Справа №587/351/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/724/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - 211
"20" жовтня 2025 р. колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
Судді-доповідача - ОСОБА_3 ,
суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 20 січня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лебедин, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого фізичною особою підприємцем, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 272, ч. 2 ст. 172 КК України,
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 відповідно якої, остання просить вирок Сумського районного суду Сумської області від 20 січня 2025 року скасувати в частині призначення покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого та даним про особу обвинуваченого внаслідок м'якості та істотне порушення кримінального процесуального закону, ухвалити новий вирок.
Ухвалити новий вирок, за яким вважати ОСОБА_8 засудженим за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172 КК України на 02 роки пробаційного нагляду, за ч. 2 ст. 272 КК України на 03 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з лісозаготівлею строком на 01 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно вважати призначеним ОСОБА_8 покарання у виді 03 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з лісозаготівлею строком на 01 рік.
На підставі ст. 75 КК України вважати звільненим ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 01 рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_8 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України до ОСОБА_8 про стягнення 41 658 грн. 30 коп. в рахунок витрат на стаціонарне лікування потерпілого, задовольнити у повному обсязі, вказану суму стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 .
В іншій частині вирок залишити без зміни.
Даним вироком, ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 272 КК України, ч.2 ст.172 КК України, та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 272 КК України у виді позбавлення волі на строк 03 роки з позбавлення права обіймати посади пов'язані з лісозаготівлею строком на 01 рік; за ч. 2 ст. 172 КК України у виді 06 місяців арешту.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 03 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади пов'язані з лісозаготівлею строком на 01 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 01 рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_8 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 не обирався.
Позов КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» 49 313,50 гривень витрат, пов'язаних з перебуванням на стаціонарному лікуванні потерпілого ОСОБА_11 , в іншій частині позову відмовлено.
Позов Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації 2467,88 гривень витрат, пов'язаних з перебуванням на стаціонарному лікуванні потерпілого ОСОБА_11 .
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України до ОСОБА_8 залишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 51802,10 гривень витрат, пов'язаних з проведенням судової інженерно-технічної, судової економічної експертиз.
Скасовано арешт майна, накладений відповідно до ухвал Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 травня 2022 року, 10 травня 2022 року.
Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 не оспорюючи правильність кваліфікації та доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_12 , зазначає про те, що відповідно до Закону України від 23 серпня 2023 року, внесено зміни до Кримінального Кодексу України та доповнено новим видом покарання як пробаційний нагляд, який полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлений вироком суду, зі застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Таким чином, внесені зміни до санкції частини 2 статті 172 КК України, в той же час суд призначив покарання, яке не було чинним на момент винесення вироку, тобто застосовано Закон, який не підлягав застосуванню.
Крім того, суд призначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 03 роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані з лісозаготівлею строком на 01 рік, звільнивши його з іспитовим строком на 01 рік, не зазначивши, до якого покарання застосовані вимоги ст. 75 КК України.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , апелянт вважає за необхідне призначити останньому покарання за ч. 2 ст. 172 КК України у виді 02 років пробаційного нагляду, що є більш суворим покаранням ніж 06 місяців арешту.
Окрім цього, апелянт зауважує про те, що Національна служба здоров'я (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерства охорони здоров'я, який реалізовує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.
Даним органом з КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» укладено договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантів. Послуги лікарів пов'язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам оплачено НСЗУ, як замовником медичних послуг за рахунок Державного бюджету України.
Таким чином, враховуючи, що НСЗУ витратила бюджетні кошти при наданні медичних послуг - лікування потерпілого, який перебував на стаціонарному лікуванні з вини обвинуваченого ОСОБА_8 на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантів, дані кошти необхідно стягнути з ОСОБА_8 та зарахувати до Державного бюджету України.
Невідшкодування зазначених коштів державного бюджету, витрачених НСЗУ порушує економічні інтереси держави, а дотримання законодавства у цій сфері суспільних відносин беззаперечно становить суспільний інтерес.
Окрім цього, відповідно до Положень про Національну службу здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1101, НСЗУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину.
Враховуючи викладене, у прокурора були наявні всі підстави для представництва законних інтересів держави в суді, а тому цивільний позов підлягає задоволенню.
Згідно з вироком суду першої інстанції, фізична особа підприємець, ОСОБА_8 здійснює підприємницьку діяльність. Основним видом економічної діяльності є: 02.20 Лісозаготівельні роботи.
