням сторони обвинувачення про проведення спеціального судового провадження. Тобто, незважаючи на неналежне повідомлення підзахисного про дату та час судових засідань, захисник не заперечував проти здійснення спеціального судового провадження.
Наведене є істотним порушенням кримінального процесуального закону, порушенням права на захист, що перешкодило суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
З урахуванням зазначеного, вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 11 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_8 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого слід врахувати викладене та постановити законне і обґрунтоване рішення з наведенням докладних мотивів його прийняття.
Що стосується доводів про винуватість чи невинуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, допустимість тих чи інших доказів, то вони підлягають перевірці при новому судовому розгляді з належним дотриманням права на захист обвинуваченого.
Застосування процедури спеціального судового провадження має відбуватися у точності до встановлених принципів і норм процесуального законодавства. Недотримана у повній мірі і невжиття заходів до особистої участі, бути присутнім у судовому засіданні потягло порушення і недотримання права на захист, що не може бути знівельовано лише посиланням на застосування процедури спеціального судового слідства. Оскільки забезпечення особистої участі та і право на захист є наріжним засадничим принципом кримінального процесу.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції не вжив достатніх заходів до з'ясування фактичного місця знаходження та проживання обвинуваченого ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , який з моменту деокупації міста Херсона фактично ніде не виїздив, що підтверджується фактом звернення до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, відправивши судову повістку лише один раз в підготовче судове засідання, призначене на 17 липня 2023 року, яка в свою чергу повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», і передчасно вдався до застосування процедури «in absentia».
Таким чином, у даній справі відсутні беззаперечні докази того, що ОСОБА_8 був в достатній мірі проінформований про те, що відбудеться судовий розгляд його справи, а також підстави з яких можна було б зробити висновок, що обвинувачений відмовився від свого права приймати участь в слуханні справи, що в свою чергу призвело до неналежного судового захисту ОСОБА_8 своїх інтересів в суді першої інстанції.
За положеннями ч. 1 ст.405 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК України.
В свою чергу, ч. 2 ст. 418 КПК України визначає, що суд апеляційної інстанції ухвалює рішення в порядку, передбаченому ст.ст.368-380 цього Кодексу, а з постановленням ухвали - її резолютивна частина на підставі п. 3 ч. 1 ст.419 КПК України має містити рішення і щодо запобіжного заходу.
За нормою ст.131 КПК України, запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Вирішуючи дане питання при прийнятті рішення про скасування вироку суду та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, апеляційний суд бере до уваги, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, проти основ національної безпеки, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України за вчинення якого передбачене
покарання у виді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, що надають публічні послуги на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Враховуючи вищенаведене, стадію провадження дані про особу обвинуваченого, який хоч раніше і не судимий, проте обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, відомості про наявність у ОСОБА_11 міцних соціальних зв'язків в матеріалах провадження відсутні, що може свідчити про існування ризику переховування обвинуваченого.
Крім того, ОСОБА_8 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, що пов'язане з добровільним зайняттям громадянином України посади, в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, в умовах воєнного стану та воєнної агресії рф, та міг підтримувати зв'язки з представниками рф, наявний ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
За наведеного апеляційний суд вважає, що існують підстави для застосування обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, з урахуванням положень ч.4 ст.183 КПК України, без визначення застави.
Таке рішення не суперечить, вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині скасування ухвали слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 26 червня 2023 року, то скарга не підлягає задоволенню в цій частині, оскільки вирішення зазначеного виходить поза межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Зважаючи на викладене, частково задовольняючи апеляційну скаргу обвинуваченого та призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.2 ст.415 КПК України, не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому доводи апеляційної скарги підлягають ретельній перевірці при новому розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції за результатами якого суд має ухвалити законне, обґрунтоване та належно мотивоване судове рішення.
Керуючись ст. ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 11 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_8 засудженого за ч. 7 ст.111-1 КК України скасувати та призначити новий розгляд даного кримінального провадження у Херсонському міському суді Херсонської області у новому складі суду.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 18 грудня 2025 року включно, без визначення застави.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4