04 січня 2022 року між замовником - державним підприємством «Краснопільське лісове господарство», в особі директора ОСОБА_13 та виконавцем - ФОП ОСОБА_8 був укладений договір № 7-22 про виконання послуг, пов'язаних з лісівництвом. Предметом договору є виконання робіт пов'язаних із лісівництвом на лісовій території Верхньосироватського лісництва, кварталі 36 виділу 11.
26 квітня 2022 року відповідно до вказаного, бригада ФОП ОСОБА_8 , у складі: бригадира ОСОБА_8 та членів бригади, бензопильщиків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , розпочали лісозаготівельні роботи, згідно «Карти технологічного процесу розробки лісосікі». Відповідно до даної карти обов'язки бригадира та особи відповідальної за охорону праці ОСОБА_8 поклав на себе.
02 травня 2022 року до бригади ФОП ОСОБА_8 , за згодою останнього був залучений неповнолітній ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Близько 09 год. 00 хв. 02 травня 2022 року, прибувши на місце проведення робіт, а саме на ділянку лісу кварталу № 36 виділу 11 Верхньосироватського лісництва ДП «Краснопільське лісництво», що розташоване поблизу с. В.Сироватка, Сумського району, Сумської області Сумської області, працівники, за вказівкою бригадира ОСОБА_8 почали виконувати лісозаготівельні роботи, при цьому працювали, на відстані 50-100 метрів, один від одного, ОСОБА_17 - валив дерева, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 - здійснювали прибирання території, ОСОБА_8 складував спиляні дерева. При виконанні робіт ОСОБА_11 захисну каску та жилетку не вдягнув.
Приблизно о 10 год. 00 хв. бензопильник - ОСОБА_17 , перед тим, як почати валити чергове дерево попередив всіх, що йде пиляти дерево та поваливши останнє, почув крики ОСОБА_16 , який звав на допомогу.
Лісозаготівельні роботи припинились та всі працівники підійшли на територію, де працював неповнолітній ОСОБА_11 , який лежав у горизонтальному положенні, на спині, а на голові мав тілесні ушкодження з лобної ділянки, якого виділялась кров. ОСОБА_11 знаходився без свідомості.
У подальшому, ОСОБА_11 був направлений до лікарні у відділення інтенсивної терапії та анастезіології КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня», з діагнозом - відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, забій головного мозку тяжкого ступеня зі стисненням пластичатою епі- і субдуральними гематомами, кістковими уламками в правій тім'яній та скроневій ділянках, з проникненням в мозкову речовину. Перелом сплетіння і основи черепу. Набряк головного мозку. Забійна рана повік, ретробульбарна гематома, субконюктивальний крововилив, нейроангіопатія сітківки правого ока. Отогематома. Забій м'яких тканин правої верхньої кінцівки.
Вказані тілесні ушкодження, відповідно до висновку судово-медичного експерта № 304, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Дане ушкодження утворилось внаслідок отримання удару від спиляного дерева та знаходження ОСОБА_11 в небезпечній зоні падіння дерева.
Таким чином, ОСОБА_8 , не дотримався вимог: ст. ст. 6,11,13 Закону України «Про охорони праці»; п.п. 15.1.30, 15.1.33 «Про охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості», що з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з наставанням даного нещасного випадку.
Крім цього, ФОП ОСОБА_8 , в порушення вимог трудового законодавства, фактично використовуючи найману працю, будучи внаслідок цього особою уповноваженою на прийняття на роботу та зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату, найманим працівникам заробітної плати та відчислення з повного об'єму виплачених сум заробітної плати страхових внесків у фонд загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та інші державні цільові фонди соціального страхування, допустив 02 травня 2022 року до фактичного виконання лісозаготівельних робіт на ділянці лісу № 36 Верхньосироватського лісництва ДП «Краснопільське лісництво», що розташована поблизу с. В.Сироватка, Сумського району, Сумської області, згідно з укладеного договору № 7-22 від 04 січня 2022 року між замовником ДП «Краснопільське лісове господарство», в особі директора ОСОБА_13 , неповнолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Свідомо розуміючи, що ОСОБА_11 не досяг 18-ти річного віку та те, що останній не має спеціальних навичок та відповідних документів/свідоцтва про проходження навчання в навчально-виробничих центрах, для здобуття кваліфікаційної професії, 02 травня 2022 року, близько 06 год.00 хв. поблизу житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_11 , ОСОБА_8 повідомив про намір залучення останнього до проведення лісозаготівельних робіт та переслідуючи свій намір, безпосередньо, на місці проведенні лісозаготівельних робіт уклав словесний договір з неповнолітнім ОСОБА_11 , чим найняв останнього для проведення робіт з підвищеною небезпекою, на повний робочий день, з 09:00 год. до 17:00 год., в якості - «помічника бензопильщика».
Тим самим, порушив п.п. 15.1.33 «Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісового промисловості», відповідно до якого: «До лісосічних робіт допускаються особи чоловічої статті, які досягли 18-ти річного віку, пройшли підготовку за фахом відповідно до діючих нормативних актів, освоїли вимоги з охорони праці і не мають медичних протипоказань для виконання закріплених за ними робіт».
Маючи на меті акумулювання невиплачених у фонди державного пенсійного та соціального страхування грошових коштів, з метою забезпечення своєї фінансово-господарської діяльності та отримання прибутку, швидкого виконання умов укладеного договору № 7-22 від 04 січня 2022 року між замовником ДП «Краснопільське лісове господарство», трудову угоду у письмовій формі з ОСОБА_11 не уклав та укладення трудового договору з останнім не оформлював наказом чи розпорядженням про зарахування працівника на роботу, у вищезазначений період часу, не нараховував та не перераховував з неї внески в органи державного пенсійного та соціального страхування, тим самим порушивши його конституційні права на пенсійне забезпечення та вчинив грубе порушення законодавства про працю відносно ОСОБА_11 .
Дії ОСОБА_8 кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 272 КК України, як порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді отримання тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 ; за ч. 2 ст. 172 КК України, як грубе порушення законодавства про працю, що виразилося у неофіційному найманні неповнолітнього ОСОБА_11 для виконання робіт з підвищеною небезпекою.
Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення, доводів прокурора ОСОБА_7 , на підтримку поданої апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_8 із захисником ОСОБА_9 , які заперечували щодо поданої апеляційної скарги, просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 272, ч. 2 ст. 172 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та ніким не оспорюються.
Обвинувальний акт та додані до нього матеріали щодо вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 272, ч. 2 ст. 172 КК України були розглянуті судом першої інстанції, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, і будь-яких порушень при їх розгляді, колегією суддів не встановлено, а тому, вказані обставини, як і доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій, відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, в апеляційному порядку не переглядаються.
Згідно положень ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінального правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 міру покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172, ч. 2 ст. 272 КК України, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував тяжкість злочинів, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружений, працює, добровільно надавав допомогу потерпілому, сплачував витрати понесені останнім на лікування, думку потерпілого, який просив призначити обвинуваченому покарання більш м'яке, обставини, які пом'якшують покарання (визнання вини, щире каяття, надавав правдиві покази в ході досудового слідства та судового засідання, сприяв розкриттю проступку і встановленню істини по справі, відсутність претензій потерпілого, його законного представника), відсутність обставин, які обтяжуються покарання.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність є слушними, з наступних підстав.
Так, станом на день вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України - на 02 травня 2022 року, санкція вказаної частини статті Закону України про кримінальну відповідальність передбачала, серед іншого, таке покарання як арешт на строк до шести місяців.
28 березня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» №3342-ІХ від 23 серпня 2023 року, яким Кримінальний кодекс України було доповнено новим видом покарання - пробаційним наглядом.
За змістом ч.1 ст.59-1 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Крім того, вищевказаним Законом внесено зміни, у тому числі до частини 2 статті 172 КК України, та покарання у виді арешту було замінено на покарання у виді пробаційного нагляду.
При цьому, як слідує зі змісту ст.60 КК України (в редакції Закону від 23 серпня 2023 року), покарання у виді арешту може бути застосовано лише до військовослужбовців.
Таким чином, на час ухвалення оскаржуваного вироку, вже діяла нова редакція санкції частини 2 статті 172 КК України, а тому суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_8 покарання у виді арешту, не взяв до уваги зміни, внесені до Кримінального кодексу України та допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що, відповідно до положень п.4 ч.1 ст.409 КПК України, є підставою для скасування оскаржуваного вироку в частині покарання.
Відтак, колегія суддів погоджується з позицією прокурора про те, що ОСОБА_8 необхідно призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.172 КК України, визначене Законом України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» №3342-ІХ від 23 серпня 2023 року.
Для призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 апеляційний суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносить до кримінальних проступків; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, у лікарів психіатра і нарколога на обліку не перебуває, одружений, працює, добровільно відшкодував понесені потерпілим витрати пов'язані із лікуванням.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 172 КК України, колегія суддів виходить з його мети, визначеної ст.50 КК України - кара, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, вище наведені дані про особу обвинуваченого, обставини які пом'якшують покарання - повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання та приходить до висновку, що ОСОБА_8 необхідно призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на 02 року.
Окрім цього, зважаючи на встановлені вище обставини, суд першої інстанції дійшов правильного переконання про необхідність визначити ОСОБА_8 показання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України у виді позбавлення волі на строк 03 роки з позбавлення права обіймати посади пов'язані з лісозаготівлею строком на 01 рік, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 03 роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані з лісозаготівлею стоком на 01 рік.
Частиною першою статті 75 КК України встановлено, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільненні від відбування покарання з випробуванням.
Підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням визначив також Верховний Суд у постанові від 19 липня 2018 року (справа № 755/6254/17), де указав, що: згідно зі законом ст. 75 КК України може бути застосована у тому разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві.
Іншими словами, умовою звільнення від відбування покарання з випробуванням є наявність таких соціальних чинників, які б давали суду підставу дійти висновку про виправлення і перевиховання без відбування покарання.
З оскаржуваного вироку слідує, що, мотивуючи свою позицію щодо можливості застосування ст. 75 КК України та достатності обраного покарання, суд першої інстанції послався на встановлені пом'якшуючі обставини, позитивні дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень.
Ураховуючи ці обставини у сукупності з характером встановлених конкретних дій винного, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду щодо можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає таку аргументацію переконливою та погоджується з тим, що указані обставини давали суду першої інстанції обґрунтовані підстави вважати, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке є достатнім для того, щоб засуджений довів своє виправлення.
Водночас, ч. 1 ст. 77 КК України встановлено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що частиною 1 статті 75 КК України, передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.
Тобто, ч. 1 ст. 75 КК України передбачає звільнення особи від відбування лише основного покарання, звільнення особи від відбування призначеного судом додаткового покарання за ст. 75 цього Кодексу не допускається.
Таким чином, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком 03 років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з лісозаготівлею строком на 01 рік, та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку, суд першої інстанції не дотримався указаних вимог закону та застосував положення ст. 75 КК України, як до основного, так і до додаткового покарання, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Також, є слушними доводи прокурора про те, що суд першої інстанції необґрунтовано й помилково відмовив у задоволенні цивільного позову сторони обвинувачення подане в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, завданої кримінальним правопорушенням, належать до предмета доказування.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.
У силу п.12 ч.2 ст.36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений пред'являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права у порядку, передбаченому КПК України та законом.
Підстава цивільного позову прокурора в кримінальному провадженні поділяється на фактичну основу та процесуальні передумови. Фактична основа являє собою комплекс юридично значущих обставин (юридичних фактів), з якими матеріальний закон пов'язує виникнення правовідносин між державою, що зазнала майнової шкоди, та особами, зобов'язаними її відшкодувати (обвинуваченим, цивільним відповідачем), і з яких прокурор виводить свою матеріально-правову вимогу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває та здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Тобто поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, в цивільних, правовідносинах. Через це у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, за системним тлумаченням абз.2 ч.2 ст.45 ЦПК України й абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор разом із обвинувальним актом подав до суду першої інстанції цивільний позов, у інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України, в якому порушив питання про стягнення в рахунок відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_11 , із ОСОБА_8 на користь держави кошти в сумі 41 658 грн. 30 коп., переконливо обґрунтувавши свою позицію з посиланням на конкретні норми закону.
Так, прокурор у позові виклав обставини вчиненого обвинуваченим ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172, ч. 2 ст. 272 КК України, в наслідок яких потерпілий ОСОБА_11 з 02 травня 2022 року по 09 травня 2022 року перебував на лікуванні в стаціонарному відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії, та з 09 травня 2022 року по 02 червня 2022 року в нейрохірургічному відділенні КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня». Витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого становило 175 796 грн. 94 коп., з них за рахунок Державного бюджету України - 41 658 грн. 30 коп., за рахунок коштів бюджету обласного бюджету Сумської області - 13 138 грн. 64 коп.
Водночас в матеріалах кримінального провадження міститься лист голови НСЗУ ОСОБА_18 , відповідно якої прокурора проінформовано про відсутність в установи повноважень представляти інтереси держави в справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Також НСЗУ не заперечували щодо звернення до суду в інтересах держави прокуратурою стосовно відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.
Між тим, суд першої інстанції у порушення вимог кримінального процесуального Закону України не навів у вироку належних і достатніх підстав та мотивів відмови у задоволенні поданої прокурором цивільного позову в інтересах держави в особі НСЗУ, не врахував наведені прокурором у цивільному позові обставини.
Зазначені дії суду першої інстанції призвели до істотного обмеження процесуальних прав сторони обвинувачення та порушення вимог ст.22 КПК України щодо створення судом необхідних умов для забезпечення змагальності процесу і надання сторонам кримінального провадження рівних прав у збиранні і поданні до суду доказів для обстоювання своїх позицій, а також порушення принципів безпосередності та диспозитивності.
При цьому, апеляційний суд додатково переконався в тому, що дійсно перебування потерпілого ОСОБА_11 на стаціонарному лікуванні КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня», вартість його лікування становило на загальну суму 175 796 грн. 94 коп., із яких було витрачено з: державного бюджету (кошти Національної служби здоров'я України) - 41 658 грн. 30 коп.; обласного бюджету - 13138 грн. 64 коп., що підтверджується відповідними довідками. А з відповіді НСЗУ від 31 січня 2023 року на запит Сумської окружної прокуратури вбачається, що зазначена державна установа із цивільним позовом про відшкодування понесених державою витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_11 до суду не звертались та не заперечували щодо вжиття відповідних заходів представницького характеру органом прокуратури шляхом подачі ними позовної заяви.
Наведене вище свідчить про те, що компетентні органи були обізнані про здійснення витрат на лікування ОСОБА_11 з бюджетних коштів, та, маючи повноваження для представництва й захисту в спірних правовідносинах, не звертались до суду з відповідним позовом, не вчинивши дій на здійснення захисту порушених інтересів держави, а навпаки не заперечували проти ініціювання позовного провадження органом прокуратури, а тому подання прокурором позовної заяви про стягнення з ОСОБА_8 витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_11 повністю відповідає вимогам ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та в окресленому випадку сторона обвинувачення не є альтернативним суб'єктом звернення до суду.
У контексті викладеного вище необхідно додатково враховувати можливість настання негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу у співставленні з особливостями розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні, в якому прокурор може вжити заходи прокурорського реагування, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, лише до початку судового розгляду (ст.128 КПК України).
Тому, виходячи із загальних засад кримінального провадження, а саме: ст.ст. 7, 9, 408 КПК України, на підставі п.3 ч.1 ст.409 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити вимоги апеляційної скарги прокурора в частині вирішення цивільного позову поданого в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України та стягнути з обвинуваченого в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_11 в розмірі 41 658 грн. 30 коп.
Аналогічний підхід щодо вирішення цивільного позову за релевантних обставин провадження, розгляд якого здійснювався судом у порядку ч.3 ст.349 КПК України, викладено в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 листопада2018 року (справа №755/29235/14-к, провадження № 51-699км18).
Отже, допущене місцевим судом неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання та вирішення питання щодо цивільного позову прокурора поданого в інтересах держави в особі НСЗУ, які є предметом апеляційного оскарження, з ухваленням нового вироку судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст.404,405,407,409, 413, 414, 420 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , задовольнити.
Вирок Сумського районного суду Сумської області від 20 січня 2025 року, відносно ОСОБА_8 в частині призначення покарання, скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 за вчинення кримінальних правопорушень, призначити покарання:
- за ч. 2 ст. 272 КК України у виді позбавлення волі на строк 03 роки з позбавлення права обіймати посади пов'язані з лісозаготівлею строком на 01 рік;
- за ч. 2 ст. 172 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 02 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 03 роки з позбавлення права обіймати посади пов'язані з лісозаготівлею строком на 01 рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому 01(один) рік іспитового строку, з покладенням на ОСОБА_8 обов'язків згідно з п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України до ОСОБА_8 , задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави в особі Національної служби здоров'я України 41658 грн. 30 коп. в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_11 .
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5